МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКАРЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Бугулов В.М.

ФІНАНСИ, ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Конспект лекцій

Кафедра міжнародних фінансів

КИЇВ – 2013

В.М. Бугулов. Фінанси, Гроші та кредит. Конспект лекцій. – К.: УДУФМТ, 2013. - !!с

Рецензент: к.е.н., доцент В.М. Бахарєв

Розглянуто та схвалено кафедрою міжнародних фінансів УДУФМТ,

Протокол №_ від __ __ 2013р.

ЗМІСТ

ВСТУП ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ: ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ МЕТОДИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ…………………………………

МОДУЛЬ 1.ФІНАНСИ ТА ГРОШВІ СИСТЕМИ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ………

Тема 1. Поняття про фінанси та їх місце в економічній діяльності……………………

Тема 2. Сутність, структура та інструменти фінансового ринку……………………

Тема 3. Грошові системи та їх елементи…………………..…………………………………

Тема 4. Сутність, функції, види та ціна грошей……………………………………………

МОДУЛЬ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ………………………………

Тема 5. Грошова маса та грошовий оборот…………………………………………………

Тема 6. Гроші та інфляція………………………………………………………………………

Тема 7. Бюджетна система та бюджетний механізм…………………………………………

Тема 8. Національні банки та їх функції……………………………………………………

МОДУЛЬ 3. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ТА КРЕДИТ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.................................................................................................................................

Тема 9. Комерційні банки та їх операції………………………………………………………

Тема 10. Безготівкові розрахунки в господарському обороті……………………………

Тема 11. Кредитна діяльність: поняття, класифікація та роль у підприємництві………

Тема 12. Склад та розробка документів для одержання банківського кредиту…………

Тема 13. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання…………………………………

ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ

МОДУЛЬ 1. ФІНАНСИ ТА ГРОШОВІ СИСТЕМИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Тема1.Поняття про фінанси та фінансову систему

Питання:

1. Фінанси : поняття та склад.

2. Функції фінансів у ринковій економіці.

3. Фінансова система, її елементи та функції.

4. Фінанси населення: поняття та склад.

5. Фінанси суб’єктів господарювання

6. Державні фінанси: склад та джерела формування.

7. Принципи державного регулювання фінансової діяльності у країні.

Законодавчі акти:

1. «Господарський кодекс України» від 16.01.2003 р.

2. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансовиї послуг» від 12.07.2001 р.

Фінанси – фонди грошових засобів, їх кругообіг та відносини, які виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, громадянами та органами державного управління при їх русі.

Фінансова система – сукупність фондів грошових засобів, їх рух, установи та організації, що здійснюють рух, а також законодавче середовище, що регулює цей рух.

Розрізняють:

1. державну фінансову систему;

2. фінанси населення;

3. фінанси підприємств.

Фонди грошових засобів: накопичення грошей, з метою цільового використання.

Склад інструментів грошових засобів:

• готівка;

• безготівкові кошти;

• цінні папери;

• ліквідні папери;

• електронні гроші;

• дебіторська та кредиторська заборгованість та інше.

ФІНАНСОВАСИСТЕМА ДЕРЖАВИ

1. – населення (домашні господарства);

2. – сфера підприємництва (суб’єкти підприємницької діяльності);

3. - фінансові посередники (комерційні банки; інвестиційні фонди,

компанії; довірчі товариства; кредитні спілки; фондові та валютні біржі; дилерські та брокерські контори);

4. – органи державного та місцевого управління, а також бюджетні

установи ( заклади освіти, охорони здоров`я, правозахисні органи);

5. - фактори виробництва (робоча сила; нерухомість, тимчасово вільні кошти);

6. - підприємницька діяльність - здійснення підриємницьких

проектів з метою одержання прибутку;

7. - витрати підриємств на залучення та обслуговування факторів

виробництва - доходи населения: заробітна плата, підриємницький

прибуток, орендна плата на нерухомють, доходи на вкладений капітал (дивіденди на акції, процент на цінні папери);

8. - продукція, роботи, послуги - товари народного споживання;

9. - споживчі витрати населення - виручка від реалізації виробленої

продукції, виконаних poбіт, наданих послуг;

10. - передача тимчасово вільних коштів в управління фінансовим

посередникам:

10.1) розміщення грошей на ощадних вкладах (строкових чи до вимоги);

10.2) придбання цінних паперів (інвестиційних сертифікатів), які емітовані фінансовими посередниками;

10.3) укладання довірчих договорів на придбання фіансовими посередниками для населения цінних паперів, які емітовані безпосередньо підприємствами;

11 - спрямування залучених коштів суб'ектам підприємницької

діяльності:

11.1) надання кредитів;

11.2) придбання цінних паперів, які емітовані

підприємствами;

11.3) інвестування в статутні фонди підприемств;

11.4) участь у здійсненні окремих підприємницьких проектів;

12 - погашення підприємствами фінансових зобов'язань перед

фінансовими посередниками: повернення кредитів та сплата

процентів по ним, погашення цінних паперів та виплата дивідендів

чи процентів по ним, виплата доходів по інвестиційним проектам;

13 - доходи населення від передачі коштів у розпорядження

фінансових плосередників:

13.1) повернення ощадних вкладів та сплата процентів по них;

13.2) погашення цінних паперів та сплата процентів по них;

14 - прибутковий податок з громадян;

15 - податки та відрахування, які сплачують суб'єкти

підприємницької діяльності в державі та місцеві бюджети, а також

в позабюджеты фонди;

16 - частина централізованих у державі коштів, яка спрямовується

населенню: соціальні виплати та послуги (пенсія, дотація,

компенсація, послуги охорони здоров'я, освіти, тощо);

17 - асігнування з бюджету у сферу підприємництва:

17.1) капітальні вкладення в розвиток державного сектора;

17.2) цільове кредитування державних програм розвитку

економіки

17.3) кредитна підтримка підприємств незалежно від форм

власності;

17.4) фінансування розвитку інфраструктури держави та

екологічних заходів.

Підсистеми:

Б-1 - фінанси населення;

Б-2 - фінанси підприємств;

Б-3 - кредитно-фінансова підсистема;

Б-4 – державні фінанси.

Тема 2. Сутність, структура та інструменти фінансового ринку

Питання:

1. Сутність, види та субєкти фінансового ринку.

2. Інструменти фінансового ринку.

3. Грошово-кредитний ринк.

4. Фндовий ринк.

5. Валютний ринок.

6. Державне регулювааняя фінансового ринку.

7. Стан фінансовог ринку в сучасних умвах кризових явищ у світовій економіці.

Законодаві акти:

1. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001р.

2. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991р.

3. Закон України «Про інвестиціїні фонди та інвестиційні комппанії» від 19.02.1994

4. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.200р.

5. Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 15.03.2001р.

6. Декрет Кабінету Міністірів України «Про довірчі товариства» від 17.03.1993р.

Ринок – сукупність насіїв попиту, носіїв пропзиції, товару, що обертається на ринку посередників, здійснюючих просування товару від носіїв пропозиції до носіїв попиту, механізмів ціноутворення, законодавче середовище, регламентуюче діяльність учасників ринку та обертання товарів.

Фінансвий ринок – це сукупність емітентів цінних паперів, грошових коштів та інших фінансових інструментів, які обертаються, власників цінних паперів та інших фінансових Інстурментів (інвесторів), посередницьких організацій, які здійснюють рух фінансових інструментів від емітентів до їх власників – покупців, а також законодавче середовище, яке регламентує обіг фінансових інструментів та діяльність субєктів фінансового ринку.

Фінансові ринки в залежності від типу фінансових інструментів, які обертаються діляться на:

• Грошово-кредитний ринок (безготівкові гроші);

• Фондовий ринок (ринок цінних паперів);

• Валютний ринок (іноземна валюта).

На фінансових ринках обертаються наступні три групи фінансових інтсрументів:

1. Готівкові та безготівкові гроші, а також комерційні цінні папери, які виражені в національній валюті (ощадні, депозитні вклади, поточні та інші рахунки, кредити, векселі, чеки, інші короткострокові боргові зобовязання). Ці інструменти обертаються на грошово-кредитному ринку.

2. Цінні папери з терміном обігу більше 1 року, які емітуються з метою залучення коштів для розвитку виробництва ( інвестиційні цінні папери), довгострокові інвестиційні кредити (термін більше 1 року, кошти використовуються для розвитку виробництва). Ці інструменти також в національній валюті. Формує фондовий ринок.

3. Фінансовф інструменти, які виражені в інземній валюті (готівква іноземна валюта, безготівква іноземна валюта, кредити в іноземній валюті, цінні папери в іноземній валюті). Ці інструменти фрмують фондовий ринок.

Основні положення теорії фінансових інтсрументів

Система показників, описуючих фінансові інструменти:

1. Обєм, сума, вартість:

• номінальна – вказується на носіях фінансового інтрумента;

• ринкова – цінна фінансового інструмента на ринку;

• придбання – індивідуальна ціна покупки чи продажу конкретного

фінансового інструмента;

• погашення – ціна викупу ємітентом цінного паперу, встановленна в

умовах випуску;

2. Термін дії чи погашення:

• за запитом;

• з фіксованим терміном погашення;

3. Показники дохідності:

• Абсолютне значення доходності в грошових одиницях – в національній

чи уноземній валютах;

• процент дохідності – до ціни придбання (процент), чи ціни погашення

(дисконт);

• обєкт розрахунку доходу:

• операція з фінансовим інструментом(перепродаж);

• дохідність фінансового інструмету встановлена в умовах випуску;

• простий річний процент;

• складний річний процент.

Простий річний процент – дохід, розрахований від обігу фінансового інструменту напротязі року без реінвсетування дохдів, що сплачуються за рік.

Складний річний процент – дохід, розрахований від обігу фінансвого інтрументу напротязі року з реівестування доходів.

Складний відсоток розраховується за формулою:

Нс=П(1+Пр/100)ⁿ,

де:

Нс - накопичена вартість – сума фінансового інструменту, яка зросла протягом року

внаслідок використання доходів, що виплачувались протягом року для реінвестування.

П - початкова вартість фінансвого інструмету.

Пр - дохідність за період, виражена у процентах;

n - кількість періодів виплати доходів чи обіг фінансового інструменту протягом року.

Приклад розрахунку показників прибуткованості фінансового інструмента.

Початкові умови:

Вид фінансового інструмента – облігація.

Термін дії – 1 рік.

Номінальна вартість – 100 грн.

Дохідність облігацій – 12% за рік.

Період сплати відсотків – кожні 3 місяці.

Кількість періодів – 4.

Розрахунок дохідності облігацій за продажом в період обігу:

Простий річний процент:

Дохідність = 100грн.12%:100=12грн.

Складний річний процент:

1-й період: 100 грн 12%:4:100=3грн;

2-й період: 103грн  12%:4:100=3,9грн;

3-й період: 106,9грн  12%:4:100=3,1827грн;

4-й період: 109,2727грн  12%:4:100=3,2782грн.

Сумарний річний дохід = 12,5509 грн.

Фондовий ринок- сегмент фінансового ринку, на якому обертаються фінансові інструменти у вигляді довгострокових кредитів та цінних паперів. Кошти від випуску в обіг цих інструментів використовуються для інвестування в розвиток виробництва.

На фондовому ринку обертаються інвестиційні цінні папери.

Елементи фондового ринку:

1.Емітенти (позичальники) – юридичні особи, ограни державного та місцевго управління, які випускають цінні папери та залучають кошти;

2.Інвестори (покупці) – юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери та надають позики;

3.Фінансові інструменти – довгостркові цінні папери (акції, облігації) з терміном обігу більше 1 року; інвестиційні кредити, які надаються на термін більше 1 року;

4.Фінансові посередники – торговці цінними паперами та установи, що надають довгострокові кредити:

• комерційні банки;

• інвестиційні фонди;

• фондові біржі;

• кредитні спілки;

• інвестиційні компанії;

• довірчі товариства;

• дилерські, брокерські контори, які діють при фінансових посередниках.

5.Законодавче середовище, яке регламентує обертання на ринку цінних паперів та довгострокове кредитування.

Схема роботи фондового ринку

1 – фізичні та юридичні особи, які володіютьтимчасово вільними коштами (інвестори, кредитори);

2 – фінансові посередники – торговці цінними паперами;

3 – юридичні особи, які залучають кошти в тимчасове користування (емітенти, пзичальники);

4 – грошові кошти, які інвестори направляють для придбання цінних паперів безпосередньо у емітентів;

5 – здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку;

6 – сплата доходів інвесторам:

• дивіденди на акції;

• процент на облігації;

• доходи на пайові внески в статутні фонди та інші.

7 – грошові кошти, які інвестри спрямовують до фінансових посередників

шляхом:

• придбання цінних паперів, емітованих фінансовими посередниками;

• укладання довірчих договорів на придбання для інвесторів цінних паперів, які емітовані безпосередньо підприємствами

8 – кошти, які залученні фінансовими посередниками та спрямовуються до субєктів підприємницької діяльності щляхом придбання емітованих ними цінних паперів;

9 – погашення цінних паперів і сплата доходів по них;

10 – витрати на утримання та розвиток фінансового посередника;

11 – погашення фінансовими посередниками власних забовязань перед інвесторами:

• дивідендів на акції фінансового посередника;

• дивідендів на інвестиційні сертифікати;

• % на облігації, дивіденди на акції підприємств з утриманням комісійних.

Схема роботи інвестиційної компанії за принципом «перевернута піраміда»

Права частина схеми: вкладання грошей емісії у підприємницькі проекти, одержання доходів т погашення фінансових зобов’язань перед інвесторами.

Ліва частина схеми: використання грошей нової емісії для погашення боргів попередньої, тобто таким чином наступна емісія не вкладається у підприємницьку діяльність, та не приносить доходів.

Так утворюється «перевернута піраміда».

Валютний ринок – сигмент фінансового ринку, на якому обертається іноземна валюта та цінні папери, які номінвані в іноземній валюті.

Відповідно до класифікатра іноземних валют НБУ на валютному ринку України обераються:

• валюта 1 групи класифікатора: повністю конвертована валюта іноземних

держав;

• валюта 2 групи класифікатора: частково конвертована валюта;

• валюта 3 групи класифікатора: неконвертована валюта (для обігу в Україні

заборонена);

Валютний курс – співвідношення національної валюти до валюти інших держав.

Конвертованість валюти – зобовязання держави забезпечити дію механізму, який дозволяє викупити національну валюту по офіційному курсу.

Конверсійні валютні операції – операції з купівлі-продажу валют різних країн на фінансових ринках окремих держав та міжнародному.

В практиці міжнародної валютної діяльності застосовуються наступні види конверсійних валютних операцій: спот, форвард, ф’ючерс, опціон, арбітраж, своп.

Характеристики валютних операцій за особливостями яких визначають їх види:

• Покупець;

• Продавець;

• Іноземна валюта;

• Умови угоди

• Форма контракту (довільна, типова);

• Спосіб фіксування валютного курсу угоди;

• Фіксування процентних ставок;

• Домовленості про обов’язки стрін з приводу купівлі-продажу валюти;

• Термін розрахунків;

• Спосіб грошових розрахунків.

Спот – це угода про купівлю-продаж валюти з негайною поставкою п курсу, що зафіксований в момент укладання угди. Розрізняють три види цієї операції:

1. Today – обмін валюти в день укладання угоди;

2. Tommorow – переказ валюти настпупного дня;

3. Власне spot – розрахунки здійснюються протягом двох діб.

Схема операції спот

Т1 – момент укладання угоди;

1 – укладання угоди в усній чи письмовій формі;

2 – фіксування курсу валют – абсолютне значення;

3 – двосторонні зобовязання з купівлі-продажу валюти;

4 – грошові розрахунки, що здійснюються в готівковій формі в момент укладання угоди, чи в безготівковій – протягом 48 годин.

Схема операції форвард

Т1 – дата укладання угоди;

Т2 – дата здійснення розрахунків;

Т3 – термін розрахунків (1-12 місяців)

1 – укладання угоди в довільній письмовій формів в умовах позабіржової торгівлі;

2 – фіксування обмінного курсу в момент укладання угди. Способи фіксування:

• призначення абсолютного значення курсу;

• прив’язка курсу до офіційного курсу НБУ;

• прив’язка до валютного курсу, який буде діяти у момент розрахунків на міжбанківському валютному ринку;

3 – двосторонні зобовязання з купівлі-продажу валюти;

4 – грошові розрахунки в строк, визначений контроктом;

Форвард – це угода про купівлю-продаж іноземної валюти з поставкою в майбутньому за курсом зафіксованим у момент укладання угоди. Ці контракти як правило укладаються в довільній формі у позабіржовій торгівлі.

Фючерс – це угода про купівлю- продаж фінансови інструментів , які номінованів іноземній валюті, за заздалегідь обумовленою ціною протягом визначеного терміну та укладеної з дотриманням стандартних процедур та форм, які здійснюються на організвованих сигментах валютних бірж.

Опціон – це угода про купівлю-продаж валюти в майбутньому за курсом , який зафіксований у момент укладання угоди, з наданням прав покупцеві та накладанням забовязань на покупця (call) або наданням прав продавцеві та накладанням зобовязань на покупця (put).

Приклад – застосування форвардних (фючерсних) контрактів та опціонів з метою страхування валютних ризиків.

Арбітраж ( спекулятивний) – це операція купівлі-продажу валюти з метою держання прибутку. Існує два види таких операцій:

• курсовий валютний арбітраж – одержання прибутку внаслідок різниці курсів

купівлі та продажу валюти;

• процентний валютний арбітраж – одержання прибутку внаслідок різниці між

ціною залучення та ціною розміщення грошей (процентами за кредит у різних валютах);

Своп – це угода на здійсненої складної валютної операції про перетворення грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

О перація своп передбачає у рамках однієї угоди виконання декількох простих валютних операцій.

У зв’язку з ускладненням зовнішньоекономічних зв’язків почала проявлятись тенденція індивідуального підходу до розробки схем міжнародних розрахункових і валютних операцій. З’явилась та розвивається методологія проектування фінансових технологій – фінансовий інженерінг.

.