4. Вибір змісту навчального матеріалу, розвиток особистісного ставлення студентів до нього.

Дидактичні цілі, що були поставлені сприяли створенню в студентів позитивної установки під час навчального заняття. Матеріал, що подавався викладачем-практикантом, засвоювався добре, з розумінням основних понять теми. Дидактичні цілі забезпечували реалізацію основних завдань навчального заняття. Базові знання з даного курсу були достатніми для повного сприйняття цієї теми. Ольгою Мирославівною був передбачений чіткий кінцевий результат: студенти повинні засвоїти даний матеріал для подальшого вивчення матеріалу.

Матеріал, що вибирався для проведення лекції, мав строго визначений характер, містив лише необхідні факти, поняття, не мав непотрібної інформації, відповідав програмі.

Зміст навчального матеріалу був спрямований на розгляд цікавих для життя студентів питань. Викладач-практикант доклав максимум зусиль, щоб матеріал був засвоєний студентами якнайглибше. Він мобілізував студентів до роботи, коментував їхні відповіді, аргументував факти. Викладення нового матеріалу відповідало принципам науковості та доступності. Ольга Мирославівна намагалася інтегрувати зміст навчального матеріалу з іншими темами курсу, навчальними дисциплінами, зокрема було встановлено взаємозв’язок з такими навчальними предметами як Цитологія та Біофізика.

5.Застосування методів, прийомів, засобів, форм організації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

На занятті було згадано про актуальність теми у повсякденному житті, а також її важливість. У такий спосіб студент-практикант зміг привернути увагу студентів до цього питання та зацікавити, спонукати до роздумів.

При проведенні заняття було використано такі методи передачі та обміну словесною інформацією: розповідь, бесіда, пояснення, діалог. Ці методи сприяли зв’язку між студентами та викладачем.

На кожному етапі заняття викладачем застосовувалися прийоми організації зворотного зв’язку з аудиторією. Протягом навчального процесу простежувався діалог «викладач» - «студенти». Це мало свої позитивні наслідки, оскільки досягалось абсолютне взаєморозуміння між викладачем-практикантом та студентами. Викладаючи матеріал, Ольга Мирославівна не забувала ставити питання до студентів по попередніх темах, відновлюючи їх знання, нікого не обділяла увагою. Постійно велася перевірка викладеного та осмисленого матеріалу, визначався рівень навчальних досягнень, якості знань, умінь та навичок.

6. Діяльність викладача.

Ольга Мирославівна добре володіла матеріалом. Варто відмітити її вміння зацікавити та привернути увагу до певних питань, тобто комунікативні вміння.

Викладач-практикант вміє організувати роботу групи, зацікавити студентів у вивченні матеріалу, підтримувати їхню активність впродовж заняття, може підтримувати дисципліну. Щодо ставлення до студентів, то треба сказати, що викладач-практикант була надзвичайно коректною і толерантною зі студентами; не підвищувала голос, не поводилася зверхньо, дуже точно відповідала на всі поставлені питання. Ольга Мирославівна володіє вмінням враховувати індивідуальні особливості кожного студента. При спілкування з ними використовувала як невербальні так і вербальні засоби спілкування. Викладач-практикант показала глибокі та змістовні знання з предмету. Вона виявила педагогічний такт у спілкуванні з студентами, які інколи відволікались, зацікавивши їх у вивченні даної теми. Також Ольга Мирославівна демонструвала віру у потенціал кожного студента, впевненість у їхніх силах.