V. Вивчення нового матеріалу.
(виходить дівчина в українському костюмі із свічкою в руках, запалює свічку і стає перед портретом Т.Шевченко, який висвічується на екрані, та читає вірш)
Свічу поставлю, свічу поставлю
І перед образом й перед тобою.
І хоч у мріях народ свій заставлю
Стати навколішки поряд зі мною
І помолитись за тебе, Кобзарю,
Щиро – хоч раз би! – як перед Богом.
Все ж українці ми, а не хозари.
Гори ж, моя свічка, гори нам ще довго!
Ким є Шевченко для України? Він не лише видатний поет. Шевченко – душа України; це її думи, сподівання, мрії та надії. Не дивно, що шевченкове слово живе в кожному українському серці, а особливо – в серцях митців.
Творчий спадок геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка – це безцінна скарбниця не тільки для України, а й для всього людства. По всьому світові вшановують пам'ять великого Кобзаря: йому встановлюють пам’ятники, не тільки на Україні, а й за кордоном; на його честь називають вулиці та площі, парки та сквери, театри та музеї; йому присвячують вірші, про нього складають пісні.
Українська музична Шевченкініана широко представлена у творчості багатьох українських композиторів : М. Лисенка, С.С.Гулак-Артемовського, Кирила Григорович Стеценка, Станіслав Филиповича Людкевича... Серед них – видатний український композитор Яків Степанович Степовий. Шевченкова тематика посідає значне місце у творчості композитора. Звернення до образів поезії Великого Кобзаря зрозуміле – революційна спрямованість, народність, реалізм творів Т. Г. Шевченка були близькими Я.С.Степовому.
Біографія композитора.
Народився Яків Степовий (справжнє прізвище - Якименко) у селі Піски поблизу міста Харкова. Його батько був церковним співцем, дуже любив і добре знав народні пісні, які постійно звучали в родині. Яків Степовий вже з дитинства мав яскраво виражені творчі дані: добре малював, любив співати. З метою отримати професійну музичну освіту він зі своїм старшим братом Федором вступає до Петербурзької придворної капели. Вони вивчали теорію та історію музики, вчилися грати на фортепіано й оркестрових інструментах, а також керувати хором.
До Петербурзької консерваторії талановитому, але матеріально не забезпеченому юнакові допомогли вступити А.К.Глазунов в М.Римський-Корсаков, славетні російські композитори. М.Римський – Корсаков був улюбленим вчителем Я.С. Степового.
Щорічно композитор приїздив на Україну з метою вивчення музичного фольклору. Це мало велике значення для його творчої діяльності. Багато народних пісень стали основою для хорових творів, як для обробок, так і для оригінальних творів.
У 1914 році Я. Степового запрошують до щойно відкритої Київської консерваторії. Але почалася Перша світова війна, і йому довелося три роки бути на фронті. Те, що він побачив і пережив за той час, не пройшло для нього марно. У музиканта з’явлюються нові пісні на слова С.Руданського та І.Франка.
З 1917 року Яків Степовий викладає в Київській консерваторії, працює завідуючим музичною частиною в Українському державному музично-драматичному театрі. Нові умови життя окриляють музиканта. Але не витримує слабке здоров’я, підточене війною. У 1921 році Я.Степовий помер.
Творча спадщина Я. Степового складається з романсів на вірші українських і російських поетів, хорових творів (також і для дітей), обробок українських народних і революційних пісень, інструментальних творів (переважно для фортепіано).
Серед творів Степового – «Прелюд пам’яті Т.Г.Шевченка».
Прелюдія – це вступ до музичного твору (переважно фортепіанна) п’єса .
15 лютого 1912 року композитор узяв участь у вечорі, присвяченому вшануванню пам’яті Тараса Шевченка, який організувало Товариство народних університетів у Москві. Тут Я. Степовий виконав свій «Прелюд пам’яті Т.Г.Шевченка», написаний 1911 року до 50-ї річниці з дня смерті поета. Музикою цього твору композитор прагнув висловити почуття глибокої пошани до Великого Кобзаря.