Комунальна установа

«Овідіопольський районний методичний кабінет»

відділу освіти

Овідіопольської райдержадміністрації

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

(методичні рекомендації)

Овідіополь, 2014 р.

Готовність дитини до школи: методичні рекомендації. – Овідіополь, 2014. – 66с.

Упорядники: Левицька С.В., Солтус В.М.

У методичному посібнику надаються рекомендації, щодо складання програми дослідження та написання аналітичного звіту з готовності дитини до школи. Також надається психодіагностичний інструментарій. Подаються матеріали, за якими батьки самостійно можуть визначити, чи готова дитина до школи. Посібник рекомендований практичним психологам дошкільних навчальних закладів, батькам, вихователям дошкільних навчальних закладів.

Левицька Світлана Вікторівна методист із психологічної служби КУ «ОРМК»

Солтус Валентина Миколаївна практичний психолог Овідіопольського ДНЗ №4

Вступ.

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розу­міють необхідний і достатній рівень психологічного розвитку ди­тини для засвоєння шкільної програми за певних умов навчання. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання — це один із найважливіших підсумків психологічного розвитку в період до­шкільного дитинства.

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання в XXI ст. змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи. У зв'язку з цим проблема готовності до­шкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З вирішенням цієї проблеми пов'язане визначення цілей і прин­ципів організації навчання та виховання в дошкільних устано­вах. Тому основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання можна вважати профілактику шкільної дезадаптації. На сьогодні практично загальновизнано, що готов­ність до шкільного навчання — багатокомпонентне утворення, яке вимагає комплексних психологічних досліджень. Традицій­но виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Під інтелектуальною зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивну зрілість), що включає виокремлення фі­гури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, що вира­жається в здатності збагнути основні зв'язки між явищами; мож­ливість логічного запам'ятовування; уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і сенсомоторну координацію. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість в істотній мірі, що ро­зуміється таким чином, відображає функціональне дозрівання структур головного мозку.

Емоційну зрілість в основному розуміють як зменшення ім­пульсних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

До соціальної зрілості належать потреба дитини в спілкуванні з однолітками та вміння підпорядковувати свою поведінку зако­нам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситу­ації шкільного навчання.

Досягнення шкільної зрілості обумовлене низкою генетичних і соціально-психологічних чинників, що впливають на соматич­ний і психічний розвиток дитини протягом усього періоду її жит­тя до школи. Характер впливу цих чинників визначає причини шкільної незрілості, до яких належать:

• недоліки у виховному середовищі;

• недоліки соматичного розвитку дитини;

• невротичний розвиток характеру;

• пренатальне або раннє постнатальне пошкодження централь­ної нервової системи.

Діагностика сформованості передумов навчальної діяльнос­ті спрямована на визначення готовності майбутнього школяра до нового для нього виду діяльності — навчальної. Навчальна ді­яльність має низку особливостей, що відрізняють її від ігрової ді­яльності. Вона передбачає орієнтацію на результат, довільність і обов'язковість.

Значна частина навчальних завдань, із якими стикається пер­шокласник, спрямована на виконання низки умов, деяких вимог, орієнтацію на правило і зразок. Саме ці вміння належать до так зва­них передумов навчальної діяльності, тобто до дій, які ще не є пов­ною мірою навчальними, але необхідні для початку їх засвоєння.

У зв'язку з цим у віці 6-7 років доцільно проводити дослі­дження вищеперелічених умінь, від яких значною мірою зале­жить успішність навчання на перших етапах засвоєння знань і ви­мог школи.

Важливе значення має мотиваційно-особистісний компоненти готовності до шкільного навчання. Методики діагностики крите­ріїв готовності дитини до шкільного навчання можуть варіюватися. Добираючи методи, необхідно дотримуватися низки важливих умов. Методи повинні бути короткими і простими. Завдання мають відповідати віковим особливостям та інтересам дітей. Інтере­си мають бути пов'язані зі знайомими видами діяльності й концен­труватися у сфері уяви та наочно-образного мислення (гра, малювання та ін.). Обстеження має відбуватися на матеріалі, зрозуміло­му і цікавому дітям. Рівень складності завдань має бути дібраний так, щоб дитина могла їх виконати. Обстеження будується відпо­відно до особливостей функціонування нервової системи дітей 6-7 років, оскільки вони можуть витримувати інтелектуальне й емо­ційне навантаження протягом обмеженого часу (в середньому ін­дивідуальне обстеження повинне займати 45 хв).

Отже, перед дошкільною ланкою освіти постають завдання формування психологічної готовності дітей до навчання: розвиток пам’яті, мислення, мовлення, тобто загальних розумових здібностей, сформованість яких сприяє успішному засвоєнню шкільних предметів.

Вимоги до проведення процедури діагностики дітей шестирічного віку

• Діагностика проводиться протягом 20-25 хвилин (не більше).

• Завдання дають у послідовності, зручній для дитини (якщо немає вербального контакту, то на початку пропонують завдання невербального плану).

• Під час діагностики обов’язкова присутність батьків, але вони не повинні бути в полі зору дитини.

• Перед початком бесіди потрібно дати дитині змогу звикнути до нової для неї ситуації.

• Під час обстеження батьки повинні сидіти позаду віддалік, щоб дитина спілкувалася не з ними, а з педагогом.

• Розмовляючи з особливо сором’язливою і боязкою дитиною, можна запропонувати комусь із батьків сісти поряд із нею, узяти її за руку, щоб заспокоїти. При цьому треба стежити, щоб батьки не відповідали за дитину, не підказували їй відповідь.

• Розмовляти з дитиною потрібно неофіційно, довірливо.

• Запитання бажано ставити в усній формі, не ведучі записів. Якщо дитині важко відповісти, її потрібно підбадьорити.

• Не слід сварити дитину чи виявляти невдоволення за неправильну відповідь або коли відповіді немає взагалі.

Зразок програми психологічного дослідження готовності дитини до школи

Під психологічною готовністю дитини до навчання у школі мається на увазі такий рівень психічного розвитку дитини, що створює передумови успішного засвоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі ровесників. У вітчизняній психології теоретичні основи проблеми психологічної готовності до школи базуються на працях Л.Виготського то його теорії «зони найближчого розвитку».

Якщо рівень психологічного розвитку дитини такий, що шкільна програма потрапляє в «зону найближчого розвитку» (а вона визначається тим рівнем знань і навичок, яких дитина може досягти в співпраці з дорослим), то можна сказати, що вона готова до навчання у школі. І навпаки, коли, «зона найближчого розвитку» дитини нижча за ту, що необхідна для засвоєння шкільної програми, то дитина вважається психологічно не готовою до шкільного навчання, оскільки вона не зможе засвоїти програмовий матеріал і одразу потрапить до категорії учнів, які відстають.

Дана діагностична програма призначена для вивчення готов­ності дітей 6—7 років, випускників дошкільної установи, до шкільно­го навчання. Проведення такого щорічного дослідження дає змогу психологічній службі дошкільної установи глибше аналізувати ре­зультати освітньо-виховної робо­ти в дошкільній установі й допо­магає вирішувати разом із батька­ми питання подальшої оптималь­ної для дитини освіти у школі.

Цілі дослідження:

• забезпечення комплексного підходу при визначенні готовності дитини до навчання у школі;

• забезпечення якісного психолого-педагогічного обстеження старших дошкільників;

• захист прав та інтересів дитини при визначенні ступеня інтенсив­ності подальшої освіти в почат­ковій ланці школи;

здійснення наступності в роботі психологічної служби дошкільної установи і шкіл району з метою попередження повторного тестуван­ня дитини при вступі до школи.

Мета дослідження: визначення психологічної готовності до шкільного навчання можна вважати профілактику шкільної дезадаптації.

Задачі: Досягнення мети через дослідження наступних особливостей учнів:

• соціальна готовність/контактність;

• домінуючий мотив;

• вміння діяти за зразком/правилами;

• рівень розвитку фонематичного слуху;

• рівень розвитку зв’язного мовлення;

• рівень розвитку дрібної моторики;

• рівень розвитку уваги;

• рівень розвитку зорової пам’яті;

• рівень розвитку слухової пам’яті;

• рівень розвитку мислення.

Суб’єкт дослідження: діти віком 5-6 років

Для досягнення поставленої мети було підібрано комплекс діагностичних методик та методів дослідження, які спрямовані на:

• Визначення соціальної готовності/контактності – тестові бесіди (С.А.Банков), малювання людини (за Керном-Ірасеком );

• Визначення домінуючого мотиву - Методика дослідження мотивації навчання в першокласників (Методика розроблена в 1988 р. М.Р.Гінзбург, експериментальні матеріали і система оцінок — у 1993 р. І.Ю.Пахомовою і Р.В.Овчаровою), Дробинка мотивів (Л. І. Божович, А. К. Маркова);

• Визначення вміння діяти за зразком/правилами - Малювання за крапками (А.Венгер), «Намисто» (адаптація І.І.Аргінської), «Графічний диктант» (Д.Б.Ельконін);

• Визначення рівня розвитку зв’язного мовлення – антоніми, розповідь за картинкою ();

• Визначення рівня розвитку дрібної моторики – розмітка, проби руки ();

• Визначення рівня розвитку уваги – розфарбовування фігур(), «Будиночок» (Н.І.Гуткина), коректурна проба (вар.методики Бурдона).

• Визначення рівня розвитку зорової пам’яті – методика запам’ятовування геометричних фігур, пам'ять (картинки) ()

• Визначення рівня розвитку слухової пам’яті – Лаконічне запам'ятовування 10 слів (О.Сироватко,О.Байер).

• Визначення рівня розвитку мислення – виявлення зайвого, розмітка