План роботи

1. Студентам необхідно взяти планшет (карту) міста (району), розділити на ділянки: рекреації, житлова, виробнича та центр, визначити їх площі та % до загальної площі. Кольором зобразити ландшафти. Визначити відкритість даних територій (тобто частки незабудованої території): більше 50% - висока, 40-50 – нормальна, 25-40 низька, менше 25 – дуже низька.

2. Необхідно розбити карту на квадрати (1,0*1,0 км).

3. Визначити основні фактори-забруднювачі у кожному квадраті (підприємства, заводи, фабрики).

4. Користуючись залежністю S₁/S визначити відношення площі забруднення до площі квадрату.

5. Розрахувати комплексний коефіцієнт забруднення.

6. Користуючись градацією забруднення, що наведена у табл. 1.1, визначити рівень забруднення території по кожному квадрату.

Питання для самоконтролю:

1. У яких напрямках проводять дослідження урбоекосистем?

2. Як проводять дослідження впливу стаціонарних джерел на довкілля?

3. Як проводять дослідження впливу нестаціонарних джерел на довкілля?

4. Як проводять загальну екологічну оцінку міста?

5. Що таке комплексний коефіцієнт забруднення?

6. Приведіть класифікацію місбких ландшафтів.

7. Приведіть класифікацію зон урбоекосистем.

Практична робота №2 Дослідження якості атмосферного повітря у містах

Мета роботи: оволодіти методиками дослідження забруднення атмосферного повітря від стаціонарних та нестаціонарних джерел за допомогою механічних та автоматичних газоаналізаторів, а також навчитися оцінювати рівень забруднення атмосфери від викидів автотранспорту розрахунковим шляхом.

Форма виконання: самостійна робота за варіантами завдань, підготовка стислої доповіді-повідомлення (час доповіді – 3 хв.) з наступним обговоренням в аудиторії; письмове оформлення доповіді у вигляді звіту з практичної роботи.

Теоретичні пояснення

Забруднювачами повітря називають субстанції, що присутні в атмосфері й впливають на здоров’я людини, стан тваринного і рослинного світу, мікроорганізмів та спричиняють руйнування матеріалів. Всі забруднення антропогенного походження поділяють на глобальні (парниковий ефект, озонова діра, кислотні дощі), локальні та регіональні (забруднення у великих містах тощо). Для того, щоб дослідити та оцінити вплив забруднюючих речовин, що знаходяться у атмосферному повітрі, на інші компоненти довкілля, зокрема людину, необхідно визначати концентрацію кожної речовини та порівнювати із стандартними нормами, тобто проводити контроль (рис. 2.1).

Рис. 2.1 – Стандартні норми викидів забруднюючих речовин у місті

де ПЗ – промислова зона, Р – райони міста, Л – лісопаркові насадження, СЗЗ – санітарно – захисна зона, ГДК – гранично допустима концентрація, ГДВ – гранично допустимий викид.

Ступінь забруднення атмосфери залежить від кількості викидів забруднюючих речовин і їх хімічного складу, від висоти джерела, із якого здійснюється викид, від метеорологічних факторів середовища, в яке здійснюється викид, що забезпечує його розсіювання і перемішування. Джерела забруднення атмосфери можна поділити по потужності викиду на потужні (металургійні, хімічні, будівельні заводи, ТЕЦ), крупні і дрібні (котельні, підприємства харчової промисловості); по висоті викидів на низькі (викид нище 50 м) і високі (більше 50 м); по температурі вихідних газів на нагріті (t вище 50⁰С) і холодні (t нище 50⁰С).

У даний час у міжнародний перелік глобальних видів забруднень навколишнього середовища включені оксиди вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні, озон, СО₂. Речовини, які визивають забруднення у багатьох районах світу (дуже поширені) це: аміак, хлор, Н₂S, фтористий водень. Найбільш потужними є викиди оксиду вуглецю, азоту, сірчаний ангідриду, пилу. Тому, виходячи із видів пріоритетних забруднювачів прийняті наступні типи засобів контролю: спеціальні, які забезпечують контроль забруднюючих речовин національного і глобального характеру та лабораторні, які забезпечують контроль забруднень локального, регіонального значення.