- •1. Поняття, правова природа та види публічних фінансів.
- •2. Становлення поглядів на сутність фінансового права вітчизняних юристів - фінансистів у дореволюційний та радянський період розвитку науки фінансового права
- •3. Пострадянська доктрина фінансового права. 1991 – 2013
- •4. Поняття та об'єктивна зумовленість предмету фінансового права постсоціалістичної держави.
- •5. Місце фінансового права в системі права України.
- •6. Поняття та ознаки методу фінансового права.
- •7. Право оперативної самостійності у фінансовому праві.
- •8. Позитивний обов’язок, дозволи та погодження у фінансовому праві.
- •9. Договірно-правовий метод регулювання правовідносин з приводу публічних фінансів.
- •12. Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів
- •2* Людиноцентристська доктрина фінансового права
- •3* Егалітарна доктрина фінансового права
- •13. Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права.
- •14. Сучасні підходи до розуміння начал фінансового права
- •15. Субстанціональні якості начал фінансового права
- •16. Місце начал в ієрархічній структурі фінансового права
- •17. Основоположні принципи фінансового права: поняття, правова природа.
- •18. Конституційна природа фінансового права.
- •19. Поняття конституційних засад фінансового права.
- •20. Види (зовнішні форми) конституційних засад фінансового права.
- •21. Субстанціональні якості (виміри) конституційних засад фінансового права.
- •22. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фінансовому праві
- •24. Субстанціональні якості юридичних конструкцій фінансового права.
- •25. Поняття та особливості фінансово-правової норми. Особливості фінансово-правової норми. Типи доктринальних підходів до розуміння фінансового правових норм.
- •26. Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми.
- •27. Види фінансово-правових норм.
- •1* За предметом (змістом* правового регулювання:
- •2* За конкретизацією правового припису фінансово-правової норми:
- •3* За характером приписів, які в них містяться:
- •4* За територією дії:
- •5* За терміном дії:
- •6* За колом осіб, на які норми поширюють свою дію:
- •7* За призначенням у механізмі правового регулювання:
- •8* Залежно від суб’єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:
- •9* За характером впливу на учасників фінансових правовідносин:
- •28. Набрання чинності норм фінансового права. Ретроактивність норм фінансового права. Припинення дії норм фінансового права.
- •29. Способи реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання та застосування.
- •30. Поняття та об’єктивна зумовленість системи фінансового права. Типи доктринальних підходів.
- •31. Радянські концепції системи фінансового права
- •32. Пострадянські концепції системи фінансового права
- •33. Структурні елементи системи фінансового права. Загальна та Особлива частина фінансового права.
- •34. Поняття та особливості матеріального та процесуального фінансового права
- •35. Фінансово – правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.
- •36. Поняття, особливості та структура суб’єктивного фінансового права: типи доктринальних підходів.
- •37. Поняття та класифікація суб’єктів фінансового права.
- •38. Держава як суб’єкт фінансового права.
- •39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
- •41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.
- •42. Гарантії реалізації прав суб‘єктів фінансових правовідносин: поняття і види.
- •43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.
- •44. Поняття , правова природа та особливості правовідносин у фінансовому праві
- •45. Види фінансових правовідносин
- •46. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення фінансового правовідношення
- •47. Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання.
- •48. Правова природа податкового зобов’язання.
- •49. Правова природа бюджетного зобов’язання.
- •50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань.
- •52. Міжнародно-правові стандарти організації державно-фінансового контролю.
- •53. Види фінансового контролю.
- •2. Види фінансового контролю
- •54. Методи фінансового контролю
- •55. Форми фінансового контролю.
- •56. Система органів фінансового контролю.
- •57. Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності
- •58. Види фінансово-правової відповідальності.
- •59. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
- •60. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •61.Поняття, особливості та види фінансово — правових санкцій.
- •62.Поняття емісійного права як підгалузі фінансового права, його особливості, структура та місце в системі права України
- •63.Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії
- •64.Грошовий обіг та грошова система України. Еволюція грошової системи України. Грошова реформа
- •65.Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні
- •66.Поняття та особливості розрахункових відносин у фінансовому праві
- •67.Правове регулювання відносин у сфері готівкового обігу та здійснення розрахунково-касового обслуговування
- •68.Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні
- •70.Фінансово-правове регулювання ринків фінансових послуг.
- •86. Публічні видатки як категорія фінансового права
- •Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності
- •4. Місцеві збори передбачені Податковим кодексом України
- •4.1. Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •4.3. Туристичний збір
- •1*Роботодавці
- •11* Особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;
- •141. Місцевий борг в системі публічного боргу України.
- •142. Поняття та правова природа бюджету.
- •143. Поняття, ознаки, принципи та функції бюджетної системи. Структура бюджетної системи.
- •144. Правова природа та особливості акту про бюджет.
- •145. Структура Державного бюджету України.
- •146. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»: поняття та особливості.
- •147. Поняття,правова природа та класифікація цільових фондів в Україні.
- •148. Фінансово-правовий статус "Пенсійного фонду України".
- •4. Фінансово-правовий статус "Фонду охорони навколишнього природного середовища»
- •5. Фінансово-правовий статус "Державного дорожного фонду України та територіальні дорожні фонди".
- •150. Фінансорво-правовий статус "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".
- •151. Правовий режим місцевих фондів коштів та класифікація фондів коштів органів місцевого самоврядування.
- •152. Поняття та зміст бюджетного процесу.
- •153. Порядок складання проекту бюджету.
- •154. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.
- •155. Виконання бюджету. Внесення змін до Закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет).
- •156. Звітність про виконання бюджету.
154. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.
Цікавою особливістю бюджетного процесу є те, що хоча Конституція України і передбачає існування в Україні двох суб’єктів, які мають право приймати закони – народ України і єдиний орган законодавчої влади в Україні – Верховна Рада України, правом приймати закони “Про Державний бюджет України” наділена лише Верховна Рада України. Конституція України, в статті 74, прямо забороняє проводити всеукраїнський референдум з даного питання
Конституція України виділяє чотирьох суб’єктів права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України: Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України та НБУ (стаття 93*. Цей перелік суб’єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним, будь-яка інша особа чи орган можуть в ініціативному порядку розробляти законопроекти або законодавчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради України лише визначеними Конституцією України суб’єктами права законодавчої ініціативи[4]. Наявність у особи чи органу права законодавчої ініціативи означає, що Верховна Рада України зобов’язана розглянути внесений ними законопроект або законодавчу пропозицію. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 травня 2001 року суб’єкти права законодавчої ініціативи можуть подавати до Верховної Ради України законопроекти з будь-якого питання, крім тих законопроектів, які, згідно з Конституцією України, можуть вноситися спеціально визначеними нею суб’єктами права законодавчої ініціативи[5]. Згідно зі статтею 96 Конституції України, право подання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік належить виключно Кабінетові Міністрів України. Отже, стосовно законопроекту про Державний бюджет право законодавчої ініціативи означає, що Верховна Рада України зобов’язана розглянути лише той законопроект про Державний бюджет України, який внесений Кабінетом Міністрів України. Щодо реалізації права законодавчої ініціативи урядом, то в юридичній літературі зазначається, що вона має певну специфіку, адже хоча уряд наділений правом вносити законопроект про Державний бюджет України, поправки і доповнення до такого проекту під час його розгляду у Верховній Раді України можуть вносити й інші суб’єкти права законодавчої ініціативи[6]. Практика бюджетного процесу свідчить про врахування численних поправок і пропозицій народних депутатів України, Президента України, при прийняті Закону України “Про Державний бюджет України”. Однак у якості основи, до якої вносяться всі ці зміни і доповнення, завжди виступає законопроект розроблений і внесений до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України. Специфіка права бюджетної ініціативи, яка відрізняє його від права законодавчої ініціативи, також полягає в тому, що це право уряду не є його диспозитивним правом. Уряд не володіє свободою волі у вирішенні питання реалізовувати чи не реалізовувати йому це право[7]. Уряд зобов’язаний реалізувати свою бюджетну ініціативу. Більше того, в статті 96 Конституції України визначені точні строки реалізації бюджетної ініціативи уряду. Встановлення конкретної дати, до настання якої Кабінет Міністрів України зобов’язаний подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, є важливою гарантією проти запізнення прийняття бюджетного закону. Цією датою згідно з частиною 2 статті 96 Конституції України, є 15 вересня кожного року. В системі гарантій проти запізнення прийняття бюджетного закону таке конституційне положення має конкретний характер[8].
Розгляд проекту закону про Державний бюджет здійснюється в пріоритетному порядку і його ухваленню передує ретельний аналіз. Це зумовлено важливістю ухвалення даного фінансового плану держави, що передбачає витрати і доходи на поточний фінансовий рік, відповідно до яких, відбувається фінансування основних завдань і функцій держави. У відповідності зі статтею 39 Бюджетного кодексу України, розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною главою 27 Регламент2 Верховної Ради України.
Розпочинається процедура розгляду проекту Закону “Про Державний бюджет України” з його представлення Міністром фінансів України на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше ніж через п’ять днів з дня подання його Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України. Під час представлення проекту Закону “Про Державний бюджет України” у Верховній Раді України також виступає Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з доповіддю про відповідність проекту Закону “Про Державний бюджет України” вимогам Бюджетного кодексу України та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. Представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проводитьсяза процедурою повного обговорення. За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховна Рада може прийняти рішення про схвалення і прийняття його до розгляду або рішення про його відхилення у разі:
1* внесення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік без подання всіх документів, передбачених Бюджетним кодексом України;
2* невідповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період;
3* невідповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік вимогам складання проекту Державного бюджету України, встановленим Бюджетним кодексом України.
У разі відхилення Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України зобов’язаний у 7-денний строк з дня набрання чинності рішенням про його відхиленняподати до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік для його повторного представленняз урахуванням пропозицій Верховної Ради або обґрунтуванням їх відхилення.
Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається за процедурою трьох читань. У разі порушення Кабінетом Міністрів України строків подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також порушення строків подання його на друге читання строки розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік обчислюються з дня його фактичного подання Кабінетом Міністрів України. У випадку відставки Кабінету Міністрів України до подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік або після відхилення Верховною Радою поданого проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік відлік строків розгляду припиняється і відновлюється після подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік новосформованим Кабінетом Міністрів України.
Після прийняття Верховною Радою до розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік народні депутати, комітети не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект закону був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України* року, що передує плановому, формують свої пропозиції до проекту закону і направляють їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету. Пропозиції, направлені до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, після 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект закону був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України* року, що передує плановому, до розгляду не приймаються.
Пропозиції народних депутатів, комітетів не пізніше 15 жовтня (20 жовтня, якщо проект закону був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України* розглядаються комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України та за участі ініціаторів внесення пропозицій. Причини відхилення пропозицій комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, обґрунтовуються у висновках комітету. За результатами розгляду комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, готує висновки та пропозиції, порівняльну таблицю та проект відповідної постанови Верховної Ради. Зазначені та супровідні документи надаються народним депутатам не пізніш як за п’ять днів до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні.
Верховна Рада розглядає проект закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект закону був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України* року, що передує плановому. У разі якщо бюджетний період не співпадає з календарним роком, строки розгляду встановлюються за процедурним рішенням Верховної Ради.
Розгляд у першому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проводиться за процедурою повного обговорення та починається з доповіді голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо висновків і пропозицій до законопроекту та результатів його розгляду. Під час обговорення слово для виступу надається представникам комітетів за письмовими заявами, депутатських фракцій, народним депутатам, представникам Кабінету Міністрів України та Рахункової палати.
Після завершення розгляду законопроекту в першому читанні ставляться на голосування в цілому висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлені комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік вважаються прийнятими, а проект закону вважається прийнятим у першому читанні,якщо на їх підтримку проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Схвалені Верховною Радою висновки та пропозиції комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.
Якщо Верховною Радою не прийнято позитивного рішення на підтримку висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України в цілому, проводиться постатейне голосування пропозицій, під час якого першими ставляться на голосування ті пропозиції, які комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, пропонує відхилити і на розгляді та голосуванні яких наполягають ініціатори їх внесення. У разі, якщо народні депутати – ініціатори внесення пропозицій, які пропонується відхилити, не наполягають на їх розгляді, голосування щодо них не проводиться. Голосування пропозицій, які комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, пропонує відхилити і на розгляді яких наполягають ініціатори їх внесення, проводиться щодо кожної пропозиції окремо.
Після розгляду пропозицій, які пропонується відхилити, проводиться постатейне голосування пропозицій, які комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, пропонує врахувати. Якщо у народних депутатів немає зауважень, ці пропозиції ставляться на голосування разом у цілому.
У разі, якщо під час постатейного голосування пропозицій показники бюджету, які містить підготовлений до першого читання проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, залишаються збалансованими, Верховна Рада може прийняти рішення про прийняття його за основу в першому читанні. Якщо ж ні, то Верховна Рада направляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, для підготовки на повторне перше читання.
Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік за основу в першому читанні Кабінет Міністрів України у 14-денний строк, але не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект закону був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України* року, що передує плановому, подає до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльну таблицю щодо врахування Бюджетних висновків Верховної Ради. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, протягом трьох днів після дня внесення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання,готує висновок щодо пропозицій та поправок, запропонованих до другого читання Кабінетом Міністрів України, з відповідним обґрунтуванням щодо них.
Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому та починається з доповіді Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради проекту закону. Голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, доповідає висновки комітету щодо врахування Бюджетних висновків Верховної Ради Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік до другого читання. Далі слово для виступу надається представникам депутатських фракцій.Після закінчення всіх виступів Верховна Рада переходить до постатейного голосування поданого на друге читання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.
За результатами постатейного голосування проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховною Радою може бути прийнято рішення про прийняття його в другому читанні або направлення до Кабінету Міністрів України для підготовки на повторне друге читання. Під час розгляду в другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховна Рада затверджує загальний обсяг дефіциту (профіциту*, доходів і видатків Державного бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів. Не прийняті під час голосування в другому читанні статті проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік переносяться на розгляд у третьому читанні.
Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читанняз урахуванням пропозицій, підтриманих Верховною Радою у другому читанні.
Третє читання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, та співдоповіді Міністра фінансів України щодо:
1* висновків стосовно тих статей законопроекту, які були змінені після врахування при підготовці до третього читання не прийнятих у другому читанні статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і врахування яких призвело до необхідності внесення змін до інших статей проекту закону, прийнятих у другому читанні;
2* пропозицій комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, стосовно уточнення статей проекту закону, до яких пропонується внести зміни з метою збалансування доходів і видатків для досягнення затвердженого дефіциту Державного бюджету України на наступний рік.
Після доповіді та співдоповіді проводиться голосування пропозицій комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, які не були прийняті в другому читанні, та прийняття проекту закону в цілому. У разі якщо рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік із запропонованими пропозиціями в цілому не прийнято, проводиться голосування щодо кожної пропозиції.
У разі неприйняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у цілому цей проект закону за рішенням Верховної Ради направляється на повторне третє читанняз визначенням строків його наступного розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради. Якщо таке рішення не прийнято, проект закону про Державний бюджет України на наступний рік вважається відхиленим. У такому випадку, а також у разі неприйняття зазначеного законопроекту у повторному третьому читанні Верховна Рада приймає рішення (з установленням строків* щодо підготовки Кабінетом Міністрів України нового проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Затвердження Державного бюджету України законом здійснюється на підставі пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, в якій прямо зазначено, що виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України. Згідно зі статтею 91 Конституції України, прийняте Верховною Радою України Рішення про затвердження Закону про Державний бюджет на наступний рік буде правомочним за наявності більшості поданих “за” голосів від її конституційного складу. Відповідно до статті 94 Конституції України Закон про Державний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Протягом трьох днів з дня прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України подає Президенту України обґрунтування і розрахунки щодо бюджетних показників такого закону, змінених порівняно з проектом закону про Державний бюджет України, поданим Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на розгляд у першому читанні.
Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Коли такі пропозиції передбачають зміни бюджетних показників, Кабінет Міністрів України у тижневий строк подає Верховній Раді України зміни до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлені додатки до нього відповідно до пропозицій Президента України.
Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Закон про Державний бюджет публікується в офіційних виданнях. Доступність матеріалів про бюджет, зазначає Л.К. Воронова, – ознака демократичності, відкритості, прозорості дій влади. Кожен громадянин держави хоче знати, як будуть забезпечуватись його мінімальні потреби, скільки коштів відпускатиме держава на функціонування своїх органів[11].
Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:
1* витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких встановлені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;
2* щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період. (крім випадків, передбаченихчастиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 Бюджетного Кодексу, а також пунктами 4і 5 частини другої статті 41 БКУ*.
До набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період:
1* забороняється із загального фонду державного бюджету здійснювати витрати в частині капітальних видатків та надання кредитів з бюджету, крім капітальних видатків, пов'язаних з ліквідацією аварій на об'єктах соціально-культурної сфери, житлового господарства, систем тепло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також витрат, пов'язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та виділенням коштів з резервного фонду державного бюджету;
2* державні запозичення можуть здійснюватися в обсязі, що не перевищує обсяг витрат на погашення державного боргу у відповідний період, а державні гарантії не надаються;
3* діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;
4* соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;
5* перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України
