3.7 Контроль якості продукції

   Відповідність якості встановленим вимогам визначає контроль якості продукції.

    Контроль якості буває технічний – перевіряють відповідність нормативної і технічної документації. Об’єктами техконтролю є сама продукція, технологічні процеси, машини і обладнання. При техконтролі якості встановлюють відповідність кількісних і якісних характеристик властивостей продукції.

    Контроль якості включає:

- вхідний контроль (сировина);

- операційний;

- приймальний;

- інспекційний.

     Контроль якості може здійснюватись на різних рівнях:

- внутрішньовиробничому (на рівні підприємства);

- відомчому (на рівні міністерства) ;

- спеціалізованому (на рівні державних органів).

     Продукція вважається доброякісною, якщо вона відповідає стандартам і недоброякісна (така, що має дефект).

   Дефекти бувають:

- скриті;

- видимі.

   Найчастіше видимі – це зовнішні дефекти, які виявляються при візуальному контролі.

   Скриті – виявляються у процесі експлуатації. Дефекти поділяються на такі, що можна усунути і на такі, що не можна усунути. В залежності від кількості дефектів вводиться коефіцієнт дефективності – це середньозважене число дефектів, що приходиться на одиницю продукції.

РОЗДІЛ 4: КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ

4.1 Суть конкурентоспроможності товару

   Ринок – це сфера суспільних відносин, де товари, конкуруючи між собою, порівнюються і перевіряються щодо відповідності суспільнимпотребам. Під час купівлі кожен споживач обирає необхідний йому товар серед аналогічних товарів та купує саме той із них, що задовольняє його потребу найбільшою мірою. У масштабі суспільства найбільшим визнанням користується той товар, який якнайбільше відповідає певній суспільній потребі порівняно з виробами-конкурентами. Це й виокремлює його із загальної товарної маси, забезпечує успіх у конкурентній боротьбі, тобто можемо констатувати, що він більш конкурентоспроможний. Звідси випливає, що, по-перше, конкурентоспроможність можна визначити лише порівнянням товарів, тобто вона є відносним показником; по-друге, за суттю вона є характеристикою товару, що відбиває його відмінність від товару-конкурента за рівнем задоволення конкретної суспільної потреби.

Розглядаючи питання про вибір покупцем необхідного йому товару, варто особливо наголосити на таких моментах, характерних для цього процесу:

1)    Порівнюючи товари, що покликані задовольняти одну й ту саму потребу, покупець враховує їх конкретні споживчі властивості, з’ясовує ступінь відповідності виробу своїй потребі, тобто вимірює доступними для нього способами рівень споживчого ефекту кожного з товарів і порівнює ці ефекти.

Водночас, прагнучи придбати виріб, який найбільшою мірою відповідає потребам (тобто виробу з найвищим споживчим ефектом), покупець не може абстрагуватися від розміру своїх витрат, що будуть пов’язані з цим товаром. Він прагне домогтися оптимального співвідношення між рівнем споживчих властивостей виробу та своїми витратами, тобто отримати максимум споживчого ефекту в розрахунку на одиницю витрат.Товар, у якого це співвідношення найбільше порівняно з товарами-аналогами, і є найбільш конкурентоспроможним. Отже, щоб визначитиконкурентоспроможність будь-якого виробу, необхідно просто порівняти товари за ступенем їх відповідності конкретній потребі, а й врахувати витрати споживача.

2)    Оцінюючи споживчі властивості виробу, покупець не переймається тим, що за рахунок яких коштів і якого рівня витрат виробника його створено. Більш того, покупця не цікавить і структура продажної ціни товару. Найчастіше він і не в змозі отримати відомості про її склад. Оскільки покупця цікавить не сам виріб, а його здатність з найбільшим ефектом задовольняти конкретну потребу порівняно з іншими товарами, то продажна цін для покупця є одним із параметрів, що зумовлюють ефект, а отже, конкурентоспроможність виробу, який він купує. Зведення ціни до рівня одного з показників, що визначають в очах покупця конкурентоспроможність товару, у жодному разі не знижує її важливість для виробу конкретного товару на ринку.

3)    Для споживача купівля товару означає лише обов’язкову умову, вихідний пункт процесу задоволення потреби, що є актом не одноразовим, а з певним періодом (подекуди надто тривалим). Крім того, для багатьох видів товарів їх споживання не може початися одразу після їх купівлі. Виріб треба доставити, установити, випробовувати, запустити в експлуатацію. Споживачі або персонал, аби бути в змозі користуватися якимось виробом, повинні мати відповідну кваліфікацію. А набуття кваліфікації тягне за собою певні витрати, особливо це стосується технічно складнихтоварів.

   Реалізація корисного ефекту купленого товару досягається в процесі його експлуатації, що пов’язано з додатковими витратами. Тому для покупця важливими є не лише витрати, пов’язані безпосередньо з купівлею товару (тобто його продажна ціна), а й ті, що виникають у процесі його споживання. У багатьох видів виробів останні суттєво перевищують продажну ціну.

   Отже, прагнучи задовольнити свою потребу, покупець має витрати, пов’язані як з придбанням товару (його ціна), так і з його використанням. Загальна сума цих витрат є для нього «ціною задоволення потреби» (надалі – ціна «споживання»). Ціна споживання є для покупця фактором, що визначає конкурентоспроможність товару. Від цієї ціни залежить результат вибору конкретного товару із групи аналогічних продуктів, що їх пропонують на ринку.

   Отже, конкурентоспроможність – це характеристика товару, що відбиває його відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

    Конкурентоспроможність – це такий рівень економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє товару витримувати суперництво з іншими аналогічними товарами на ринку.