2.Проблеми педагогіки в соціальній системі ш. Фур'є.

Ш. Фур'є сподівався, що на зміну ладу «цивілізації», недосконалому і порочному, прийде новий, досконаліший суспільний устрій - «лад гармонії» на засадах єдності людей, вільної колективної праці, що забезпечить достатню кількість і навіть надлишок продукції, принесе загальне щастя, вільний розвиток усіх здібностей і прагнень людини. Суспільство буде поділене на общини (фаланги) по 1600 осіб у кожній, що знаходитимуться на лоні природи із земельною ділянкою та підприємством. У центрі її території буде величезний палац - фаланстер, у якому мешкає все населення фаланги. У головній частині фаланстера буде влаштовано зали для наукових занять, бібліотеку, обсерваторію і зимовий сад.

Усі члени кожної общини (фаланги) займаються переважно землеробською працею, а також ремеслом та мануфактурним виробництвом. Це, на думку ПІ. Фур’є, забезпечить ліквідацію старої системи поділу праці, що перетворювала людину на виконавця якоїсь окремої виробничої функції. Кожен член фаланги виконує різні види праці, що сприяє всебічному його розвитку. Будучи палким прихильником гармонії та соціальної єдності людей, Ш. Фур'є у своєму вченні зберігав соціальну нерівність між ними в «ладі гармонії», оскільки рівності немає в природі, не має бути і в суспільстві. Фаланга повинна складатися з осіб, що дуже різняться, зокрема, й за рівнем матеріальним. Членами фаланги мають бути й капіталісти, які вкладали б кошти на її розвиток.

Суттєвою особливістю творів ПІ. Фур'є є їхня фантас­тичність. Щодо виховання, якому він надавав великого значення, незважаючи на фантастичну форму, висловлено чимало нових плідних ідей. Мета виховання - підготовка всебічно розвинених членів асоціації, розвиток у молодого покоління індустріальних навичок, захоплень та громадських почуттів. Виховання має бути комплексним, цілісним. Немає сенсу розвивати розум, «не виховавши душу, залучати дітей до знань, не сформувавши в них рис, що відповідають тому прекрасному ладу, який повинен забезпечити щастя всього людства». Виховання покликане розпалювати в дітей «священний вогонь індустрії», зробити з них «героїв соціальної доброчесності, істот, відданих підтримці універсальної єдності».

«Соцієтарне виховання» покликане сприяти повноцінному розвитку «матеріальних та інтелектуальних здібностей і пристосуванню їх до виробничої індустрії». Воно має бути інтегральним (забезпечує повний і всебічний розвиток) та складним (гарантує як духовний, так і фізичний розвиток). Головною турботою виховання, на думку Ш. Фур’є, є виявлення та розвиток усіх здібностей дітей, усієї повноти їхніх природних задатків.

У віці немовляти (від народження до 2-3 років) діти кожної фаланги виховуються на громадських засадах. їм, насамперед, забезпечують гігієнічний режим життя, належний догляд. Дітей оточують прекрасні картини, вони слухають гарну музику і спів, забавляються витонченими іграшками. Все це сприяє належному розвитку органів чуття та естетичному вихованню. Дітям цього віку властиві такі риси, як жвавість, рухливість, прагнення всього торкатися руками, бажання покричати, наслідування (мавпування), любов до маленьких інструментів, прагнення спілкуватися з більш сильними і вправними. Всі ці особливості дитячої природи мають бути використані в процесі виховання.

У дитячий період від 2-3 до 9 років, на думку Ш. Фур'є, треба турбуватися переважно про фізичний розвиток, сенсорне і трудове виховання. Він показав, як можна використовувати властиві дитячому віку риси для стимулювання інтересу до трудових занять - індустріального захоплення. Активна в цей період здатність до наслідування, зацікавленість маленькими інструментами, спеціально виготовленими для дітей, їх прагнення діяльності, виявлення своїх сил, приклад старших дітей, змагання між ними - все це стимулює до праці, пожвавлює інтерес, наполегливість, активність дітей. У цьому віці починають розвиватися паростки «індустріального» покликання, виявлення яких сприятиме масовому розвитку талантів у соцієтарному суспільстві. Спостерігаючи працю старших вихованців, діти за своїм бажанням обирають види занять (вирощування квітів, дрібних овочів, приготування вирощеної зелені до столу тощо). Усі види дитячої праці в цей період мають ігрове спрямування.

Ш. Фур'є надавав великого значення двом запропонованим ним оригінальним способам виховання. Насамперед це дитяча самодіяльна опера, що забезпечує естетичне, гімнастичне і моральне виховання, спрямоване на розвиток у дітей ритмічності, яка сприятиме підвищенню ефективності дитячої праці. В дитячій опері поєднуються музика, спів, танці, поезія, жест і гармонія в діях, що розвиває емоційну сферу в дітей, почуття прекрасного, дає чимало втіхи. Також дитяча опера є для дітей своєрідною школою моралі в образах, у ній насамперед розвиваються такі органи чуття, як зір та слух.

Другим дійовим засобом виховання Ш. Фур'є вважав дитячу кухню з маленьким посудом та іншим начинням для приготування їжі. Вона слугує передусім трудовому вихованню, розвитку витончених чуттів та сприяє наочному ознайомленню з продуктами рослинного і тваринного походження, викликає інтерес до ботаніки, агрономії, зоології, хімії тощо, який буде використаний на етапі теоретичного навчання. Робота на дитячій кухні відповідає природному бажанню дітей вживати смачну їжу, розвиває тонкий смак і нюх, які пізніше стануть стимулом до примноження продуктів у фаланзі, до розвитку відповідних галузей сільського господарства і переробної промисловості.

У педагогічному вченні Ш. Фур'є наявна думка про ви­користання сили заохочення і морального впливу на вихованця з боку дитячого колективу. З цією метою він вважав необхідним введення товариських випробувань для дітей під час переходу з однієї вікової групи до іншої.

Ш. Фур'є вважав, що лише після 9 років діти мають здо­бувати освіту. Зміст навчання повинен ґрунтуватися на тому конкретному досвіді, який вони набули на попередніх вікових етапах. Він зазначав, що «навчання ... має ґрунтуватися на тій допитливості, яка народжується з індустріальних занять». Ш.Фур'є вважав, що робота в майстерні чи на ділянці спонукає до набуття знань, і освіта має стати відповіддю на ці запити дітей.

Не зумівши правильно розв'язати питання щодо стиму­лювання інтересу дітей, він не врахував того, що за таких умов освіта буде поверховою, неповною. Він став на шлях однобічного вирішення питання про зв'язок теорії з практикою. Хоча високо оцінював освіту, але проблему розумового виховання правильно розв'язати не зміг. Його головна увага була спрямована на утвердження думки, що шлях до наукової освіти лежить через трудові заняття дітей змалку.

Ш. Фур'є висловив думку про дитячі організації для сус­пільно корисної роботи: маленькі орди, маленькі банди. Са­мовіддана праця на користь суспільства, на його думку, формує високі моральні риси. Маленькі орди з почуття честі та відваги здатні охоче виконувати будь-які брудні й небезпечні роботи. До їхнього обов'язку входить упорядкування доріг. У ладі гармонії треба вміло використовувати схильність дітей до актів соціальної самопожертви і залучати до робіт, перед якими пасують їхні батьки, які спричиняють у них відразу. Маленькі орди виконуватимуть такі роботи охоче, бо їм властивий нахил до неохайності, яка у 10-12-річному віці спостерігається у близько двох третин хлопців та третини дівчат. Тому учасники маленьких орд користуються загальною повагою та почестями.

Маленькі банди, до яких входять третина хлопців і дві третини дівчат, спрямовують свої зусилля на те, щоб зробити життя у фаланзі приємнішим, прекрасним, витонченим. Вони охороняють квітники, прикрашають громадські будівлі, стежать за чистотою мови, турбуються про красу і витонченість в одязі, культивують гарний смак і ввічливість у побуті. Вони викликають в інших інтерес до літератури, науки, мистецтва, розвивають естетичні почуття. У такій незвичайній формі Ш.Фур'є вперше висунув ідею суспільно корисної праці дітей, організованих у колективи.

У своєму педагогічному вченні Ш. Фур'є переоцінював трудові можливості дітей, досить слабко розробив питання навчально-виховної роботи, зосередившись на трудовому вихованні. Значення педагогічного вчення Ш. Фур'є полягає в тому, що він ставив і прагнув вирішити важливі виховні проблеми, зокрема: загальне суспільне виховання, підготовка гармонійно розвиненої людини, виявлення природних нахилів дітей, розвиток їхніх здібностей, особлива увага до питань фізичного й естетичного виховання, поєднання виховного навчання з участю у дитячій суспільно корисній праці, що готує до різноманітної діяльності в майбутньому, формування молодого покоління в дусі моралі вільної колективної праці, розвиток високих соціальних почуттів і звичок, створення громадських дитячих організацій тощо.