6. Що становить видатки місцевих бюджетів?

Розмежування видатків, які здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, відбувається на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуг і наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на такі групи:

1. Перша група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст і їх об’єднань.

2. Друга група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою, для всіх громадян України. Видатки цієї групи здійснюються з бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, а також районних бюджетів.

3. Третя група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп з урахуванням законів України, які визначають статус цих адміністративно-територіальних одиниць.

У контексті нового механізму організації міжбюджетних відносин видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1. видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів – визначаються функціями держави та передані на виконання органам місцевого самоврядування (на державне управління, освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, культуру й мистецтво, фізкультуру і спорт);

2. видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів – пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, транспорт, дорожнє господарство, управління комунальним майном, обслуговування місцевого боргу тощо), тобто мають місцевий характер.

7. Що таке комунальний кредит і які його форми?

Самостійним інститутом місцевих фінансів є комунальний кредит. Причиною існування комунального кредиту є нерівність між потребами органів місцевого самоврядування і реальними можливостями їх задоволення.

Комунальний кредит — це сукупність економічних відносин, що виникають між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з іншого боку, за яких місцеве самоврядування виступає частіше у ролі позичальника, рідше — кредитора. Органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах.

Найбільш поширеною формою комунального кредиту є місцеві запозичення.

Виокремлюють дві основні групи муніципальних позик, що виконують різні функції, але доповнюють одна одну:

1) позики, призначені для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів;

2) запозичення до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядування, які використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування територіальних громад.