2.2.Скрипник н.Є., Осипенко і.С. Сучасні технології управління прибутком

В даній статті дослідниками здійснено спостереження за станом і динамікою розвитку суб'єктів господарської діяльності країни в часі та просторі. Запропоновано сучасну технологію антикризової діагностики, що відповідає вимогам управління прибутковістю підприємства

Автори відзначають, що реальний сектор економіки країни, поки що не є вирішальним фактором розвитку економіки країни. Після чого виділяють прибуток підприємств як джерело економічного зростання країни так і джерело фінансування ресурсів для здійснення подальшої господарської діяльності.

Дослідники зазначають, що основні концептуальні принципи формування механізму управління прибутком підприємств, обґрунтування структури, й методичного забезпечення його функціонування були викладені в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, Є. Брігхема, Дж.К. Ван Хорна, В.М. Геєця, М.Г. Гузя, А. Дайле, П. Друкера, П.В. Єгорова, А.М. Ковальової, Л.А. Костирко, Ю.Г. Лисенко, М.Х. Мескона, С.В. Мочерного, А.М. Поддєрьогіна, В.С. Пономаренко, Г.В. Савицької, В.П. Стасюка, Р.А. Фахутдинова, А.А. Чухна, А.Д. Шермета та інших. Проте автори вказують, що хоч і у вищенаведених вчених вирішено безліч теоретико-прикладних питань, проте вони не мають достатнього зв’язку із реальною ситуацією в Україні, особливо за умов кризи.

Наступним, наводиться динаміка показників розвитку і потенціалу об’єктів ЄДРПОУ у 1996-2009 роках. Яка є досить несприятливою, тобто кількість суб’єктів господарювання постійно як збільшується так і зменшується, кількість утримуваного персоналу постійно зменшується, що свідчить про зменшення потреби в персоналі і, відповідно, зменшенні оборотів підприємств, також бачимо і зменшення витрат, що в свою чергу свідчить про, знову ж таки зменшення оборотів, і як наслідок зменшення прибутків також.

Після чого автори наводять частку збиткових підприємств у загальній їх кількості з 2000 по 2009 роки. До 2007 року частка збиткових підприємств дещо зменшувалась, проте з 2008 року почала зростати, але навіть і в «кращі» роки питома вага збиткових підприємств була досить значною(трохи більше 30%), а в 2009 році взагалі перейшла межу в 40%, тобто практично майже половина підприємств та організацій в Україні на той момент була збитковою.

Дослідивши вищенаведені тенденції, та спираючись на матеріали вищенаведених вчених автори розробляють схему процесу діагностики кризового стану підприємств і рекомендації щодо прийняття управлінських рішень в таких умовах, зокрема це стосується і управління прибутком підприємства.

2.3. Кустріч л.О. Управління прибутком підприємства

На початку даної статті, автор зазначає, що прибуток є однією з головних умов існування підприємства, передумовою його конкурентоспроможності, а також являє собою основне джерело фінансування подальшої діяльності підприємства. Наступним, автор виділяє таких видатних науковців, які внесли вагомий вклад в розробку теоретичних та прикладних аспектів категорії «прибуток»: А. Бабо, І.А. Бланк, В.С. Бєлов, С.М. Бєлозьоров, Г.Г. Кірейцев, В.В. Ковальов, В.П. Кодацький, А.М. Поддєрьогін, П.Т. Саблук, О.С. Стоянова, В.Ф. Юров та інші.

Автор визначає, що формування прибутку відбувається під впливом великої кількості факторів, деякі з них впливають на нього як позитивно так і негативно. При чому вплив негативних факторів може знівелювати позитивну дію позитивних. Крім того автор виділяє мікроекономічні та макроекономічні фактори впливу на формування прибутку.

Крім цього він визначає вплив показників рентабельності на аналіз фінансових результатів та їх участь у системі планування формування прибутку підприємства. Також згадується і сама система планування на суб’єкті господарської діяльності. Після чого автор наголошує, що крім правильного та вдалого визначення вищенаведених даних, значну роль в управлінні прибутком підприємства відіграє правильний його розподіл та перерозподіл між усіма учасниками даного процесу.

Як висновок, автором наголошується те, що в сучасній дійсності необхідно вміти чітко розраховувати свої дії, тобто планувати, аналізувати, виявляти тенденції і закономірності діяльності ефективного і прибуткового функціонування підприємства.