4.1. Кінематограф

Основу постмодерної поп-культури складає сфера візуальна, особливо кінематографічна, де щонайбільш застосовуються спеціальні ефекти та образи, впроваджені за рахунок змістових якостей, портрету героя, сенсу, оповідної структури, суспільного коментування тощо. Прикладом є фільм “Дев’ять з половиною тижнів” (1986) або кіно-продукція, продюсована С. Спілберґом “Індіана Джонс” (1981, -84, -89), “Назад у майбутнє” (1985, -89, -90). Головними пунктами та джерелами цих творів стають другорядні фільми, короткометражки, наукова фантастика, суботні ранкові сімейні комедії, серіали і подібне. Ці фільми за основу беруть видовищні компоненти, рафіновані технічні засоби, неустанні погоні, відкидаючи нюанси інтригу, потребу у герої.

4.2. Телебачення

Неабияка роль призначається телебаченню, яке із завидною регулярністю, вдень і вночі, постачає глядача інформацією, яка вінчає фрагменти з різних куточків світу, подаючи їх у подобі колажу чи нехитрої симуляції. На відміну від сфери мистецтва, телебачення не мало модерного періоду, тому його часто сприймають як вираз культури постмодернізму. Телебачення препарує дійсність до рівня потоку банальних образів, які дуже легко сприймати. Розважальне телебачення спирається на різного ґатунку серіали, як поліцейсько-гангстерського або міліцейсько-кримінального змісту з претензією на висвітлення/розкриття загадкових явищ.

Комерційне ТБ вже давно нас приохотило тим, що |лічити|нам| щогодини необхідні новини, подібно до того як належить систематично виносити сміття. Їх споживають||| через строгі проміжки часу, бо це є|з'являється,являється| прикметою благонадійності – такою-собі соціальною чисткою зубів|. Людей значно більше зачіпає інформація, що йде з телеекрану, аніж зі шпальт газет. Новини стають серіалами|буяють||: обличчя жертв війни, землетруси,| скандальні пригоди поп-зірки||часописи||розказати||та| і таке інше|спроможност||||докладністю|. Форма серіалу дозволила піарникам у певний спосіб|| “протезувати” уяву, редукувавши її силу до нуля. Чи не єдина свобода вибору – перемикання|переключати| каналів.

4.3. Реклама. Поп-музика. Мода

Реклама всякчас послуговується прийомами та технологіями МК: дохідливі співаночки, сакраментальні типажі мультиплікаційних фільмів або коміксів. Її функція зводиться до принаджування та веселощів|надихати|. Відтак, зовнішній вигляд товару перевершує сам товар. Одним з результативних прийомів реклами є упакування|з'являється,являється||. Крім того, реклама майже ніколи не цікавиться якостями товару, а тільки|лише| іміджем. Приміром, рекламується не зубна паста, а успіх, якого можна узискувати, якщо систематично її використовувати.

Ще один елемент – це популярна музика. Джеймісон вважає, що коли провести межу у популярній музиці, то модернізмом треба вважати, наприклад, “Beatles” чи “Rolling Stones”, а постмодернізмом, скажімо, “Clash” або “Talking Heads”. Проте це доволі умовне розрізнення. У теорії постмодерну особливість поп-музики зводиться до тенденції змішування стилів і цілих музичних патернів. Реміксування – то одна з характерних її рис, яку зараз ми беремо доволі широко. Це не тільки відкриття через гурт “Pet Shop Boys” стилю диско, але й такі напрями як реґі, реп, гаус, хіп-хоп тощо. Поп-музика активно використовує колаж, пастиш, цитацію, які характеризуються мішанкою різних стилів, їхнім селективним зіставленням, відкиданням різниці між серйозною та легкою музикою, атакою та насміханням над класичним роком і подібне.

Модельний бізнес – одна з ілюстрацій виробництва симуляцій. Сама модель вже давно перетворилася на живий манекен, відображуючи феномен “смерті суб’єкта”. Вона позбавлена будь-яких рис індивідуальності, адже демонструє лише те, що їй накажуть; вона не створює речі, які на себе надягає; вона нічого не має до сказання, а її зовнішність – тривіальна, бо не є індивідом, а конструктом, який виражає те, що у нього вкладено.