Обвинувальна промова прокурора у кримінальній справі за обвинуваченням Скригунця в. П. Та Ленич г. І. За ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 кк України

Шановний суд !

Ми закінчили судовий розгляд кримінальної справи стосовно Скригунця Василя Петровича та Ленич Галини Іллівни за ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України.

Злочин, передбачений ст. 191 КК України, згідно з розділом шостим Особливої частини КК України відноситься до злочинів проти власності. Родовим об’єктом таких злочинів є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності як частина економічних відносин та основа економічної системи держави.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України всі суб’єкти права власності України рівні перед законом. Безпосереднім об’єктом посягання при розкраданні майна є право індивідуальної (приватної), колективної або державної власності.

Заволодіння державними коштами є найбільш негативним явищем у нашій державі, що посягає на врегульовані державою відносини у сфері бюджетного обігу грошових коштів. У сьогоднішніх умовах дії посадових осіб суб’єктів господарювання, спрямовані на незаконне заволодіння бюджетними коштами, повинні суворо присікатися уповноваженими органами, а винні особи нести сувору відповідальність за свої дії відповідно до чинного законодавства України.

Дана кримінальна справа не знаходила свого законного вирішення упродовж майже 4 років. Ряд обставин, які залишилися поза увагою органів досудового розслідування та які мають істотне значення для прийняття правильного рішення, були встановлені лише у судовому засіданні. Справа знаходилася у провадженні трьох суддів Івано-Франківського міського суду. Однак, на мій погляд, ми підійшли до завершення цього складного шляху.

У судовому засіданні встановлено такі обставини вчинених злочинів.

Скригунець В.П., працюючи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславське», будучи службовою особою підприємства – платника податків, діючи за попередньою змовою у групі з головним бухгалтером вказаного товариства Ленич Г.І. та не встановленими слідством особами, спочатку з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, а згодом протиправного заволодіння державним майном у вигляді бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок товариства податку на додану вартість, порушуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зловживаючи своїм службовим становищем, внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 2 млн. 6 тис. 870 грн., вчинили замах на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах у вигляді відшкодування ПДВ у сумі 2 млн. 2 тис. 141 грн. шляхом перерахування їх на рахунок в установі банку, а також вчинили службове підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.

Так, Скригунець В.П. разом з невстановленими слідством особами розробили план, згідно з яким вони, використовуючи реквізити та відтиски печатки одеських приватних підприємств «Натіс» та «Форс», склали ряд фіктивних документів (угод, накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі векселів), за якими ТОВ «Станіславське» нібито придбало у ПП «Натіс» цукор з урахуванням ПДВ, а також придбало у ПП «Форс» векселі з урахуванням ПДВ, емітовані ПП «Натіс», за які розрахувалось цукром, придбаним у ПП «Натіс».

Надалі ТОВ «Станіславське» пред’явило до погашення ПП «Натіс» у вигляді оплати за придбаний цукор указані векселі без урахування ПДВ. Унаслідок таких фіктивних операцій Скригунець В.П. створив для товариства подвійну суму податкового кредиту з ПДВ при одноразовому відображенні в складі зобов’язань по цьому виду податку, в результаті чого товариством було отримано право для відшкодування ПДВ.

Головний бухгалтер товариства Ленич Г.І. згідно з відведеною їй роллю, отримавши від директора Скригунця В.П. підроблені документи, провела їх по бухгалтерському та податковому обліках, відобразивши завідомо неправдиві завищені дані про суми податкового кредиту в уточненій податковій декларації за серпень 2008 року та подала їх до ДПІ м. Івано-Франківська. За цими документами Ленич Г.І. та Скригунець В.П. мали намір відшкодувати ПДВ спочатку із зарахуванням у рахунок майбутніх платежів, намагаючись тим самим ухилитись від сплати податків, а згодом змінили свої злочинні наміри щодо досягнення кінцевої мети і подали уточнену декларацію, в якій зазначили про відшкодування ПДВ з державного бюджету на рахунок підприємства, намагаючись таким чином заволодіти державними коштами у вигляді бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Злочинні дії обвинувачених не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі, а саме вчасно були виявлені працівниками податкових органів.

Обвинувачені в судовому засіданні мають певні права відповідно до їх процесуального статусу. Вони можуть визнавати чи не визнавати вину, давати або не давати показання. Скригунцю В.П. та Ленич Г.І. було забезпечено участь захисника, і вони обрали вигідну для себе тактику захисту.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений Скригунець В.П. вину в інкримінованих злочинних діяннях не визнав, вказавши, що дійсно, під час його перебування на посаді директора у 2008 році ТОВ «Станіславське» укладалася угода про купівлю-продаж товару – цукру в м. Одесі. Така фінансова операція, на його думку, була законною. У подальшому до ДПІ було подано декларацію про відшкодування ПДВ – 20 відсотків від вартості товару – 2006870 грн. Підприємство оскаржило повідомлення ДПІ до господарського суду Івано-Франківської області, однак судом позов товариства задоволений не був. У подальшому згадане рішення ухвалою Львівського апеляційного господарського суду залишено без змін. Зазначив, що будь-якого умислу на заволодіння державними коштами у нього не було.

Допитана в суді Ленич Г.І. вину у вчинених злочинах не визнала та вказала, що вона в 2008 році працювала бухгалтером в ТОВ «Станіславське». Того ж року підприємством було укладено угоду про поставку цукру. У подальшому нею складено, підписано нею і Скригунцем В.П. та подано до ДПІ декларацію про відшкодування суми ПДВ. За ініціативою підприємства проводилася аудиторська перевірка, згідно з якою проведена операція була законною. Вважає, що порушень під час укладення таких договорів відповідно подання до ДПІ декларацій про відшкодування ПДВ не було.

Незважаючи на те, що Скригунець В.П. та Ленич Г.І. свою вину в інкримінованих їм злочинах не визнали, вважаю, що досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності повною мірою підтверджують їх винність у скоєному.

Почну з основного. Хочу наголосити на тому, що посадові особи ТОВ «Станіславське», здійснивши операцію купівлі-продажу векселів за нібито придбаний товар (цукор), не мали права включати до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 006 870 грн.

Ця моя позиція ґрунтується на аналізі доказів у справі та нормативних документів.

Так, безпідставність віднесення до податкового кредиту згаданої суми ПДВ зафіксовано та підтверджено актом документальної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську від 16.12.2008 року (т.1 а. с. 10-15), згідно з яким неправдиві дані до цього ДПІ надали службові особи ТОВ «Станіславське» Скригунець В.П. та Ленич Г.І.

Висновком спеціаліста-економіста Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 851 від 25.03.2009 року (т.1 а. с. 77) підтверджено документально зазначене в акті ДПІ в м. Івано-Франківську № 1014/23-5-205 від 16 грудня 2008 року заниження об’єкта оподаткування ТОВ «Станіславське» за серпень 2008 року, а саме зайве включення до податкового кредиту суми ПДВ розмірі 2 006 870 грн. за векселі, отримані від ПП «Форс» по податковій накладній № 11 від 21.08.2008 року.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2009 року підтверджено правомірність рішень ДПІ м. Івано-Франківська (постанова вступила в законну силу - а. с. 85 т.1). Усі ці докази нами ретельно досліджені в судовому засіданні.

Вина обвинувачених підтверджується і показаннями свідків у справі.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні Волошин Т. І. показала, що з 2002 року по даний час працює заступником начальника відділу перевірки відшкодування ПДВ ДПІ у м. Івано-Франківську. Вона проводила документальну перевірку ТОВ «Станіславське» на предмет правильності відшкодування ПДВ за серпень 2008 року.

У ході перевірки встановлено що Скригунець В.П., як директор ТОВ «Станіславське», уклав договір купівлі-продажу № 9 від 22.07.2008 року про придбання в ПП «Натіс» (м. Одеса) цукру на загальну суму 12 млн. 42 тис. грн., у тому числі ПДВ в сумі 2 млн. 006 тис. 870 грн. Суму податку на додану вартість підприємством включено до податкового кредиту за серпень 2008 року при подачі декларації з ПДВ до державної податкової інспекції м. Івано-Франківська.

Крім того, Скригунцем В.П. укладено договір з ПП «Форс» (м. Одеса) від 15.08.2008 року про купівлю-продаж векселів, емітентом яких є ПП «Натіс» (м. Одеса). Згідно з умовами договору ПП «Форс» зобов’язалося передати ТОВ «Станіславське», а останнє - прийняти за актом прийому-передачі векселі. Додатковим договором від 19.08.2008 року до договору № 11 змінено форму розрахунків на бартер. У зв'язку з цим ТОВ «Станіславське» в оплату за векселі передало цукор пісок загальною вартістю 12 млн. 41 тис. 220 грн. у тому числі ПДВ 2 млн. 006 тис. 870 грн.

ПП «Форс» виписано податкову накладну № 11 від 21.08.2008 року на суму договірної вартості векселів 12 млн. 41 тис. 220 грн., в т.ч. ПДВ 2 млн. 6 тис. 870 грн., який віднесений до податкового кредиту в серпні 2008 року. Згідно з актом пред’явлення векселів до погашення від 21.08.2008 року ТОВ «Станіславське» пред’явило вищевказані векселі до погашення ПП «Натіс» (емітенту) по їх номінальній вартості 10 млн. 69 тис. 250 грн. (без ПДВ), тобто здійснило операцію, що не є об’єктом оподаткування.

Виходячи з того, що операція з продажу вказаних векселів звільнена від оподаткування податком на додану вартість, ТОВ «Станіславське» зайво включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 млн. 6 тис. 870 грн. за векселі, отримані від ПП «Форс» за податковою накладною № 11 від 21.08.2008 року, у результаті чого грубо порушено пп.7.4.2. ЗУ «Про податок на додану вартість», яким передбачено що «...у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням таких товарів, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються».

Унаслідок вищевказаного порушення податкового законодавства України нею був складений акт документальної перевірки № 1014/23-5-205 від 16.12.2008 року, згідно з яким товариству зменшено від’ємне значення в сумі 2002141грн. та донараховано податкових зобов’язань в сумі 4729,0грн.

З показань свідка Кірюка Г.Б. вбачається, що він із 1992 року є засновником ТОВ «Станіславське». Товариство займалось підготовкою до виробництва товарів народного споживання та торгівлею. Про проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Станіславське» одеськими фірмами «Форс» та «Натіс», що мали місце в 2008 році по поставці 5,5 тис. тонн цукру, він дізнався від директора товариства Скригунця В.П., який і займався цим питанням. Особисто він директорів одеських фірм «Форс» та «Натіс» не знав і ніколи їх не бачив, до укладання угод із вищевказаними фірмами не має жодного відношення і жодних документів не підписував.

Як видно з показань свідка Водолазського В. Г., він з 1996 року по 1998 рік працював начальником цеху ТОВ «Станіславське», а із жовтня 1998 року по даний час займає посаду в.о. голови ТОВ «Станіславське». Товариство займалось підготовкою до виробництва товарів народного споживання та торгівлею. Про факти проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Станіславське» з одеськими фірмами «Форс» та «Натіс», що мали місце в 2008 році по поставці 5,5 тис. тонн цукру, нічого не знав. Особисто він директорів одеських фірм «Форс» та «Натіс» не знав і ніколи їх не бачив, до укладання угод із вищевказаними фірмами не мав жодного відношення і жодних документів не підписував. Про факт наміру відшкодувати ПДВ товариством дізнався від працівників податкової міліції. Хто виступив ініціатором придбання цукру в м. Одесі не пам’ятає і пригадати не може. Чи дійсно товариство «Станіславське» придбало 5,5 тис. тонн цукру, він не знає, оскільки цього цукру не бачив.

Посилання обвинувачених на те, що в їх діях відсутній умисел на вчинення злочину, є необґрунтованим виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами кримінального провадження працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську під час проведення документальної перевірки в ТОВ «Станіславське» від 16.12.2008 року було зафіксовано факт незаконного віднесення підприємством до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 млн. 6 тис. 870 грн. Подавши до ДПІ такі документи, службові особи ТОВ «Станіславське» Скригунець В.П. та Ленич Г.І. завищили суму податкового кредиту. Після отримання листа про необхідність уточнення поданих відомостей Скригунець В.П. та Ленич Г.І. удруге склали і подали до ДПІ м. Івано-Франківська податкову декларацію з ПДВ від 02.10.2009 року, до якої знову умисно внесли аналогічні неправдиві (завищені) дані про податковий кредит, змінивши при цьому спосіб відшкодування незаконно заявленого ПДВ у сумі 2 млн. 2 тис. 141 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок товариства. У даному випадку обвинувачені достовірно знали, що в такий спосіб відшкодування ПДВ неможливе, однак виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочинного наміру до кінця, та очікували незаконного відшкодування ПДВ на користь підприємства.

Слід також дати належну оцінку висновкам аудиторської перевірки, матеріали якої надані стороною захисту та яка, згідно з показаннями обвинувачених, спростовує висновки ДПІ про відсутність права ТОВ «Станіславське» на відшкодування ПДВ. Вважаю, що такі висновки суд не повинен брати до уваги, оскільки аудитор не вправі давати оцінку діям працівника державного органу. Крім того, висновки аудиторської перевірки не ґрунтуються на матеріалах справи та повністю суперечать судовим рішенням, що були прийняті з даного приводу.

Також підтвердженням фіктивності угод з фірмами «Натіс» та «Форс» є долучена в ході судового розгляду справи інформація із Суворівської ДПІ м. Одеси, згідно з якою згадані фірми в період 2008-2009 років до податкових органів звітувалися з нульовими прибутками, а операція купівлі-продажу цукру, а в подальшому векселів узагалі не відображена у звітних документах.

Крім того, вина обвинувачених Скригунця В.П. та Ленич Г.І. підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи:

- актом документальної перевірки № 1014/23-5-205 від 16 грудня 2008 року, згідно з яким товариству зменшено від’ємне значення в сумі 2002141грн.;

- даними податкового повідомлення – рішення ДПІ про незаконне віднесення підприємством до податкового кредиту суми ПДВ;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2006 року, якою в позові ТОВ «Станіславське» до ДПІ м. Івано-Франківська про визнання неправильним рішення-повідомлення від 19.12.2008 року за № 0008842312/0 відмовлено;

- оригіналами податкових декларацій з ПДВ за серпень 2008 року ТОВ «Станіславське», до яких обвинуваченими було внесено неправдиві відомості, внаслідок чого вони вчинили службове підроблення та замах на заволодіння чужим майном.

Таким чином, вважаю, що вина обвинувачених доведена повністю.

Дії Скригунця В.П. та Ленич Г.І. за ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5 КК України (як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах) та за ст. 366 ч. 1 КК України (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів) кваліфіковано вірно.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Скригунець В. П. та Ленич Г. І. обвинувачуються у вчиненні замаху на злочин, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Разом з тим обвинувачені злочин вчинили вперше, виключно позитивно характеризуються за місцем проживання, Скригунець В.П. має хворобу, Ленич Г.І. має на утриманні дитину інваліда. Ці обставини можуть бути віднесені до таких, що пом’якшують покарання.

Обтяжуючих обставин відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Ураховуючи наведене, суспільно небезпечний характер дій обвинувачених, роль кожного з них у вчиненні злочинів, вважаю, що необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів покаранням може бути лише позбавлення волі.

Оскільки Скригунець В. П. та Ленич Г. І. вчинили злочини, перебуваючи на посадах директора та головного бухгалтера, тобто будучи службовими особами, до них слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності.

З урахуванням обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, беручи до уваги посткримінальну поведінку обвинувачених, наявність на утриманні у Ленич Г.І. дитини інваліда, зважаючи на вік Скригунця В.П., його хворобу, враховуючи, що внаслідок злочинних дій обвинувачених реальних збитків державі спричинено не було, злочин, передбачений ст. 191 КК України, закінчений не був, обвинуваченим слід призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 191 ч. 5 КК України, тобто застосувати ст. 69 ч. 1 КК України до основного покарання Скригунцю В.П. та Ленич Г.І., а також згідно зі ст. 69 ч. 2 КК України не застосовувати до останньої додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Причинами й умовами, які сприяли вчиненню вказаного злочину, вважаю недостатню профілактику злочинності податковими органами серед керівників підприємств, установ та організацій, які здійснюють фінансово-господарську діяльність, а також відсутність належної інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо проведення операцій купівлі-продажу векселів та відшкодування податку на додану вартість серед суб’єктів господарювання.

На підставі викладеного прошу суд:

Скригунця Василя Петровича визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України та призначити покарання:

- за ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України, – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, строком на 2 роки, з конфіскацією половини майна;

- за ст. 366 ч. 1 КК України – штраф 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 роки, з конфіскацією половини майна.

Ленич Галину Іллівну визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5, 366 ч. 1 КК України, та призначити покарання:

- за ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, із застосуванням ст. 69 ч. ч. 1, 2 КК України, – 1 рік позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, строком на 2 роки, без конфіскації майна;

- за ст. 366 ч. 1 КК України – штраф у розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань остаточно призначити покарання – 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, строком на 2 роки та штраф у розмірі 850 грн., який виконувати самостійно.

Запобіжний захід Скригунцю В.П. та Ленич Г.І. до вступу вироку в законну силу змінити з особистого зобов’язання на взяття під варту.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази (документи, що в т. 1 а. с. 161, 186) залишити при справі.

У відповідності до ст. 124 КПК України стягнути із обвинувачених процесуальні витрати за проведення експертизи (1 а. с. 177).

Копію обвинувальної промови прошу долучити до кримінальної справи.

Шановний суд!

Сподіваюся, що результати судового розгляду будуть належним життєвим уроком не тільки для обвинувачених, а й для інших суб’єктів господарювання, які прагнуть незаконно збагатитися за рахунок держави.