МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра екології

для виконання практичних завдань

з дисципліни

„Екологія міських систем”

для студентів спеціальностей 6.040106 « Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”

усіх форм навчання

Полтава 2012

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до іпрактичних робіт студентів із дисципліни "Екологія міських систем" для студентів спеціальності "Екологія та охорона навколишнього середовища" всіх форм навчання / Полтава: Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2012.- 62 с.

Укладачі: доктор сільськогосподарських наук, професор Писаренко В.П.; кандидат економічних наук, доцент Самойлік М.С.

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри екології П.В. Писаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Рецензент: доктор сільськогосподарських наук, професор Писаренко В.М.

Затверджено засіданням кафедри екології від 7.02.2012 р. №11

Завідувач кафедри екології

Рецензент: доктор економічних наук, професор Писаренко В.В.

Затверджено радою університету

Протокол № ___від ______2012 р.

Редактор Я.В. Новічкова

Коректор Н.О. Янкевич.

ЗМІСТ

Практична робота №1. Зональний розподіл та комплексна оцінка забруднення території міст. ………………………………………………………………………3

Практична робота №2. Дослідження якості атмосферного повітря у містах……6

Практична робота №3. Визначення шумового забруднення у містах…………13

Практична робота №4. Дослідження грунтового покриву та ландшафтів у містах………………………………………………………………………………16

Практична робота №5. Дослідження якості вод у містах……………………….20

Практична робота №6. Дослідження флори і фауни міста………………………25

Практична робота №7. Нозологічні дослідження населення. Залежність забруднення довкілля і здоров’я людей………………………………………….31

Практична робота №8. Відеоекологічні особливості міст. …………..……...35

Практична робота №9. Оцінка динамічності і розвитку міського простору…40

Практична робота №10. Техногенне навантаження міст. Загальна оцінка комфортності міської системи……………………………………………………42

Додатки…………………………………………………………………………….48

Література…………………………………………………………………………55

Практична робота №1 Зональний розподіл та комплексна оцінка забруднення території міст

Мета роботи: оволодіти методиками дослідження екологічного стану території міста за зональним розподілом

Форма виконання: самостійна робота за варіантами завдань, підготовка стислої доповіді-повідомлення (час доповіді – 3 хв.) з наступним обговоренням в аудиторії; письмове оформлення доповіді у вигляді звіту з практичної роботи.

Теоретичні пояснення

Дослідження урбоекосистем здебільшого проводиться у 2 напрямках:

1. визначають стан певних структурних зон урбоекосистем без прив’язки до конкретних антропогенних об’єктів;

2. вивчають вплив певних антропогенних об’єктів на відповідну урбоекосистему.

І в першому і в другому випадку постає питання про зонування території урбоекосистем при відборі матеріалів для досліджень.

У випадку, коли вивчається загальний екологічний стан міста:

1. необхідно поділити місто за зонами, обравши один із зазначених підходів (додаток 1);

2. виділити за межами міста фонову (еталонну) територію з мінімальним антропогенним навантаженням, яка повинна відноситися до тієї ж природної зони, що і міста;

3. провести дослідження кліматопу та едафотопу (при необхідності водних об’єктів) виділених зон, виділити відхилення показників від фонових значень та від гранично допустимих концентрацій (ГДК);

4. дослідити біорізноманіття у відповідних зонах, визначивши рівень їх трансформації порівняно з фоновим значенням;

5. проаналізувати стан функціональних процесів у досліджуваних частинах урбоекосистеми, зокрема продуктивність фітоценозів, кругообіги елементів, органічної речовини, енергії;

6. порівняти результати, одержані для виділених зон, і зробити висновки про рівень їх антропогенної трансформації;

7. узагальнивши дані по окремих зонах, зробити загальний висновок про екологічний стан даної урбоекосистеми;

8. запропонувати рекомендації для поліпшення екологічного стану урбоекосистеми, якщо він не відповідає критеріям екологічної якості.

У випадку, коли вивчається вплив окремого підприємства (стаціонарних джерел) на урбоекосистему обов’язковою є оцінка екологічних параметрів у 4 зонах: робоча зона підприємства, територія підприємства (промислова зона), санітарно – захисна зона (зона розсіювання), селітебна (житлова) зона.

Оцінку впливу підприємства на навколишнє середовище можуть проводити:

1) За допомогою постів спостереження навколо підприємства. Для замірів розробляється ситуаційна карта-схема координатної сітки спостережень за забрудненням компонентів довкілля в зоні впливу підприємства. Ситуаційна карта- схема повинна характеризувати ситуацію зони впливу підприємства в радіусі до 50 висот труб найвищої труби, але не менше 2 км. Крок координатної сітки визначається згідно п. 2.19 ОНД – 86 залежно від класу небезпечності викидів підприємства, а саме: 1, 2 клас – 250 м, 3 клас – 100 м, 4 клас – 50 м, 5 клас – 25 м. Якщо клас небезпечності невідомий, то крок визначають в залежності від висоти джерела викиду при маршрутних постах спостережень, і він рівний 0,5R; R; 1,5R, де R=20Н (Н – висота джерела викиду). У додатку 2 показано, на дослідження яких сполук потрібно звернути увагу в ореолі підприємств різних напрямків промисловості.

2) Визначення концентрацій забруднюючих речовин у приземному шарі атмосфери можна визначити за методикою СН „Указания по расчету рассеивания в атмосфере веществ, содержащихся в выбросах предприятий ОНД – 86” у залежності від кількості шкідливої речовини, що викидається в атмосферу.

Для дослідження впливу нестаціонарних джерел (автомобільного транспорту) використовують метод трансект або розрахунковий метод. Вибирають відповідну ділянку біля дороги (трансекту) у приміській зоні довжиною 2 – 3 км, та розміщують її перпендикулярно до дороги. Далі дану трансекту розбивають на ряд ділянок: біля дороги, на відстані 100, 300, 500 та 1000м, 2000 – 3000м від дороги. На кожній ділянці закладаються пробні майданчики розміром 20*20м, де проводять замір проб.

Загалом, насьогодні не існує єдиного підходу до визначення масштабів забруднення території. У методологічному плані найбільш складнішою проблемою є зведення до єдиного знаменника прояву різноманітних факторів, що виступають як забруднювачі. Таким чином, йдеться розмова щодо розробки універсального критерію оцінки стану території. Однією із оптимальних методик оцінки стану забруднення території є використання запропонованого В.Г. Гмошинським комплексного коефіцієнту забруднення.

(1.1)

де G²(f) – є відношення S₁/S, де S₁ – площа, яка потрапила під вплив забруднення, а S – загальна площа території.

За показниками комплексного коефіцієнта забруднення запропонована шкала забруднення території (табл. 2.1)

Таблиця 1.1. - Шкала забруднення території

Показник	Рівень забруднення
1,0-1,5	Середній
1,5-2,0	Високий
2,0-2,5	Підвищений

На міські ландшафти упродовж їх розвитку накладаються функціональні, естетичні та стихійні процеси. Урбанізовані ландшафти поділяються:

1. індустріальні ландшафти - займають значні території, відрізняються значним атмосферним забрудненням, переважає рудеральна рослинність (складські майданчики, промзони);

2. ландшафти промислових зон – урбанізовані вкраплення у с/г ландшафти, рівень озеленення – низький;

3. девастовані ландшафти – кар’єри, відвали;

4. рекреаційні ландшафти;

5. комунікаційні стрічкові ландшафти – залізниці, магістралі, шосейні дороги;

6. агрокультурні ландшафти – характерні для не урбанізованої зони;

7. ландшафти сільських поселень – міські жителі за містом;

8. лісогосподарські ландшафти – приміські території.