Лекція 1. Вступ до соціології. Соціологія як наука про суспільство

План

1. Походження терміну «соціологія». Співвідношення соціології із суміжними науками.

2. Об‘єкт та предмет соціології.

3. Структура і рівні соціологічного знання.

4. Категорії соціології.

5. Визначення поняття «соціальне».

6. Особливості розуміння поняття «соціальна реальність».

6. Функції соціології.

Походження терміну «соціологія». Співвідношення соціології із суміжними науками.

З терміном соціологія кожен з нас зустрічається неодноразово. У сучасному житті вона у всіх на слуху. Телебачення, раді, газети повідомляють про результати соціологічних досліджень з найрізноманітніших проблем. Соціологічні служби, різноманітні центри вивчення громадської думки з важливих соціально-політичних і економічних питань: рейтинги найбільш впливових осіб в державі, проблеми політичного розвитку, задоволеність рівнем життя. На підприємствах, в регіонах проводяться свої соціологічні дослідження, в яких визначається стан соціальної напруженості в колективах, задоволеність населення транспортним обслуговуванням, роботою різноманітних організацій тощо. Все це зовнішній, поверхневий рівень, який створює враження, що соціологія лише суто прикладна науки, яка слугує для задоволення поточних потреб суспільства. Проте цим не вичерпується предмет і завдання соціології як науки. Що таке соціологія як наука? Саме з цим нам і необхідно ознайомитись.

Почнемо з етимології та визначення предмету і об’єкту соціології.

Свою назву соціологія отримала завдяки відомому французькому вченому Огюсту Конту у 30-х рр. ХІХ ст. Він утворив її (назву) поєднанням латинського слова societas (суспільство) та грецького logos (вчення). Отже, соціологія – це наука про суспільство. Саме тому найчастіше її відносять до суспільних наук. З огляду на те, що сучасна соціологія досліджує не тільки суспільство, але й особистість, більш коректно називати цю науку суспільно-гуманітарною (чи соціогуманітарною).

Таким чином, в загальному, соціологію можна визначити як науку, яка вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування та взаємодію.

Кожна наука дивиться на світ під специфічним кутом зору. Як приклад, візьмемо до розгляду конкретну подію: дама купує в магазині капелюшок. Економіст проаналізує подію в термінах попиту та пропозиції, сезонного коливання цін, сімейного бюджету. Психолога зацікавить, чи не відбулася ця покупка під впливом емоційного пориву або як на виборі капелюшка позначається характер і темперамент людини, чи не бажає покупець підкреслити свою сексуальну привабливість, вибравши саме цей фасон тощо. Соціолог спробує встановити взаємозв'язок таких перемінних, як соціальна приналежність і тип покупки, престиж і демонстративна поведінка, способи прояву соціальної ролі.

На відміну від інших наук, соціологія мислить великими блоками. Вона покликана описати поведінку великих мас людей, тому тяжіє до статистики. Для неї закритий внутрішній світ людини. Його досліджує психологія. Наука, яка виникла на межі соціології та психології – соціальна психологія – описує людину в її безпосередньому оточенні. Таким чином психологія вивчає індивіда та його внутрішній світ. Соціальна психологія вивчає малу групу (сім'я, компанія друзів, спортивна команда), а соціологія – великі групи, тобто мільйони людей – пенсіонерів, дітей, незаможних, лікарів, православних тощо, причому незалежно від їх соціальної приналежності, віросповідання, роду занять, національності, статі, віку.

Обєкт та предмет соціології.

З’ясовуючи науковий статус соціології важливо чітко розрізняти її об’єкт та предмет.

Об’єкт (від лат. предмет, явище) – фрагмент дійсності, певний вид реальності на який спрямовано практичну або пізнавальну діяльність дослідника.

Стосовно предмету дослідження, то під ним розуміється сукупність характеристик, властивостей об’єкту, у яких втілюється особливий інтерес даної науки.

Визначення об’єкту науки недостатньо для того, щоб побачити її специфіку, відрізнити від інших наук. Для цього перш за все необхідно виокремити її предмет, тобто ті складові об’єкту (зв’язки, відношення тощо), які й підлягають вивченню саме цією галуззю наукового знання. Отже, саме своїм предметом одна наука відрізняється від іншої.

Оскільки кожен соціолог – це своєрідний творчий світ, кожен з них пише «свою» соціологію у тому сенсі, що своєрідно трактує її предмет. Тому досить не легко сформулювати однозначне визначення предмету соціології. Одні соціологи розглядають суспільство як певну структурованому систему, інші розуміють його як процес, одні розширюють, глобалізують його межі, інші – локалізують у певних кордонах, одні вивчають «факти», інші – «символи».

Сама мережа суспільних зв’язків настільки складна, що досить важко влучно поцілити «у яблучко», лаконічно і однозначно окреслити предмет соціології, який би увібрав у себе все найголовніше.

«Соціологія - це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот і форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликані активністю соціального суб’єкта – спільнот; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами, між особистістю і спільнотами; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки»

Отже: соціологія – це наука, яка вивчає процеси цілісного розвитку суспільства та механізми його функціонування на рівні взаємодії між різними  елементами соціальної структури: соціальними групами, соціальними інститутами, особистостями.

Предмет соціології:

• особистість як суб‘єкт та об’єкт суспільних відносин;

• соціальні дії, взаємодії, зв’язки;

• соціальні групи та соціальні спільноти, соціальні організації;

• соціальні інститути;

• соціальна структура;

• соціальна мобільність та соціальна стратифікація;

• соціальні процеси та соціальні зміни;

• суспільство як цілісна система.

Щодо такого поняття, як суб’єкт соціології, то ним є спеціаліст-соціолог, який має відповідну фахову підготовку та здійснює дослідницьку соціологічну діяльність, націлену чи то на подальший розвиток самої науки соціології (соціолог-теоретик), чи то на пізнання реальних соціальних проблем з метою їх ефективного вирішення (соціолог-практик). Проте розподіл соціологів-фахівців на теоретиків та практиків має умовний характер, адже неможливо розвивати теорію без знання реальних соціальних фактів, так само неможливо досліджувати останні (соціальні факти), не спираючись на певну теоретичну модель. Ще одним напрямком у діяльності сучасних соціологів є так звана соціальна інженерія.