1.3. Особливості ринку товарів і послуг

   Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг, або іншими словами – товарний ринок.

   Об’єктами товарного ринку є товари і послуги, суб’єктами – виробники, споживачі, продавці і покупці.

   Товар – це продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу, який задовольняє певну потребу.

   Все різноманіття товарів, які створенні людською працею використовуються в торговому обороті, зібрано в гармонізованій системі описання і кодування товарів, яка прийнята радою митного співробітництва на основі конвенції про гармонізовану систему описання і кодування товарів, що набула чинності у 1988 р.

   Товари поділяються на такі групи, які переважно виділяються в статистиці зовнішньої торгівлі:- сільськогосподарська сировина і продовольство;

- паливо, мінеральна сировина і метали;

- хімічні продукти;

- машини, обладнання, транспортні засоби;

- промислові товари народного споживання.

   Загалом розрізняють споживчі товари і товари виробничого призначення, а також відповідні ринки.

Ринок споживчих товарів

   Споживчі товари, або товари індивідуального споживання, призначені для задоволення особистих (індивідуальних) потреб. Ринки споживчих товарів характеризується масовим типом споживання, множинною конкуренцією, їх структура значною мірою децентралізована. На цих ринках переважають стандартні товари, багатоступеневі канали товаропросування.

Ринки споживчих товарів часто мають такі характеристики:- оригінальний попит.

Попит є результатом суми індивідуальних потреб споживачів.

- велика кількість потенційних покупців.

   У сфері споживчих товарів, як правило, мають справу з великою кількістю покупців. Їх кількість може нараховувати від декількох тисяч (телевізори, холодильники тощо) до кількох мільйонів (продукти харчування). Відповідно до цього використовуються і маркетингові інструменти. Наприклад, комунікації здійснюються за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ) і меншою мірою використовують індивідуальні шляхи.

- велика кількість невеликих (малих) одиночних покупок.

   У сфері споживчих товарів навіть якщо потреба виникає і повторюється, не існують угоди на постачання (за винятком газетного абонемента). Тому при великій кількості покупців це призводить до великої кількості окремих покупок, що послужило для створення збуту як багатоступеневої непрямої системи (торгівлі).

- анонімність ринку.

   Безпосередні контакти між виробниками і споживачами здійснюються у виняткових випадках. Наприклад, при рекламації неякісної продукції.

- порівняно невисокий рівень інформованості у потенційних споживачів.

   Під час прийняття більшості рішень про купівлю споживачами їх інформованість про ринок порівняно обмежена. Часто у споживачів виникають спонтанні покупки. Однак відзначаються і такі купівельні рішення, за яких покупці достатньо різносторонньо поінформовані, наприклад, коли предмет купівлі служитиме для дозвілля (гірські лижі, серфінгові дошка, тощо).

     Споживчий ринок України сьогодні складається із чотирьох сегментів:

1)    Організований (врахований органами статистики, зокрема приватні підприємці, які торгують на речових ринках);

2)    Продовольчий колективний;

3)    Речовий;

4)    Продовольчий приватний.

Ринок товарів виробничого призначенняТовари виробничого призначення 9інституціальні товари) призначені для виробничого споживання підприємствами, фірмами, організаціями, установами. Це різноманітне технологічне обладнання, транспортні машини загального користування, паливно-сировинні товари тощо.

   Ринок товарів виробничого призначення має характерні параметри за своєю структурою, типом споживання, типом конкуренції, мотивацією покупок, каналами просування, високими вимогами до сервісу.

     На ринку товарів виробничого призначення маємо справу із засобами виробництва, для яких характерні такі ознаки:

- виробнича потреба.Попит на наявному нині ринку засобів виробництва є похідним попитом. Наприклад, на збут певної марки листової сталі відповідно впливає збут автомобілів.

- порівняно невелика кількість потенційних покупців. Кількість потенційних покупців на ринку засобів виробництва є обмеженішою, хоча можливі різні варіанти. На цих ринках велике значення має особистий продаж.

- міцні ділові зв’язки.На ринку засобів виробництва часто виникають довготермінові ділові відносини. Як правило, угоди постачання укладаються на певний час з подальшим продовженням.

- безпосередні прямі ринкові контакти.Внаслідок порівняно невеликої кількості покупців і великого значення окремих ділових зв’язків значну роль умаркетингу засобів виробництва відіграють прямі ринкові контакти. Це також дає можливість повніше задовольняти особливі побажання споживачів.

- обґрунтовані і формалізовані рішення про покупку.Більша частина організаційних рішень про покупку здійснюється за участі відповідних спеціалістів, часто існують також певні правила (критерії прийняття рішень, учасники, тощо) для ходу цього процесу. Джерелами для формалізації прийняття рішень служать виписки, письмові пропозиції, деталізовані угоди, тощо.

- прийняття рішень багатьма особами.При купівлі підприємствами товарів виробничого призначення рішення, які приймаються декількома особами, відіграють більш істотну роль, ніж у сфері споживчих товарів. В рішенні про купівлю можуть брати участь особи, різнорідні стосовно професійної спрямованості (технічна, торгова), різного ієрархічного підпорядкування (від виконавця до менеджера вищої ланки) і особистих рис (наприклад вік, освіта тощо).

- довго часові процеси прийняття рішень.Внаслідок участі багатьох осіб, вирішення певних технічних проблем, часто зв’язаних з прийняттям рішень про купівлі і численних переговорів між продавцем і покупцем, організаційний процес прийняття рішення про купівлю триває набагато довше ніж у покупців споживчих товарів.Отже, названі вище ознаки ринків споживчих товарів і товарів виробничого призначення можуть істотно впливати на маркетинговий інструментарій в обох цих сферах.

РОЗДІЛ 2: АСОРТИМЕНТ ПРОДУКЦІЇ