Лекція 9. Педагогічні ідеї та просвітницька діяльність соціалістів-утопістів XIX століття

Мета: ознайомити з педаогічними ідеями А.Сен-Сімона; обгрунтувати проблеми в соціальній системі Ш.Фур'є; оцінити соціал- утопічні та комуністичні поляди В.Х.Вейтлінга.

Основні поняття: розумове, естетичне, фізичне, трудове, моральне виховання.

План

1. Педагогічні ідеї А.Сен-Сімона.

2. Проблеми педагогіки в соціальній системі Ш.Фур'є.

3. Педагогічні ідеї Роберта Оуена.

4. Соціал-утопічні та комуністичні погляди В.Х.Вейтлінга.

Література

1. Сен-Сімон А. Про промислову систему. В кн.: Хрестоматия по истории педагогики. - Т. II. - М., 1940. - С.485-489.

2. Виклад вчення Сен-Сімона. - Там же, с. 490-511.

3. Фур'є Ш. Виховання при ладі Гармонії. В кн.: Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971.-С. 519-548.

4. Фур'є Ш. Теорія загальної єдності. - Там же, с. 549-557.

5. Оуен Р. Уривки з педагогічних творів // Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія / Упор. Є. І. Коваленко та ін. - К.: ЦНЛ, 2006. - С. 318-325.

6. Оуен Р. Новий погляд на суспільство, або Досліди про утворення людського характеру. В кн.: Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. - С. 446-451.

7. Оуен Р. Нарис соціальної системи. - Там же, с. 452.

8. Оуен Р. Книга нового морального світу. - Там же, с. 453- 454.

9. Оуен Р. Лекції про раціональну систему влаштування суспільства. - Там же, с. 457-460.

1. Педагогічні ідеї а.Сен-Сімона

Клод Сен-Сімон де Рувруа (1760-1825) народився в Парижі у знатній дворянській сім'ї. Одним з його вихователів був відомий французький філософ і вчений Д'Аламбер. Добровольцем брав участь у боях за незалежність північно­американських колоній, в період французької буржуазної революції підтримував якобінців, а потім відійшов від них, займався літературною і науковою діяльністю.

Свої , соціально-педагогічні погляди Сен-Сімон виклав у творах: «Про промислову систему», «Нове християнство», «Нариси про людину», «Кілька думок Сен-Сімона загальним зборам товариства початкової освіти». Найсистематичніше педагогічні погляди сен-сімонізму сформульовані у «Викладі учення Сен-Сімона» (це лекції, прочитані його учнями в 1828- 1829 рр.). Питання виховання розглянуті у 9-10-11-й лекціях цього курсу.

Ідеї Сен-Сімона знайшли відгук серед радикальної французької інтелігенції першої чверті XIX ст. Сен-Сімон встановив поняття історичної закономірності і прогресу, вказав, що вся історія людства була зміною одних форм експлуатації людини людиною іншими формами; відмітив, що існуванням приватної власності та її різних форм визначаються політичний лад, світогляд людей і моральні поняття. Сен-сімоністи в кінцеву мету включали відміну приватної власності на засоби виробництва, знищення всіх видів експлуатації, розкріпачення жінки.

Для Сен-Сімона, як утопіста, надзвичайно характерно, що свої ідеї він оформляє у вигляді проектів указів, які радив видати фанцузькому королю.

Виступивши з критикою існуючого суспільства, Сен-Сімон намагався розробити теорію нового суспільства - «всесвітньої асоціації». На його думку, нове суспільство забезпечить умови життя для всіх людей, насамперед для робітників, задовольнить їх потреби; у такому суспільстві не буде паразитів-дармоїдів, всі люди працюватимуть на користь суспільства, розвиватиметься економіка, різні галузі господарства зростатимуть в інтересах усіх людей, великого значення набудуть наука, техніка і

мистецтво. Політична влада буде зосереджена в руках людей, зв'язаних з виробничою діяльністю, а наука і техніка перебуватимуть в руках учених і пропагандистів нової моралі.

Прогресивність ідей Сен-Сімона полягала в тому, що виховання пов'язувалось зі справою перебудови суспільства, перетворювалось у підготовку «нового покоління до того суспільного устрою, до якого його кличе поступ людства». Але надмірно перебільшуючи роль виховання, розглядаючи його як основний засіб 'поступового утвердження нового суспільного устрою, сен-сімоністи допускали принципову помилку. Хоч Сен-Сімон і його прихильники багато говорили про роль виховання, однак їх розуміння виховання хибує на деяку пасивність: вони говорили тільки про пристосування молодого покоління до майбутнього розумного ладу, не підкреслюючи активного значення виховання як процесу, що змінює людей.

Сен-Сімон брав участь в діяльності Товариства початкової освіти в Парижі. В доповіді, представленій на загальні збори товариства (1816 р.), він вказував, що, застосовуючи раціо­нальний метод навчання грамоти, можна розв'язати це завдання швидше і виділити завдяки цьому значний час на навчання корисних знань, що відносяться до промисловості. Він пропонував, крім того, утворити комітет для розробки плану організації суспільної середньої школи. Розповсюдження знань є справа корисна для людського роду; пропагувати і застосовувати метод, найпридатніший для розповсюдження набутих знань, це значить служити загальному благу всіх людей, робити корисну для всього людства справу. Поширення освіти серед народу, виховання дітей і молоді він розглядав у тісному зв'язку із завданнями організації суспільної праці як засобу розвитку виробництва і поліпшення добробуту людей. Правильне виховання дітей допоможе їм усвідомити своє соціальне призначення в суспільстві.

Сен-сімоністи проголосили принцип загального обов'язкового початкового навчання. Початкове навчання дається всім, для всіх однакове. Програма освіти в початкових школах, на думку Сен-Сімона, повинна складатись вченими, що займаються позитивними науками. Що ж до прийомів навчання, то прийом взаємного навчання є найвигіднішим, як найшвидший і такий, що забезпечує одноманітність системи.

Під вихованням в найширшому значенні цього слова сен­сімоністи розуміли сукупність всіх зусиль, що використовуються для пристосування кожного нового покоління до того суспільного устрою, до якого його кличе поступ людства. Перед вихованням вони ставили подвійне завдання:

1. посвятити індивідів у стосунки суспільного життя; навіяти кожному з них почуття любові, що надихає всіх, об'єднати всі волі в одну волю і всі зусилля - в напрямку до однієї і тієї ж мети, мети суспільної. Все це можна назвати загальним, або моральним вихованням;

2. передати індивідам спеціальні знання, необхідні їм для виконання різних категорій робіт - симпатичних чи поетичних, розумових чи наукових, матеріальних чи промислових, - до яких кличуть їх суспільні потреби і власні здібності. Виховання такого роду можна назвати спеціальним чи професійним.

Були висунуті також нові принципи організації народної освіти: викладання повинно проводитись рідною мовою на рівні сучасної науки; воно повинно сприяти швидкому впровадженню наукових положень в життя. Сен-Сімон підняв нове для того часу питання про спеціальну освіту відповідно до здібностей людей, завдання щодо виявлення яких він поклав на педагогів.

Сен-Сімон намічав систему освіти, що складалась з трьох ступенів. На 1-му ступені - в загальноосвітній школі - учням даються початкові відомості про науки, промисловість, мистецтво; важливу роль відіграє моральне виховання, що привчало до соціальних норм.

Школа 2-го ступеня уявлялась Сен-Сімону трьох типів:

а) мистецтв (тут дається освіта для всіх «художників», діячів на ниві морального виховання);

б) наук (освіта, спільна для всіх вчених);

в) промисловості (де давались знання, необхідні для всіх її галузей). Спеціальні прикладні школи 3-го ступеня готують до різних професій.

У школах всіх ступенів і типів має здійснюватись фізичне, розумове і моральне виховання учнів; вивчення навчальних предметів повинно стояти на рівні сучасного розвитку науки і техніки.

Сен-Сімон зазначав, що спеціальна освіта повинна:

1. охоплювати всі людські знання в сучасному їх стані;

2. бути організована так, щоб усі досягнення науки легко переходили від теорії до практики з рук учених, які вдосконалюють науку, до вчених, що викладають науки, а вже від них - до людей, які безпосередньо застосовують наукові знання на практиці;

3. спеціальна освіта повинна охоплювати всі професії, яких потребує суспільство;

4. школи різних ступенів повинні бути послідовно зв'язані між собою.

Крім шкіл різних типів, на думку Сен-Сімона, в країні повинна існувати Академія наук, Академія мистецтв, а також своєрідні великі навчальні заклади (кафедри): кафедри для майбутніх промисловців, які повинні навчитись керувати справами; кафедри моралі для тих, хто займається моральним вихованням народу: кафедри позитивних наук для тих, хто працюватиме в галузі перетворення природи.

Для поширення елементарної освіти серед народу Сен- Сімон радив створити особливу книгу-підручник «Національний катехізис», яку можуть написати тільки вчені за завданням вищої наукової установи в країні. У цьому підручнику повинні бути відомості з усіх галузей знань; він має стати посібником для учнів усіх шкіл.