Соціал-утопічні та комуністичні погляди в.Х.Вейтлінг.
В Німеччині ідеї утопізму проповідував В.Х.Вейтлінг (1808-1871), який за своїми поглядами наближався до французьких соціалістів-утопістів, але був більш радикальним. У своїх творах «Людство, яке воно є і яким воно повинно бути» (1838) і «Гарантії гармонії і свободи» (1842) Вейтлінг розглядав питання, пов'язані побудовою комуністичного суспільства, в умовах якого виховання і навчання повинні бути нерозривно пов'язані з продуктивною працею.
Вейтлінг розумів, що джерелом благополуччя і добробуту суспільства та єдиною його основою є праця людей. Якщо суспільство не засноване на праці всіх його членів, воно врешті- решт неминуче приречене на загибель. І в якості прикладу Вейтлінг посилався на стародавню Спарту.
Оцінюючи високо роль праці в житті суспільства, він, природно, відводить їй значне місце і у вихованні. Власне кажучи, праця і виховання мислились ним як нерозривне ціле. У першій із згаданих праць Вейтлінг окреслює контури організації майбутнього суспільства загальної рівності. Він передбачав створення для дітей від 6 до 15 років таких шкіл, де поряд з розумовою освітою молодь буде отримувати і деяку підготовку до різних видів трудової діяльності як в галузі ремесел, так і в галузі сільського господарства.
Різностороння трудова підготовка і ознайомлення з професіями повинні, на думку Вейтлінга, сприяти, з одного боку, полегшенню вибору спеціальності у відповідності з особистими нахилами, а з іншого, дає змогу використати на сільськогосподарських роботах, що вимагають найбільших затрат людської сили, всіх членів суспільства. Для всіх юнаків і дівчат з 15 до 18 років Вейтлінг пропонував у майбутньому створювати так звану промислову армію праці, де за три роки перебування молодь повинна досконало оволодіти однією чи декількома професіями, займаючись протягом 6 годин на день. Для вдосконалення своїх наукових пізнань молодь після обов'язкового робочого дня повинна мати можливість відвідувати різні школи.
Життя в умовах суспільства загальної рівності і правильно організоване виховання молоді, тісно пов'язане з участю в продуктивній праці, повинні будуть неминуче, за Вейтлінгом, вже в третьому поколінні людей привести до того, що «ремісник і землероб будуть одночасно вченими, а вчений - ремісником і землеробом».
В головній своїй праці «Гарантії гармонії і свободи» Вейтлінг уточнює і розвиває свої погляди на роль праці у вихованні молоді. Розробляючи детальний план організації комуністичного суспільства, він вже передбачає суспільне виховання всіх дітей з 3-6 до 18 років у спеціальній «шкільній армії», де вся діяльність її членів повинна бути організована так, щоб діти і підлітки знайомились з усіма необхідними науками і мистецтвами, привчаючись разом з тим до робіт різного характеру. Він вимагав, щоб робота молоді в шкільній армії не лише переслідувала завдання підготовки до майбутньої практичної діяльності, але й приносила б і безпосередню матеріальну користь всьому суспільству. За час перебування в шкільній армії молодь, на думку Вейтлінга, повинна оволодіти необхідними уміннями і навичками як для виконання робіт, пов'язаних із застосуванням фізичної сили і механічних умінь, так і для різних видів розумової праці.