Питання до семінарського заняття

(4 год.)

1. Марксизм і його основні положення.

2. Неомарксистські течії: критична теорія, теорія гегемонії, теорія ідеології.

Література до семінарського заняття

Обов’язкова:

1. Беньямін В. Вибране. – Львів, 2002. – С.53–82.

2. Грамши А. Проблемы культуры. Фетишизм // http://www.hrono.ru/libris/lib_g/gramsci01.html.

3. Лютий Т., Ярош О. Культура масова і популярна. – К., 2007. – С. 27–43.

4. Сторі Д. Теорія культури та масова культура. Вступний курс. – Харків, 2005. – С. 137–175.

5. Хоркхаймер М., Адорно Т.В. Диалектика просвещения. Философские фрагменты. – М.-Спб., 1997. С. 149 - 209.

Додаткова:

1. Грамши А. Партии, государство, общество // Из «Тюремных тетрадей»: Новое время. – № 12. – 1990.

2. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т.3. – М., 1955.

3. Маркузе Г. Одномерный человек. – К., 1994.

4. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. – К., 1995.

5. Adorno T. W. The Culture Industry: Selected Essays on Mass Culture. – London: Routledge, 2001.

6. Debord G. Społeczeństwo Spektaklu. – Gdańsk: Słowo, Obraz, Terytoria, 1998.

7. Witkin R.W. Adorno on Popular Culture. – London: Routledge, 2002.

Тема 3. Структуралізм, семіологія і постструктуралізм

(2 год.)

3.1. Структурно-семіотичний аналіз масової культури

Фердинанд де Сосюр переймався творенням мовознавства як науки, в основі якої лежали розрізнення між мовою та мовленням (langue/parole): мова як сукупність внутрішньо пов’язаних проте відмінних знаків, упорядкованих системою правил (мова як структура) та мова, що проявляється на рівні мовлення та письма (мова як засіб людської комунікації)¹.

Леві-Строс прагне збудувати таку модель структуралізму, яка б схоплювала релятивні процеси, навіть якщо вона не придатна до емпіричної верифікації. Конструюється модель прихованої реальності, а частини такої структури перебувають у систематичному поєднанні, як то відбувається у мові. Частини назбирують значення тоді, коли стають причетними до цілісності. Остання є чимось більшим, аніж просто сумою елементів, себто – структурною єдністю. Перед нами вимальовується спроба зведення особливої моделі дослідження, яка є неспоглядальною, генеративною, релятивною, а до того ж, вона трактується як специфічна логічна сітка бінарних опозицій – комбінація раціональних засобів класифікації. Вона складається з опозицій, які можна порівнювати так, щоби вони утворювали скінчену кількість комбінацій.

Та це не означає, що подібна методологія не використовується у дослідженнях поп-культури. Прикладом, котрий би підтверджував наведену думку, є розвідка Умберто Еко, в якій аналізуються оповіді Яна Флемінґа про Джеймса Бонда². 1953 року Флемінґ опублікував Casino Royale – перший роман про агента 007. Еко демонструє шляхи застосування структуралізму до явищ ПК та, заразом, і обмеження такої методи. Еко намагається зафіксувати непохитні правила та принципи, на яких утримується уся наративна структура цих оповідань, а також – виявити стрижень, який стає моментом забезпечення популярності розповідей у певного кола читачів. Дослідник показує своєрідний механізм поєднання усіх елементів цієї структури, що стоїть на засадах комбінаторики. Виявляється, що структура оповідань про агента 007 наповнена цілою низкою різних важелів, які здатні справляти враження на того чи іншого представника культури споживання, активізуючи його систему цінностей.