3. Педагогічні ідеї Роберта Оуена

У творі «Новий погляд на суспільство, або Вчення про принцип формування людського характеру» (1813) Р. Оуен розвивав учення французьких просвітників XVIII ст. про залежність характеру людини від впливу навколишнього середовища та виховання. У творі «Новий моральний світ» він писав: «Марно обговорювати деталі виховної системи, доки не буде описано зовнішніх розумних обставин». Він дійшов думки, що шляхом зміни нерозумних умов життя людей і правильного виховання молоді можна формувати раціональні людські характери і таким чином викорінювати бідність, злидні та все суспільне лихо. Р. Оуен не лише висував нові сміливі ідеї, а й намагався практично реалізувати їх. Він прагнув створити нові соціальні основи виховання.

Відповідно до своїх теоретичних міркувань, Р. Оуен для робітників своєї фабрики в Нью-Ленарку значно поліпшив умови праці й побуту: скоротив робочий день від 14-16 до 10,5 годин, суттєво підвищив заробітну плату, побудував нове житло тощо. Також створив для них систему освітньо-виховних закладів під назвою «Новий інститут для формування характеру» (1816), ланками якої були:

- школа для малих дітей від 1-6-річного віку включно, яка складалася з уперше створених Р. Оуеном ясел дитячого садка, майданчика для ігор. У ній було близько 300 дітей. Діти так добре проводили у ній час, що батьки ледве могли забирати їх додому;

• денна початкова школа для дітей 6-10-річного віку;

• вечірня школа для підлітків 10-17-річного віку, які вдень працювали на фабриці. Р. Оуен вважав за потрібне залучати дітей до продуктивної праці від 10-річного віку, бо й сам розпочав трудову діяльність у цьому віці;

• клуб для дорослих робітників, тобто культурно-освітня установа, де для них влаштовували лекції, консультації, кон­церти, танці та інші культурні розваги.

У «Новому інституті для формування характеру» Р. Оуена виховувалося і навчалося 759 осіб від 1 до 25 років (1816).

Як і французькі просвітники XVIII ст., Р. Оуен високо оцінював виховання у розвитку людської особистості. Його мета - формування людини, яка самостійно й раціонально мислить. Він справедливо вважав, що «здоров'я тіла і розуму є запорукою людського щастя». Тому важливо формувати в дітей такі схильності та звички, які сприяли б їхньому щастю.

Виховання дітей робітників Р. Оуен прагнув зробити все­бічним, пов'язати його з їхньою участю в продуктивній праці.

Основні принципи виховання за Р. Оуеном:

1. Розумове виховання в «Новому інституті...» здійсню­валося шляхом вивчення дітьми рідної мови, арифметики, історії, географії, природознавства, ведення хатніх справ, садівництва тощо. Весь схоластичний мотлох було вилучено. Р. Оуен не терпів зубріння, догматичного заучування. У процесі навчання учням не надокучували теоретичним навчанням. Він схилявся до того, щоб діти до 10-річного віку в міру можливості навчалися без книжок, а вважав за необхідне проводити з ними захоплюючі розповіді, бесіди, пояснення на різні теми. Р. Оуен зазначав, що в тодішніх школах вчили дітей не розуміти прочитане, а лише сліпо вірити йому. Він був прихильником привчання дітей до самостійного мислення на основі фактів. Велика увага приділялася наочному навчанню учнів. Діти ознайомлювалися з корисними властивостями і природними особливостями та якостями навколишніх предметів. Навчання ґрунтувалося на засвоєнні фактів. Кімнати для занять мали наочні посібники і природні екземпляри: картини, карти, зображення тварин, природничо- наукові експонати. Також стіни школи були розписані зображеннями рослин, тварин, мінералів, явищ природи. Підлітки, які працювали, у вечірній школі здобували загальноосвітні та спеціальні знання, пов'язані з їхньою продуктивною працею.

2. Естетичному вихованню надавали дуже великого значення як «найкращому способу формування раціонального й щасливого характеру». Дітей розвивали засобами мистецтва та природи. Від 2-річного віку дітей вчили ритміки й танців, від 4- річного віку - співати й грати на музичному інструменті. Музичні та ритмічні заняття проводилися у спеціальних костюмах, які вивільняли рухи, виховували відчуття краси і хорошого смаку. Одним з основних виховних засобів у школі для малих дітей була гра. Також для них влаштовували прогулянки й екскурсії, під час яких ознайомлювали з довкіллям, учили бачити красу природи, милуватися нею, бережливо ставитися до природної краси.

3. Моральне виховання провадили на цілком нових засадах. Його головне завдання - виховання в дітей громадських почуттів - полягало у формуванні в них культури поведінки, доброти, привітності, доброго ставлення до товаришів, їх вчили не кривдити інших, товаришувати з ровесниками, допомагати іншим, бути чесним, правдивим, поважати старших, жити в колективі тощо. Змалку дітям навіювали думку, що треба старатися робити щасливими своїх товаришів. Діти були оточені турботою і ласкою, їх ніколи не сварили й не карали, веселощі й радість панували серед дітей, що сприяло розвитку в них належної вихованості та шляхетних манер.

4. Фізичне виховання дітей полягало в організації для них ігор, засвоєнні ними посильних гімнастичних та військових вправ. Малі діти більше часу проводили просто неба, гуляючи й граючись. Гру Р. Оуен вважав основним видом діяльності дитини. Гімнастичні вправи діти вчилися виконувати під музику. Хлопці й дівчата, поділені на загони, марширували з маленькими флейтистами і барабанщиками попереду. Гімнастичні та військові вправи він вважав засобом привчання дітей до порядку й дисципліни, створення бадьорого і радісного настрою, необхідного для успішного засвоєння наукових знань.

5. Трудове виховання мало озброїти дітей трудовими вміннями й навичками. Змалку їх привчали до корисної роботи. Від 4-річного віку вони спостерігали роботу дорослих людей, а потім самі набували елементарних трудових умінь. У початковій школі хлопці вивчали ремісничу працю і садівництво, а дівчата - ведення хатніх справ. У вечірній школі поєднувалося навчання з продуктивною працею учнів у промисловості на текстильній фабриці.

Нью-Ленарк став всесвітньо відомим. Ознайомитися з незвичайним експериментом Р. Оуена прагнули державні й громадські діячі, підприємці, аристократи, вчені різних країн. Він розглядав свої досягнення у Нью-Ленарку як взірець для наслідування.

Р. Оуен виступав за організацію народної освіти в загаль­нодержавному масштабі, бо народних шкіл, створених дер­жавою, в Англії не було аж до 1870 року. їх організовували англіканська церква та різні громадські організації. У творі «Новий погляд на суспільство, або Вчення про принцип фор­мування людського характеру» він зазначав, що «всі життєві біди є результатом хибного виховання, яке не пояснює мо­лодому розуму помилок попередників». Тому він наполягав на необхідності організації справи народної освіти, створенні національної системи виховання. Р. Оуен розробив «План національного виховання й освіти під керівництвом держави і наглядом з боку народу».

Зі значними труднощами Р. Оуен домігся прийняття пар­ламентом Англії свого законопроекту, який забороняв на фабриках працю дітей, яким менше ніж 10 років, а працю підлітків та юнаків до 18 років обмежив 10,5 годинами, але без його вимоги навчати робочу молодь на підприємствах по півгодини щодня впродовж чотирьох років (1819).

Своєю успішною філантропською діяльністю Р. Оуен намагався переконати англійський уряд, парламент і заможних людей встановити в країні більш вільний та справедливий суспільний лад. Не маючи успіху, він перейшов до критики ринкової економіки, приватної власності, тогочасної форми шлюбу. Вважаючи Сполучені Штати Америки вільною демократичною державою, він вирішив виїхати туди і там в інших, більш сприятливих, умовах продовжити свій соціальний і педагогічний експеримент. Там Р. Оуен створив трудову общину під назвою «Нова гармонія» (1825-1828) за принципом рівності людей у житті та праці. Він сподівався, що в такій общині можна буде поступово перевиховати людей для нового суспільного устрою. Виховання повинно сприяти розвитку всіх сил і здібностей людини, бути всебічним.

Для членів «Нової гармонії» Р. Оуен створив систему навчально-виховних закладів:

• школа для малих дітей від 2-5-річного віку (дитячий садок);

• денна школа для дітей від 5-12-річного віку;

• вечірня школа для підлітків і дорослих віком від 12 років.

Денна школа поділялася на загальноосвітню та індустрі­альну. У загальноосвітній школі учні вивчали різні предмети, що сприяли їхній загальноосвітній підготовці, зокрема: рідну й іноземну мови, математику, фізику, хімію, природознавство, географію, анатомію, креслення, музику, гімнастику, військові вправи, туризм. У процесі їх вивчення широко викорис­товувалася наочність, бо, за словами Р. Оуена, «наочне вивчення природи має бути нашою системою». Так. на заняттях з фізики, механіки, математики учнів ознайомлювали з машинами, механізмами або їх моделями. На уроках природознавства їм демонстрували натуральні предмети, а також їхні зображення. У навчальному процесі головним було засвоєння учнями конкретних фактів. їм не говорили про щось таємниче або таке, чого дитячий розум зрозуміти не може. У творі «Книга нового морального світу» (1836-1844) він, високо оцінюючи науку, зазначав, що без її допомоги ручна праця не може виробляти необхідні матеріальні цінності. Тому навчання має поєднуватися з працею, «кожна дитина ... в міру природного розвитку буде введена в практику всіх головних операцій», як промислових, так і сільськогосподарських.

В індустріальній школі тривало трудове виховання учнів, де вони опановували один або кілька видів ремесла. Хлопці вивчали на вибір столярне, токарне, теслярське, ковальське, капелюшне, шевське, колісне ремесла, а також гравіювання, друкування, таксидерматику (виготовлення опудал), сіль­ськогосподарську працю. Дівчата засвоювали крій, шиття, кулінарію, прання та інші види хатньої роботи. Р. Оуен дійшов висновку, що послідовність розумових і фізичних занять формує здорове покоління. Він вимагав ознайомлювати учнів з «принципами і практичними прийомами різних життєвих справ» та видів праці, щоб «навчання охопило всі види виробництва», тобто підходив до необхідності впровадження політехнічного навчання.

У денній школі навчалося близько 400 учнів. У ній був належний порядок і дисципліна. Зранку вони 5 годин вчилися в загальноосвітній школі, а після впродовж 7 годин займалися в індустріальній школі. Хлопці працювали в майстернях, садку, на фермі, а дівчата виконували хатню роботу, займалися рукоділлям. Учні поділялися на трудові загони, організовано по загонах ішли із загальноосвітньої школи до індустріальної. Різнобічне навчання учнів, поєднане з їхньою продуктивною працею, сприяло, за словами Р. Оуена, формуванню «вищих істот», тобто гармонійно розвинених людей.

Збанкрутілий та збіднілий через невдалий соціальний експеримент у США, Р. Оуен повернувся до Англії. Разом зі своїми прихильниками він активно займався просвітницькою діяльністю, організовуючи освітні заклади - «соціальні інститути», «храми науки» тощо та видання літератури з метою пропаганди передових соціальних і наукових ідей. Активне просвітництво Р. Оуена та його прихильників сприяло появі масового руху під назвою «чартизм», вимоги в галузі освіти якого формувалися під впливом ідей Р. Оуена.

В Англії Р. Оуен організував селищну спільноту «Гармоні- Холл» (1839-1845) з такою навчально-виховною системою:

• школа для малих дітей до 7-річного віку;

• школа для дітей та підлітків 7-14-річного віку;

• школа для юнацтва від 14-річного віку, яка називалася політехнічною.

У навчальному процесі дітей не мучили латинською та грецькою мовами, більше уваги приділяли вивченню природи, свого тіла і духовних здібностей. Були екскурсії на природу, під час яких відпочивали від нетривалого сидіння за партами. На­вчання часто відбувалося просто неба, а також у закритих приміщеннях, їхня навчальна праця була складовою виховання. Теоретичні знання, набуті на шкільних уроках, учні застосовували під час виконання різних видів роботи у виробничих майстернях, сільському господарстві тощо.

Моральне виховання учнів зводилося до усвідомленого засвоєння ними такого правила: не роби іншим того, чого не хочеш для себе. Також зусилля вихователів спрямовувалися на забезпечення повної рівності між дітьми іа культивування братерської любові між ними.

Отже, ідею гармонійного виховання молодих поколінь шляхом поєднання різнобічного навчання з їхньою продуктивною працею намагався втілювати в вжиття Р.Оуен у створених ним навчально-виховних закладах. Його практичний навчально-виховний експеримент і теоретичне педагогічне вчення, за винятком деяких помилок у питаннях про роль сім'ї у вихованні дітей, про книгу як засіб навчання тощо, були спрямовані на створення виховної системи, гідної людства. Окремі діячі XIX ст. вважали її «зародком виховання епохи майбутнього».