3. Функції шкільного менеджменту, інноваційний підхід до їх здійснення.

Щодо функцій управління (тобто його основного змісту), то зауважимо різноманітність підходів до їх визначення різними науковцями (В. Афанасьєв [6], Ю. Конаржевський [7], В. Пікельна [8], Т. Фролов [9], В. Бондар [10], В. Маслов [2], Л. Даниленко [1; 4; 5], Н. Островерхова [11], Ф. Хміль [12] та ін.). У процесі теоретичного аналізу цієї проблем зроблено кілька класифікацій управлінських функцій. Зокрема, М. Кириченко розподілив їх на: прогностично-моделюючі (спрямовані на аналітичне передбачення мети, змісту, результатів управлінської діяльності); організаційно-регулятивні (забезпечують практичну реалізацію проектів, планів, управлінських рішень, моделей тощо); оцінно-аналітичні та корекційні (відображають діяльність суб’єкта управління на завершальному етапі, коли йдеться про завершення будь-якого цілісного процесу) [13]; Л. Даниленко – на цільові, технологічні й розвиваючі; технологічні, в свою чергу, – на традиційні та інноваційні [1] (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація функції управління знз

Функції управління
цільові	технологічні
	Традиційні	інноваційні
педагогічне керівництво суспільним вихованням учнів; управління навчально-виховним процесом; адміністративна і фінансово-господарська діяльність; фахове викладання; громадська, пропагандистська діяльність	прийняття управлінського рішення; організація та планування; координування, коригування, регулювання; облік і контроль	прогностична; представницька; менеджерська; консультативна; політико-дипломатична
Розвиваючі
бачення стратегії та розвитку; керівництво та моніторинг освітнього процесу; мотивація та управління персоналом; управління розвитком та фінансами; внутрішня та зовнішня комунікація

Як видно з таблиці, цільові функції управління розкривають мету діяльності керівника закладу освіти, його функціональні обов’язки; технологічні – основні процедури його діяльності; розвиваючі – основні напрями розвитку закладу освіти.

Інноваційні функції управління віднесені нами до технологічних і є такими, що сприяють формуванню відповідного середовища у закладі освіти (в нашому випадку – середовища, де панують засади інклюзивної освіти). Вони виникли внаслідок розвитку науки управління і нових її галузей. Зокрема:

• прогностична функція управління виникла в результаті розвитку теорії бренд-стратегії інновацій, що означає управління реалізацією інновації, просування її на ринку попиту, формування свідомості споживачів нового продукту;

• менеджерська – теорії фронтування інноваційного ринку, що передбачає захоплення або відвойовування ринку діяльності інших організацій;

• політико-дипломатична – психології безконфліктного управління;

• представницька – теорії маркетингу в освіті, у т.ч. маркетингу інновацій, який передбачає вивчення ринку споживачів інновацій, їх запитів, інтересів, розробку системи дій з реалізації інновації, забезпечення її рекламою, організацією «паблік релейшн» та бенчмаркінгу інновацій, що являє собою засіб вивчення діяльності конкурентів з метою використання позитивного досвіду;

• консультативна – теорії консалтингу в освіті, яка ґрунтується на інжинірингу інновацій, що забезпечує проектно-консультаційні послуги з розробки проектів, програм і впровадження інновацій та реінжинірингу інновацій (інженерно-консультаційні послуги), які передбачають проектування діяльності для досягнення кардинальних, рішучих змін.

Якісне виконання такої кількості управлінських функцій можливе за умов застосування колективної («командної») технології управління –проектно-інвестиційної технології управління ЗНЗ, в якій керівник здійснює управлінську діяльність «непомітно», передаючи право виступати додатковими суб’єктами управління іншим учасниками навчально-виховного процесу. Важливу роль у формуванні іміджу такої організації відіграє не сам керівник, а керівники проектних груп – члени педагогічного колективу, які беруть участь в інноваційній діяльності. Вони, зазвичай, виступають такими суб’єктами управління та отримують за цю діяльність додаткові інвестиції (матеріальні, моральні, психологічні). Разом з керівником ЗНЗ вони створюють команду управлінців, які примножують імідж і матеріально-фінансовий стан закладу освіти, підвищують матеріальний та інтелектуальний добробут членів педагогічного колективу. Така технологія управління є більш конкурентоспроможною [1], на відміну від адміністративно-функціональної і конкурентно-представницької [14]. Вона характеризується:

• не лише вертикальними зв’язками між суб’єктами управління різних рівнів, а й горизонтальними, які виникли у зв’язку із введенням модульної структури організації;

• двокомпонентною структурою науково-методичної роботи, в якій одночасно діють не лише методичні об’єднання вчителів, а й «творчі педагогічні майстерні» та інші науково-методичні структури;

• варіативністю застосування керівниками різноманітних управлінських функцій, форм (колективні, колегіальні, індивідуальні, групові) і методів (економічні‚ психологічні‚ діагностичні, інформаційні) управління, комп’ютерних засобів.