147. Поняття,правова природа та класифікація цільових фондів в Україні.

Цільові фонди коштів виступають публічними фондами, за рахунок ресурсів яких задовольняється публічний інтерес і ви­конуються публічні функції. Крім цього, цільові фонди дають мож­ливість додатково залучити ресурси для виконання державою своїх функцій, а тимчасово вільні кошти можуть бути викорис­тані для потреб соціально-економічного розвитку. Цільові фонди - один із засобів перерозподілу національного доходу суспільства на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує в фонди частину прибутків населення для фінансування публічних заходів. На думку деяких фахівців, цільові кошти слідує тлумачити більш широко - як ресурси, включаючи грошові та інші види коштів всіх форм володіння, використання яких враховується бюджетним процесом. Таким чином, цільовими є будь-які грошові фонди, що виникають в результаті перерозподілу первинних доходів і мають певну цільову спрямованість.

На відміну від бюджету, що виступає централізованим пуб­лічним фондом коштів, але при цьому не характеризується ви­ключною метою спрямування власних ресурсів, які йдуть зага­лом на задоволення публічних потреб у поточному бюджетному періоді, цільові публічні фонди утворюють особливу ланку фі­нансової системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною рисою цільових публічних фондів є чітко визначені джерела формування і напрями використання коштів. Ство­рення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед державою, тому відрізняються як їх склад, так і ви­рішення питання щодо включення до бюджету. Кошти, що над­ходять до цільових публічних фондів, переважно спрямовані па проведення соціальної політики держави — фінансування забез­печення зайнятості населення, державного страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, випла­ту державних пенсій тощо.

Отже, особливості цільових фондів України : 1. заплановані публічними органами та мають строгу цільову спрямованість; 2. грошові кошти фондів використовуються для фінансування публічних витрат;3. формуються в основному за рахунок обов’язкових відрахувань юридичних і фізичних осіб;4.страхові внески до фондів і взаємини, що виникають при їх сплаті, мають парафіскальну природу, 5. тарифи внесків встановлюються державою і є обов’язковими; 6. грошові ресурси фонду не підлягають вилученню на які-небудь цілі, прямо не передбачені законом; 7. витрачання коштів з фондів здійснюється по розпорядженню Уряду або спеціально уповноваженого на те органу (Правління фонду*.

Під публічним фондом коштів розуміють грошовий фонд, порядок формування та використання якого регулюється нормами акта суб'єкта публічної влади та кошти якого спря­мовуються на задоволення публічного інтересу[1].

Проте, чинний Податковий кодекс України не здійснює правового регулювання цільових фондів, це повязанно з досить суттєвими змінами нормативного визначення та структури податкової системи України.

На початку 90-х років позабюджетні цільові фонди створю­валися на різних рівнях як бюджетної системи, так і органів дер­жавної влади, особливо — на місцевому рівні за ініціативою міс­цевої влади. За рахунок фінансових ресурсів цих фондів місцева влада вирішувала поточні завдання, і цільовий фонд після цього припиняв існування. У 1996 р. в Україні діяло понад 140 позабю­джетних фондів, створених центральними органами, та близько 300 фондів у кожній області, створених за ініціативою виконав­чих органів місцевого самоврядування. Ці фонди формувалися за рахунок відрахувань до них у порядку, передбаченому для здійснення обов'язкових платежів до державного бюджету. Тому постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня1996 р. були ліквідовані всі цільові позабюджетні фонди, діяльність яких не передбачена законодавством[2]^. Із 2001 р., з моменту набрання чинності першої редакції Бюджетного кодек­су України, створення позабюджетних фондів органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Ця норма також перейшла й у нову редакцію Бюджетного кодексу України 2010р. (п.9. ст..13*

Залежно від призначення, способів утворення та інших ознак цільові публічні фонди коштів можуть бути класифіковані на декілька видів.

Так, за рівнем створення фонди поділяються на державні та місцеві. Останні покликані забезпечувати виконання основних соціально-економічних завдань безпосередньо в місцевих грома­дах. Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації»закладають підстави та ви­значають особливості формування і використання цільових фон­дів у розрізі місцевих бюджетів.

За цільовим призначенням фонди можна поділити на соці­альні, економічні, екологічні, галузеві. До соціальних фондів, зокрема, належатьПенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціаль­ного страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань, Фонд загальнообов'язкового державно­го соціального страхування на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. До фондів, що мають у своїй природі соціально-економічну складову, можна віднести Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який вико­нує функції національної системи страхування вкладів.

До економічних фондів відносять фонди підтримки підпри­ємництва, фонд підтримки індивідуального житлового будів­ництва на селі, територіальні дорожні фонди, приватизаційні житлові фонди тощо. До галузевих фондів належать інвестицій­ні фонди. Деякі виділяють міжгалузеві фонди коштів держави та органів місцевого самоврядування.

До екологічних фондів можна віднести Державний Фонд охорони навколишнього природного середовища. Він займаєть­ся фінансуванням природоохоронних та ресурсозберігаючих за­ходів, що відповідають основним напрямам державної політики в галузі охорони довкілля; використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки; виконанням заходів, спря­мованих на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища.

За способами утворення цільові фонди поділяються на та­кі, що включені до бюджету (цільові фонди, утворені Верхов­ною Радою України, Верховною Радою АРК, органами місцево­го самоврядування та місцевої влади*, та такі, що не включені до складу бюджету і мають власний апарат управління.

Цільові публічні позабюджетні фонди виступають одним із методів перерозподілу національного доходу держави. Більшість публічних позабюджетних фондів — а це Пенсійний фонд, Фонд обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонд обов'язкового соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності та інші соціальні фонди, до початку останньо­го десятиріччя входили до складу Державного бюджету. Зокре­ма, кошти Пенсійного фонду включалися до складу Державного бюджету України до 1996 року.

Залежно від передбачуваного періоду функціонування програми або умовно наміченого часу для здійснення конкретних цілей фонди можуть бути безстрокової, довгострокової або короткострокової дії. Прикладом першого є екологічний фонд, другого - фонд регіонального розвитку, третього - фонд допомоги біженцям. Проте ділення це вельми умовне.

По охопленню проблем цільові фонди можуть бути загального (Фонд регіонального розвитку* і конкретнішого характеру (наприклад, Фонд розвитку автомагістралей в державі, областях*.

Джерелами формування доходів цільових публічних фондів є бюджетне фінансування, обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб, доходи від інвестування власних коштів, доб­ровільні внески та спонсорська допомога тощо.

Кошти таких фондів обслуговуються, переважно, органами Державного каз­начейства України. Однак мета їх створення може визначати й інший порядок обслуговування. Наприклад, кошти Фонду гаран­тування вкладів фізичних осіб зберігаються на рахунку НБУ.

Окрім цільових фондів, відрахування до яких є обов'язкови­ми, в Україні функціонують позабюджетні фонди, формування яких здійснюється на добровільних засадах. Прикладом такого фонду може бути Національний фонд соціального захисту мате­рі в та дітей «Україна — дітям», створений у листопаді 1996 р. на виконання Указу Президента України за ініціативи державних та громадських організацій. Його діяльність базується також на Законі України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН «Про права дитини». Фонд створений для повноцінного та своє­часного виконання Національної програми «Україна — дітям», що спрямована на підвищення рівня життя дітей в країні. Окрім цього, Фонд реалізує і власні програми, зокрема, «Обдаровані діти», «Здорові діти», «Оздоровлення дітей-сиріт, інвалідів, з багатодітних та малозабезпечених сімей» тощо.