Визначення поняття «соціальне»
Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія «соціальне», тому при визначені предмету соціології найчастіше звертаються до цієї категорії, тим самим підкреслюючи, що в цьому полягає її відмінність від інших наук, які вивчають суспільство: економіки, політології, психології, права, історії тощо. Для того, щоб розібратись у сутності соціального, необхідно відповісти на ряд запитань: де соціальне виникає, як воно відтворюється і які форми буття має? Що відрізняє будь-яку людську взаємодію, будь-яку форму колективності від інших складних систем, від тваринної зграї у тому числі? Чим відрізняється будь-яка соціальна дія від будь-якої дії тварини?
«Соціальне» дослівно означає « міжтілесне», «міжлюдське». Це все, що пов’язано із сумісним життям людей, їх співприналежністю один до одного, взаємною причетністю. Його не можна безпосередньо сприйняти фізичними органами. Це перше і найзагальніше визначення поняття «соціальне». Спробуймо дати більш широке трактування даного терміну.
Проблема соціального проходить через всю історію соціальної дуки. При її розгляді частіше за все робиться акцент на тому, що соціальне – це ефект, який виникає в результаті взаємодії індивідів. З позиції марксизму соціальне є результат свідомості і поведінки людини як особливого (відмінного від тваринного) біологічного виду, який володіє інтелектом.
А на разі наведемо характеристики соціального, які дає сучасна науки і подивимось наскільки вона переконливо доводить якісні відмінності між тваринним і людським життям.
Сутність соціального як феномену буття полягає саме в тому, що люди, їх багатоманітні соціальні групи і спільноти знаходяться в постійній взаємодії з приводу як збереження свого соціального положення в суспільстві, так і покращення свого життєвого процесу.
Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка навіть одного індивіда виявляється під впливом іншого чи групи незалежно від їх фізичної присутність.
Соціальне виникає в результаті того, що люди займають різні місця і ролі в конкретних суспільних структурах, а це проявляється в їх різних ставленнях до явищ суспільного життя.
Так як економічні, політичні і інші суспільні відносини втілюють собою взаємну залежність індивідів з приводу здійснення ними конкретного виду діяльності, необхідних суспільству, то соціальні відносини – це взаємна залежність індивідів, великих чи малих груп з приводу їх життєдіяльності, способу життя в цілому, тобто з приводу цілісності буття суспільства і людини.
Особливості розуміння поняття «соціальна реальність».
Ще однією важливою категорію соціологічної науки є соціальна реальність.
Ми використовуємо це поняття для підкреслення особливості того середовища, у якому здійснюється соціальна дія (взаємодія), несхожість її основних законів з логікою розвитку інших реальностей (фізичної, біологічної, психічної).
Підкреслюється, що соціальна реальність — це sui generis – особлива у своєму роді реальність (термін, введений Э. Дюркгеймом для позначення соціальної реальності.
Під соціальною реальністю, соціальним життям часом розуміється усе, що створено людиною.
Соціальна реальність – це особливий простір в якому здійснюється життєдіяльність людей, система дій і взаємодій між людьми.
У чому своєрідність тієї тканини, першоматерії, з якої виткані основні елементи соціальної реальності?
Варто мати на увазі, що людській свідомості легше сприймати невловимі, але практично існуючі явища за аналогією з природними об'єктами, зримі, відчутні, які легко сприймаються свідомістю. Тому використання таких слів, як «об'єкт», «форми», «лінії», «мережа», «соціальні зв'язки» тощо досить умовне. Говорячи про соціальну реальність і, відповідно, про об'єкти соціальної реальності, ми аж ніяк не маємо на увазі матеріальний об'єкт, який можна безпосередньо сприймати.
Соціальна реальність постає як міжіндивідуальна реальність, у якій існує мережа зв'язків, прихильностей, залежностей, відносин.
Соціальна реальність – це сфера життя, виткана із соціальних дій і взаємодій. Усе, що стосується соціальних дій, їх переважно символічно-культурну природу, яка виникає в результаті переплетень очікувань, зобов'язань, норм, вимог, контролю – усе це відправні моменти для розуміння соціальної реальності, вичленовування її з усієї життєдіяльності людей.
Соціальна реальність – «парадоксальна» реальність. Соціальна реальність – це багато в чому невидимий, подумки виокремлений світ, вловлювана лише думкою мережа взаємин між людьми, - міжлюдський світ.
Але соціальна реальність не тільки за своєю структурою, але і з погляду логіки (фізичних явищ) – парадоксальний світ. У ньому своя логіка, своє розуміння висоти, довжини, свої, якщо так можна виразитися, секунди, години, метри, кілометри. У соціальному просторі словосполучення «близький один до одного» означає близькість не просторову, а близькість соціальних позицій, освіти, матеріальних можливостей. «Високо» означає не фізичну висоту, а лише соціально-символічну – наприклад, особлива значимість дій керівника розуміється не тим, що він володіє незвичайною фізичною силою, а тим, що йому дозволено нав'язувати свої рішення іншим, котрі зобов'язані йому підкоритися.
Отож, вивчаючи соціологію, ми краще розуміємо як організоване суспільство, хто має владу, які переконання спрямовують нашу поведінку та як наше суспільство стало таким, яким воно є. Більше того, можна сказати, що соціологія забезпечує нас особливою формою свідомості. Ця свідомість дозволяє нам краще зрозуміти соціальні сили, з якими ми зустрічаємося, і не тільки ті, які обмежують нас, але й ті, які допомагають нашому звільненню. І тому соціологія, за крилатим висловом Пітера Бергера, є визвольною наукою (lіbertіng scіence).