Передумови виникнення соціології.

Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла порівняно недавно, у 40-х pp. XIX ст. Адже, наприклад, такі суспільні науки, як філо­софія, історія, філологія та інші, ведуть свій родовід ще з ан­тичних часів.

Проте формування і накопичення знань про сус­пільство та його розвиток, місце і роль в ньому людини по­чалося з давніх давен, спираючись на уявлення первісних людей, відображені у міфах, легендах та героїчному епосі. З часом, десь близько двох з половиною тисячоліть тому, на базі первісної міфології виникає філософія, яка на пер­ших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних та інших знань. Окремою галуззю філософії як «цариці всіх наук» поступово стає соціальна філософія, вбираючи в себе численні спроби пояснення суспільних явищ, суті і призначення людини.

Крім філософії, пізнанням соціальних процесів і явищ зай­малася також історія. У стародавньому світі розвиток філософії та історії здійснювався паралельно, але ці два пізнавальні процеси ніколи не перетиналися. Філософія з її абстрактно-умогляд­ним розумінням соціальної дійсності була дуже далекою від реального суспільного життя в його неповторно-індивідуаль­них проявах, а історія уникала філософсько-теоретичних узагальнень, будучи скерованою саме на дослідження і опис унікальних і неповторних явищ та історичних осіб. До того ж історію завжди вважали наукою про минуле; соці­альна ж філософія більше тяжіла до спроб розуміння сучас­ного їй світу. Тому саме соціальну філософію можна вважа­ти попередницею соціології.

Однак філософи давнини не розглядали суспільство як ок­реме і самостійне утворення, що має свої власні закони і механізми розвитку. Для них суспільство та суспільне життя виступають складовою частиною загального космічного буття, незалежного від людини та її волі. Відтак і суспільст­во філософами стародавнього світу розглядається не як суб'єкт, не як цілісний соціальний організм, що саморозвивається й самовдосконалюється, а як простий або складний об'єкт вивчення за аналогії з іншими природними об'єктами. До того ж стародавні філософські уявлення про суспільство і людину носили умоглядний, позадослідний характер.

Виникнення соціології як окремої науки пов'язане як з ря­дом серйозних змін у соціальному і політичному житті про­відних європейських країн початку ХІХ ст. сторіччя, так із загальним прогресом філософського та спеціального наукового знання, нагромадженням нових фактів та ідей і потребою пев­ної реорганізації усього корпусу соціальних і гуманітарних ди­сциплін.

Політичні революції

Довга низка політичних революцій, що почалася з Французької революції у 1789 р. і розтягнулася на весь XIX ст., стала основним чинником у розвитку соціологічного теоретизування. Свою увагу теоретики зосереджували не позитивних наслідках, а швидше на негативних аспекти трансформаційних змін. Передові мислителі визнавали, що події, які трапились після революцій не дають суспільству повернутись у минуле. Відповідно, вони намагалися знайти нові основи стабільності у суспільствах, які зазнали потрясінь в результаті політичних перемін у XIX та XX ст. Цей інтерес до питання соціального порядку став головною турботою класичних теоретиків соціології, особливо Конта і Дюркгейма.

Та обставина, що соціологія як наука вперше з'явилася і здобула визнання у Франції, не випадкова. Французьке сус­пільство протягом усього міжреволюційного періоду здійсню­вало інтенсивну перебудову. Змінювався економічний уклад, форми політичної влади, спосіб життя і менталітет людей. У масовій свідомості суперечливо поєднувались нові секулярні і старі релігійні цінності. Точилася гостра боротьба між при­хильниками консервативних, ліберальних і соціалістичних ідей. Слід зазначити також, що незважаючи на всі револю­ційні потрясіння, у Франції функціонувала добре налагоджена система статистичних соціальних досліджень. Тут був найк­ращий в Європі центр досліджень проблем народонаселення, регулярно проводились переписи населення, вивчались питан­ня соціальної гігієни, моральної статистики тощо.