Зростання науки
У той час коли розвивалася соціологія, роль науки зростала не тільки в колледжах та університетах, але і усуспільстві вцілому. Продукція наукових технологічних розробок проникала в усі сфери життя, у зв'язку з чим наука почала набувати значного престижу. Ті, хто був пов'язаний з найбільш успішними галузями науки (фізика, біологія і хімія), мали повагу в суспільстві. Соціологи (особливо Конт і Дюркгейм) цікавилися наукою і хотіли моделювати соціологію за зразком фізики та біології. Незабаром виникли дебати між тими, хто повністю вважав, що суспільство необхідно вивчати як будь-який природний елемент, і тими, наполягав, характеристики суспільного життя не дозволяют запозичувати у із природничих наук їх методи та застосовувати до вивчення світу людей.
Але всі ці намагання забезпечити науковість у поглядах на суспільство і людину здійснювались у рамках старої класифікації наук, в якій не знаходилось місця соціальній сфері як окремому предмету дослідження. Перший, хто переглядає усталену класифікацію наук і виділяє в ній окрему науку про суспільство, є французький вчений Огюст Конт (1798-1857), якого і вважають засновником соціології. В його шеститомній праці «Курс позитивної філософії» вперше вжито назву «соціологія» і обґрунтовано її предмет і метод. Критично осмисливши ідеї своїх попередників, Конт виступив з програмою "позитивної філософії", яка мала, на його думку, узагальнити досвід наукового пізнання сучасної доби. Іншими словами, позитивна філософія була не чим іншим, як спробою систематизації усіх тогочасних наукових знань. Це можна було зробити, як вважав Конт, розробивши нову класифікацію наук. В основу останньої Конт поклав принцип "від простого до складного". Так виникла "енциклопедична драбинка" наук: астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія, побудована за принципом наростання складності тих явищ, які вивчаються.
Отже, соціологія — це позитивна наука про найбільш складні явища соціального життя. Цим пояснюється пізня її поява як окремої науки. Соціологія повинна виявляти ті закономірності, яким підпорядковані соціальні явища, причому вивчати їх методами, випробуваними вченими-природознавцями, — спостереження, експеримент, порівняння різних явищ і станів суспільного життя. Автор "Курсу позитивної філософії" вважав, що видима багатоманітність суспільних явищ підпорядкована певній єдності, порядкові. Існують певні об'єктивні, незалежні від місця і часу закони структурної організації суспільства та соціальних змін. Саме дані дані закони, закономірності, специфіку соціального покликана вивчати соціологія.