
- •Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи
- •1. Пояснювальна записка
- •2. Тематичний план самостійної роботи
- •3. Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи
- •2. Організаційна робота в лабораторії
- •3. Техніка безпеки в хімічній лабораторії. Попередження отруєння. Попередження опіків. Поводження зі склом
- •4. Протипожежні заходи
- •6. Основи проведення експерименту та оформлення лабораторної документації
- •Тема 1. Відбір і підготовка проб для аналізу
- •2. Відбір проб твердих тіл
- •3. Підготовка проб. Загальні правила
- •4. Відбір проб рідин
- •Тема 2. Хімічні реактиви
- •2. Класифікація хімічних реактивів за ступенем чистоти, вмістом основної речовини і домішок
- •3. Тара для фасування та умови зберігання реактивів
- •4. Правила користування реактивами
- •Тема 3. Зважування
- •2. Зважування на технохімічних вагах
- •3. Постійність, стійкість, правильність, точність і чутливість вагів
- •4. Аналітичні ваги і зважування. Визначення нульової точки вагів
- •Тема 4. Хімічний посуд та допоміжне приладдя
- •2. Мірний посуд лабораторії. Ціна поділок та призначення мірного посуду. Калібровка мірного посуду
- •3. Товстостінний хімічний посуд
- •4. Фарфоровий лабораторний посуд
- •Рис, 4. Фарфоровий посуд:
- •5. Допоміжне лабораторне приладдя
- •6. Апарат Кіппа для добування газів. Газометр. Промивні і осушувальні склянки
- •7. Робота зі склом. Різання скляних трубочок і паличок. Згинання і розтягування скляних трубочок. Оплавлення скляних трубочок і паличок
- •8. Добір і свердління пробок
- •Тема 5. Методи очищення речовин
- •2. Центрифугування
- •3. Перегонка
- •4. Перекристалізація
- •5. Сублімація
- •6. Добування газу со2 в апараті Кіппа. Очищення газу
- •Тема 6. Обробка осадів
- •2. Осадження та промивання осаду
- •3. Висушування та прожарювання осаду до постійної маси
- •4. Знаходження вмісту елемента в отриманому осаді
- •Тема 7. Розчини в об’ємному аналізі
- •2. Способи виразу концентрації в об’ємному аналізі
- •3. Приготування титрованих робочих розчинів
- •1. Як приготувати 250 мл 0,1 н. Розчину перекристалізованої чистої двохводної щавлевої кислоти (н2с2о4 ˑ 2н2о), яку використовують для титрування лугу? Яку наважку її треба узяти?
- •2. Як приготувати 200 мл 0,05 н. Розчину кМnO4 для титрування методом перманганатометрії?
- •3. Приготувати 1 л 0,2 н. Розчину нСl, використовуючи наявну в лабораторії концентровану нСl з густиною 1,15.
- •4. Перелік навчально-методичної літератури
- •1. Основна
- •2. Додаткова
2. Центрифугування
Законспектувати. Знати і вміти розкривати зміст
Крім фільтрування, розділення суміші рідкої і твердої речовин можливе також шляхом центрифугування, тобто розділення речовин у приладах, що називаються центрифугами.
Застосування
центрифуги грунтується на використанні
відцентрової
сили. При швидкому обертанні
(центрифугуванні)
завислі в рідині тверді частинки (з
більшою
густиною, ніж густина рідини) під дією
відцентрової сили, що розвивається при
обертанні; відкидаються
від центру і таким шляхом відділяються
від рідини.
Центрифуги бувають: відкриті і закриті, з ручним, механічним і електричним приводом. Основною частиною любої центрифуги є вертикально поставлена вісь, що обертається. Перпендикулярно до неї на верхньому кінці її прикріплено планки або круг з рухомо закріпленими металевими чи пластмасовими гільзами. У ці гільзи вставляють спеціальні звужені донизу пробірки (рис. 6) з рідиною, з якої потрібно видалити завислі частинки.
На дно гільзи кладуть шматочок вати, щоб уникнути прямого зіткнення Рис. 6.
с
кла
з металом чи пластмасою. Коли пробірки
вставлені
в гільзи, центрифугу приводять в рух і
через деякий час (залежно від в'язкості
рідини,
розмірів завислих частинок і різниці
густин)
відбувається відділення завислих
твердих
частинок від рідини, після чого центрифугу
зупиняють. На дні пробірки збирається
щільний осад твердої речовини,
Рис. 7.
над якою знаходиться чиста рідина. Закриті центрифуги (рис. 7) залежно від величини містять різну кількість гільз, від 2 до 12 і більше, розташованих симетрично на однаковій відстані один від одного і від осі центрифуги.
Пробірки для центрифуг після наповнення рідиною повинні мати однакову масу. Там, де центрифугою доводиться користуватися часто, рекомендується мати спеціальні ваги, пристосовані для зважування (вірніше, тарування) пробірок. У вказаних вагах чашки підвішують до коромисла за допомогою стержнів, прикріплених до центру чашок. На цих стержнях є кільця, в які вставляють пробірки.
Ніколи не слід наливати в пробірки дуже багато рідини; пробірки наповнюють так, щоб відстань від краю до рівня рідини була не менша 10 мм.
Центрифугу слід пускати не відразу на повний хід, а поступово. Це відноситься як до ручних, так і до механічних центрифуг.
Після вимикання центрифузі дають зупинитися самій і лише після цього виймають пробірки.
3. Перегонка
Законспектувати. Знати і вміти розкривати зміст
Одним з найбільш часто використовуваних методів очищення і виділення чистих органічних речовин є перегонка. Якщо речовина не розкладається при температурі кипіння, то перегонку ведуть при атмосферному тиску. Прикладом такого очищення може бути перегонка водогінної води. Для цього складають прилад за рис. 8. У цьому приладі використовують колбу Вюрца заповнену шматочками капілярних трубочок або шматочками фарфору, холодильник і приймач рідини. Рис. 8.