2. Теорія елементарної освіти

Теорія елементарної освіти Песталоцці охоплює всі сторони виховання - фізичну, трудову, моральну, розумову, естетичну.

1. Найпростішим елементом фізичного виховання він вважав природне прагнення дитини рухатися (дитячу рух­ливість, непосидючість). В основу елементарного фізичного виховання треба покласти вправи для суглобів, які забезпечують можливість природних рухів дитини. Завдяки їм початкові невпорядковані рухи стають цілеспрямованими. Спершу мати має турбуватися про систематичне виконання дитиною простих рухів, виконувати природну домашню гімнастику. Вона покликана допомагати їй вставати, ходити, одягатись, піднімати, класти свої речі, застеляти ліжко тощо. Жоден м'яз і орган не можуть розвиватись без вправ. На основі природної домашньої гімнастики Песталоцці пропонував формувати систему шкільної елементарної гімнастики. У школі треба практикувати рухливі ігри, гімнастичні вправи, екскурсії, спортивні ігри, туристичні походи, військові вправи. Фізична елементарна освіта дітей за Песталоцці передбачала розвиток усіх органів чуття. Тому в Івердонському інституті фізичні вправи поєднувались із заняттями музикою, співами, малюванням.

2. Трудове виховання, на думку Песталоцці, треба почи­нати від його найпростішого елемента - т. зв. «абетки вмінь», що містить вправи з найпростіших видів праці: брати, нести, класти, кидати, штовхати тощо. Засвоєння її допоможе дитині набути трудових навичок і розвивати фізичні сили, набувати гнучкості рухів. Песталоцці мріяв написати «Абетку праці», в якій було б вказано поступові вправи для всіх видів трудової діяльності. Школу він вважав засобом розвитку в дітей усебічної здатності до праці. Вона повинна навчити їх різних видів праці, ознайомлювати з усіма сферами трудової діяльності людей. Таке ознайомлення повинно бути не теоретичним, а практичним, дієвим. Песталоцці прагнув тісніше поєднати школу з життям. Виховання, прихильником якого він був, полягало в розвитку всебічної здатності до праці, воно тісно пов'язане з життям, у ньому дитина черпає засоби для розвитку фізичних і розумових сил.

Песталоцці намагався практично поєднати продуктивну працю дітей з їхнім навчанням. У творі «Лінгард і Гертруда» він описав його. Діти вчилися обробляти вовну, льон, працювати на ділянці, доглядати тварин, ознайомлювалися з найкращими господарствами в селі, майстернями. В процесі праці вони засвоювали початки знань. Пряли, плели, ткали й водночас запам'ятовували літери абетки, читали написи, слухали вчителя. Праця і навчання тривали одночасно. Поєднання навчання з працею було механічним, бо набуті знання не стосувалися праці. Песталоцці помилявся в тому, що намагався поєднати з навчанням не лише продуктивну працю, а й заробіток дітей. Однак ідея Песталоцці про поєднання навчання з продуктивною працею впроваджувалася до практики шкіл європейських країн.

3. Оскільки «серце хоче вірити й любити», а моральне виховання - це'виховання людського серця, то найпростішим його елементом він вважав любов дитини до матері («природної виховательки»), що виникає інстинктивно. Поступово дитина усвідомлює її та переносить на батька, братів, сестер, учителя, шкільних товаришів та інших людей, свій народ і все людство. Найважливішою моральною рисою, яку насамперед треба прищепити дітям, Песталоцці вважав гуманність, людяність. Головне завдання морального виховання - формування в них діяльної любові до людей. Перші уроки моральності дитина отримує в сім'ї. Песталоцці наголошував: «Батьківська хата і школа моралі!» Сім'я - своєрідна школа, де дитина вчиться жити серед людей. Слово, усмішку, погляд, жест близької людини, її ставлення до інших людей дитина швидко сприймає, коли починає освоювати світ. Ідея виховання в дітей моралі на основі діяльності, практики і прикладу є цінним надбанням Песталоцці.

Моральне виховання - основа всієї роботи школи. Песталоцці вважав, що її діяльність треба організувати за типом сім'ї, на основі батьківської любові вчителів до учнів. Взаємини між школярами теж необхідно формувати на засадах діяльної любові. Навчально-виховні заклади, створені й керовані Песталоцці, були такими. Моральне виховання він пов'язував з релігійним. У любові до людей закладено основи християнської релігії. Треба сформувати в дітей насамперед любов до Творця. Бо, на думку Песталоцці, «якщо людина любить Бога, то любитиме й інших людей, як дітей одного Батька».

Дієвими методами морального виховання молодих по­колінь Песталоцці вважав: особистий приклад вихователя та моральні вчинки.

4. Розумове виховання починається, на думку Песталоцці, від пізнання дитиною навколишніх предметів і явищ. Відправною точкою людського пізнання є чуттєве сприймання навколишнього світу. Він писав: «Правильно бачити і чути - перший крок життєвої мудрості». Тому дитину змалку необхідно ознайомлювати з навколишніми предметами і явищами, розвивати в неї спостережливість. Треба поставити дитину віч- на-віч з предметами, які її оточують, тренувати її у називанні цих предметів, їх лічбі та визначенні їхніх якостей. Песталоцці зазначав, що «для дитини просте спостереження є передумовою будь-якого чуттєвого пізнання». Спостереження навколишніх предметів спонукає дитину до думки про них і зумовлює потребу запитати: як називаються предмети, скільки їх, якої вони форми. Звідси він робив висновок, що слово, число, форма є запорукою знань про предмети і явища. Щоб дійти найпростіших істин, податків навчання, Песталоцці розкладав число, форму, слово на їхні складові. Найпростіший елемент слова - це звук, числа - одиниця, форми - лінія. Ці три елементи повинні стати відправним моментом навчання. Під час лічби дитина вчиться пов'язувати один предмет з іншим. Розглядаючи предмети, вона вчиться один предмет відрізняти від іншого. Знаходячи відповідні слова для назви, вона вчиться вислов­лювати своє знання, свій внутрішній стан.

Песталоцці вважав, що починати вчити дітей читати треба зі звука - найпростішого елемента мови, слова і поступово переходити до складнішого, до засвоєння форм рідної мови. Навчання рідної мови Песталоцці тісно пов'язував з ознайомленням дітей із самими предметами, а не лише з їхніми назвами. Він обстоював звуковий, аналітико-синтетичний метод навчання дітей грамоти, легший і прогресивніший порівняно із застарілим буквоскладовим. Зі звуків слід починати навчати дітей співу.

Починати навчати дітей лічбі треба з одиниці, найменшого числа, і поступово переходити до числення способом додавання, віднімання, ділення в межах десяти. Для вивчення дробів Песталоцці рекомендував квадрат, поділений на частини, щоб наочно показати співвідношення частини і цілого. На основі цієї ідеї його послідовники ввели до практики початкових шкіл т. зв. арифметичний ящик.

Починати навчати дітей писати, малювати, креслити, вимірювати необхідно з лінії, найпростішого елемента форми, і поступово переходити до складнішого. Песталоцці прагнув організувати навчання дітей як послідовний перехід від частини до цілого і зробити його універсальним, він не враховував того, що в навчанні можливий перехід від цілого до частини.

Вчення Песталоцці про елементи навчання покладене в основу дидактичних принципів, змісту і методики навчання в початкових школах. З елементів навчання він виводив навчальний план народної школи: читання, письмо, граматика рідної мови, арифметика, початки геометрії (вимірювання), малювання, спів, початки природознавства, історії, географії, праця, гімнастика (фізкультура). Він суттєво розширив цей на­вчальний план, увівши низку практично корисних предметів.

Песталоцці був видатним практиком і теоретиком демо­кратичної педагогіки. Його педагогічна теорія мала великий вплив на формування педагогічних поглядів його сучасників ї наступних поколінь видатних педагогів. Теоретична педагогіка XIX ст. розвивалася під значним вливом його ідей. Песталоцці першим після Я.-А. Коменського пришвидшив розробку основних проблем навчання і виховання молодих поколінь. Він обгрунтував поняття народної школи і сприяв її створенню в європейських країнах. Велику роль у дидактиці й методиці початкового навчання відіграли ідеї Й.-Г. Песталоцці про єдність розумового, естетичного, морального, трудового і фізичного виховання, поєднання навчання з продуктивною працею учнів. Підходи Песталоцці до вирішення ключових педагогічних проблем стали основою сучасної педагогіки. К. Д. Ушинський писав, що практична і теоретична діяльність Песталоцці дала більше користі людству, ніж відкриття Америки. Ім'я Песталоцці безсмертне, як безсмертні його педагогічні ідеї.