1.Кп як галузь права

КП, як галузь права - це: 1) система внутрішньо-узгоджених норм, які закріплюють і регулюють основи правового статусу особи, суспільних об'єднань, економічних, політичних та соціальних систем та духовного життя суспільства.

2) сукупність юридичних норм, які закріплюють певні посади економічної та політичної організації суспільства, порядок формування, організацію, компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначає взаємовідносини держави і особи.

Предмет КП, як галузі:

1. відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв'язків "держава -особа", "особа - держава", тобто в самій сфері державного володарювання.

2. частина суспільних відносин, які визначаються як соціально-політичні відносини володарювання. Вони виникають у структурі зв'язків "суспільство - держава - особа'' і відображають загальну природу політики та лінію взаємозв'язків з економічною організацією суспільства.

2. Кп як наука та навч. Дисципліна

Конституційне право України як наука - це система науково обґрунтованих знань, ідей, теорій, концепцій про конституційно-правові відносини та конституційно-правову практику.

Формально наука конституційного права представлена не законами, а великою кількістю монографій, статей, книг, збірників, трактатів, доповідей. Наука конституційного права вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм і принципів, знаходить закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою вдосконалення норм конституційного права та конституційно-правових відносин.

Наука конституційного права України вивчає:

1) сучасний досвід та досвід, що накопичувався впродовж не одного століття, щодо конституційно-правової теорії і практики;

2) конституційно-правові відносини, норми та інститути;

3) публічні політико-правові відносини;

4) практику реалізації конституційно-правових норм;

5) джерела конституційного права.

3. К-П відносини та суб*єкти

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, хоча це зовсім не значить, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.

Конституційно-правовим відносинам властивий цілий ряд специфічних ознак, які відрізняють їх від відносин інших галузей права.

особливості:

1. Це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни.

2. Це різновид політико-правових відносин, 3. особливе коло суб’єктів

4. особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

5. виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Класифікація конституційно-правових відносин має і теоретичне, і практичне значення.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є: Український народ;Громадяни України, особи без громадянства та іноземці; Українська держави; Органи державної влади України; Народні депутати та посадові і службові особи; Політичні партії і громадські організації; Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування; Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами;.Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні, комунальні і приватні заклади.

4. К-П відповідальність

Конституційно-правова відповідальність – передбачений нормами конституційного права специфічний обов’язок суб’єктів конституційного права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб’єктів через спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низку санкцій

За формою реалізації конституційно-правова відповідальність поділяється на: пряму (безпосередню) – передбачену безпосередньо нормами конституційного права, та непряму (опосередковану) – передбачену нормами інших галузей права.

Особливістю конституційної відповідальності є й те, що вона буває двох видів:

- ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

- позитивною: це відповідальна поведінка, відповідальне ставлення особи (органу) до своїх обов'язків, належне виконання своїх обов'язків, підзвітність, юридична компетентність.