1.Ланшафтно – функціональне зонування:

Селітебні (в межах житлової забудови);

Індустріальні (прадставлені різними підприємствами);

Комунікаційні (автодороги, залізниці, лінії електропередач, трубопроводи)

Девастовані (кар’єри, відвали, терикони, звалища);

Агрокультурні (польові, лучні, садові);

Лісогосподарські (закритого та відкритого простору);

Рекреаційні (лісопаркові, лучно – паркові, гідропаркові).

2. За рівнем антропогенної трансформації біогеоценозів ( це сукупність усіх живих організмів, які взаємодіють між собою і що заселяють певну ділянку землі – біотоп):

Природні біогеоценози: степові або лісові;

Антропоценози:

• деградовані степові (лісові)

• штучні лісові

• агробіоценози (с/г угіддя)

Техноценози: біоценози кар’єрів; відвалів; шламосховищ; промділянок.

3. Функціональне зонування урбоекосистем:

Планувальна структура міста – взаємне розташування основних функціональних зон і системи зв’язків між ними. По суті, це основа міста, яка визначає транспортну силу, зовнішній вигляд міста і відображається на його генеральному плані.

Сільбищна зона – територія, яка призначається для житла. В її межах розташовуються мікрорайони і житлові квартали, культурно – побутові підприємства, майданчики, склади, об’єкти озеленення, транспортні об’єкти, резервні території.

Промислова зона – це промислові підприємства, культурно-побутові установи, які їх обслуговують, площі, зелені насадження на їх території.

Санітарно – захистна зона – зелені насадження завширшки 50 – 1000м., як захищають сільбижні території від шкідливого впливу промисловості та транспорту (ширина даної зони часто буває вужчою).

Транспортна зона – об’єкти зовнішнього транспорту (водного, повітряного, залізничного)

Складська зона – територія різного роду складів.

4. За градієнтною ординацією здатністю біогеоценотичного покриву:

Пересуваючись від приміських лісів до центра міста, можна виділити 4 еколого – фітоценотичніпояси:

• І ЕФП – приміські ліси, луги, болота, водойми

• ІІ ЕФП – міські парки і лісопарки, лугопарки, гідропарки, великі зелені масиви різного призначення

• ІІІ ЕФП – сади і сквери

• ІV ЕФП – вуличні посадки, насадження промислових підприємств.до саморегульованості

5. Зонування за здатністю до саморегуляції:

• Окультурені біогеоценози – мають зональний характер - процес керований людиною;

• Рудеральні – азональний характер – процес саморегульований;

• Бульвар – осаджена деревами широка алея посередині вулиці міста;

• Сквер – невеликий громадський сад;

• Парк – великий сад або гай для прогулок з алеями, квітниками, з обладнанням для відпочинку і розваг.

6. За рівнем окультуреності (гемеробії) біогеоценозів

• Егемеробні – природні комплекси, не охоплені людською діяльністю

• Олігогемеробні – ліси, луки, болота охоплені господарською діяльністю

• Мезогемеробні - екосистеми з інтенсивним веденням господарства (лісопарки, парки)

• Еугемеробні – культурні угруповання керовані людиною

• Полігемеробні – рослинні угрупування девастованих ландшафтів – кар’єрів, відвалів тощо

• Метагемеробні – можуть розвиватися залежно від наявності мертвої органічної речовини, якої на даний момент немає, але є нижчі організми, що можуть її створювати, наприклад з асфальту, з полімерів.