- •1. Поняття, правова природа та види публічних фінансів.
- •2. Становлення поглядів на сутність фінансового права вітчизняних юристів - фінансистів у дореволюційний та радянський період розвитку науки фінансового права
- •3. Пострадянська доктрина фінансового права. 1991 – 2013
- •4. Поняття та об'єктивна зумовленість предмету фінансового права постсоціалістичної держави.
- •5. Місце фінансового права в системі права України.
- •6. Поняття та ознаки методу фінансового права.
- •7. Право оперативної самостійності у фінансовому праві.
- •8. Позитивний обов’язок, дозволи та погодження у фінансовому праві.
- •9. Договірно-правовий метод регулювання правовідносин з приводу публічних фінансів.
- •12. Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів
- •2* Людиноцентристська доктрина фінансового права
- •3* Егалітарна доктрина фінансового права
- •13. Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права.
- •14. Сучасні підходи до розуміння начал фінансового права
- •15. Субстанціональні якості начал фінансового права
- •16. Місце начал в ієрархічній структурі фінансового права
- •17. Основоположні принципи фінансового права: поняття, правова природа.
- •18. Конституційна природа фінансового права.
- •19. Поняття конституційних засад фінансового права.
- •20. Види (зовнішні форми) конституційних засад фінансового права.
- •21. Субстанціональні якості (виміри) конституційних засад фінансового права.
- •22. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фінансовому праві
- •24. Субстанціональні якості юридичних конструкцій фінансового права.
- •25. Поняття та особливості фінансово-правової норми. Особливості фінансово-правової норми. Типи доктринальних підходів до розуміння фінансового правових норм.
- •26. Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми.
- •27. Види фінансово-правових норм.
- •1* За предметом (змістом* правового регулювання:
- •2* За конкретизацією правового припису фінансово-правової норми:
- •3* За характером приписів, які в них містяться:
- •4* За територією дії:
- •5* За терміном дії:
- •6* За колом осіб, на які норми поширюють свою дію:
- •7* За призначенням у механізмі правового регулювання:
- •8* Залежно від суб’єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:
- •9* За характером впливу на учасників фінансових правовідносин:
- •28. Набрання чинності норм фінансового права. Ретроактивність норм фінансового права. Припинення дії норм фінансового права.
- •29. Способи реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання та застосування.
- •30. Поняття та об’єктивна зумовленість системи фінансового права. Типи доктринальних підходів.
- •31. Радянські концепції системи фінансового права
- •32. Пострадянські концепції системи фінансового права
- •33. Структурні елементи системи фінансового права. Загальна та Особлива частина фінансового права.
- •34. Поняття та особливості матеріального та процесуального фінансового права
- •35. Фінансово – правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.
- •36. Поняття, особливості та структура суб’єктивного фінансового права: типи доктринальних підходів.
- •37. Поняття та класифікація суб’єктів фінансового права.
- •38. Держава як суб’єкт фінансового права.
- •39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
- •41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.
- •42. Гарантії реалізації прав суб‘єктів фінансових правовідносин: поняття і види.
- •43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.
- •44. Поняття , правова природа та особливості правовідносин у фінансовому праві
- •45. Види фінансових правовідносин
- •46. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення фінансового правовідношення
- •47. Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання.
- •48. Правова природа податкового зобов’язання.
- •49. Правова природа бюджетного зобов’язання.
- •50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань.
- •52. Міжнародно-правові стандарти організації державно-фінансового контролю.
- •53. Види фінансового контролю.
- •2. Види фінансового контролю
- •54. Методи фінансового контролю
- •55. Форми фінансового контролю.
- •56. Система органів фінансового контролю.
- •57. Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності
- •58. Види фінансово-правової відповідальності.
- •59. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
- •60. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •61.Поняття, особливості та види фінансово — правових санкцій.
- •62.Поняття емісійного права як підгалузі фінансового права, його особливості, структура та місце в системі права України
- •63.Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії
- •64.Грошовий обіг та грошова система України. Еволюція грошової системи України. Грошова реформа
- •65.Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні
- •66.Поняття та особливості розрахункових відносин у фінансовому праві
- •67.Правове регулювання відносин у сфері готівкового обігу та здійснення розрахунково-касового обслуговування
- •68.Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні
- •70.Фінансово-правове регулювання ринків фінансових послуг.
- •86. Публічні видатки як категорія фінансового права
- •Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності
- •4. Місцеві збори передбачені Податковим кодексом України
- •4.1. Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •4.3. Туристичний збір
- •1*Роботодавці
- •11* Особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;
- •141. Місцевий борг в системі публічного боргу України.
- •142. Поняття та правова природа бюджету.
- •143. Поняття, ознаки, принципи та функції бюджетної системи. Структура бюджетної системи.
- •144. Правова природа та особливості акту про бюджет.
- •145. Структура Державного бюджету України.
- •146. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»: поняття та особливості.
- •147. Поняття,правова природа та класифікація цільових фондів в Україні.
- •148. Фінансово-правовий статус "Пенсійного фонду України".
- •4. Фінансово-правовий статус "Фонду охорони навколишнього природного середовища»
- •5. Фінансово-правовий статус "Державного дорожного фонду України та територіальні дорожні фонди".
- •150. Фінансорво-правовий статус "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".
- •151. Правовий режим місцевих фондів коштів та класифікація фондів коштів органів місцевого самоврядування.
- •152. Поняття та зміст бюджетного процесу.
- •153. Порядок складання проекту бюджету.
- •154. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.
- •155. Виконання бюджету. Внесення змін до Закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет).
- •156. Звітність про виконання бюджету.
141. Місцевий борг в системі публічного боргу України.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, місцевий борг - це загальна сума боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик* станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення.
В основу категорії боргу закладено принцип тимчасового залучення (позичання* органами місцевого самоврядування фінансових ресурсів з наступним їхнім поверненням та сплатою винагороди за користування ними, тобто кредитні відносини.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” в статті 70 визначає, що рада або, за її рішенням, інші органи місцевого самоврядування, відповідно до законодавства, можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах. Бюджетний кодекс визначає це положення більш конкретизовано. Відповідно до п.3 статті 16 Бюджетного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу*.
А щодо права органів місцевого самоврядування залучати кошти із зовнішніх джерел, то тут коло уповноважених суб’єктів ще більш звужується, оскільки згідно цієї ж статті місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик* від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.
Кредитними договорами щодо таких запозичень в обов’язковому порядку передбачається вимога про безспірне списання коштів з рахунків відповідного місцевого бюджету у разі невиконання боргових зобов’язань перед кредиторами. Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради. Запозичення здійснюють на визначену мету, вони стосуються лише бюджету розвитку і підлягають обов’язковому поверненню.
Бюджетним кодексом України перейнято практику російського законодавства стосовно встановлення обмежень на обсяг запозичень місцевих органів влади.
А статтею 18 Бюджетного кодексу України встановлено, що загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками* від міжнародних фінансових організацій* станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва - 400 відсотків* середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій* з інших бюджетів*, визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до частини четвертої статті 21 цього Кодексу.
У разі перевищення цієї граничної величини Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада зобов'язані вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргу у відповідність із положеннями Бюджетного Кодексу.
Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад. Видатки на обслуговування місцевого боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.
Якщо у процесі погашення місцевого боргу та платежів з його обслуговування, обумовлених договором між кредитором та позичальником,порушується графік погашення з вини позичальника, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада не мають права здійснювати нові місцеві запозичення протягом п'яти наступних років.
Позитивно, що в Бюджетному кодексі закріплено відповідальність публічних органів влади за кредитними операціями. Так, витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають боргові зобов’язання, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в рішенні про місцевий бюджет. Будь-який прострочений платіж карається забороною на здійснення запозичень на п’ять років.
Поряд із застосуванням терміна “запозичення” в Бюджетному кодексі України вжито поняття “позики місцевим бюджетам” (стаття 73*. Так Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради можуть отримувати:
1* позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів - у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики;
2* позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частини п'ятої статті 43 Бюджетного Кодексу;
3* середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.
Позики надаються щомісяця на договірних умовах за результатами виконання місцевих бюджетів на суми невиконання у звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України (далі - кошик доходів*. Помісячний розпис зазначених доходів затверджується Мінфіном на відповідний бюджетний період та доводиться до місцевих органів.
Обсяг позики визначається наростаючим підсумком з початку року із зменшенням на суму раніше наданих у поточному році, але не погашених позик. При цьому загальний обсяг позики, наданої місцевому органові, не може перевищувати розмір невиконання доходів місцевих бюджетів.
Мінфін подає Казначейству затверджений і доведений до місцевих органів помісячний розпис доходів місцевих бюджетів на відповідний бюджетний період. Казначейство затверджує в установленому порядку з урахуванням платоспроможності, оцінки ризиків її втрати та обсягу коштів, що акумулюються на єдиному казначейському рахунку, щомісяця не пізніше 27 числа позиковий ліміт на наступний місяць, про що повідомляє Мінфіну.
Загальний обсяг позик не може перевищувати встановлений законом про Державний бюджет України розмір оборотної касової готівки державного бюджету.
Рішення про надання позики приймається Мінфіном протягом п'яти робочих днів після надходження зазначених у Порядку документів.
Якщо прогнозований обсяг позик перевищує позиковий ліміт, затверджений відповідно до цього Порядку, він зменшується пропорційно визначеному для кожного місцевого бюджету обсягу позики.
Не менш як третина позикового ліміту спрямовується місцевим бюджетам, яким передбачено дотацію вирівнювання.
Надання позики в обсязі, що перевищує затверджений позиковий ліміт, здійснюється за окремим рішенням Кабінету Міністрів України.
Мінфін протягом двох робочих днів після прийняття рішення про надання позики дає Казначейству відповідне доручення, на підставі якого:
1. територіальні органи Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, з одного боку, та Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій, голови виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення* або уповноважені в установленому порядку особи, з іншого боку, укладають договори про надання позики;
2. територіальні органи Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі зараховують протягом двох робочих днів після укладення договорів суми позик на відповідні рахунки місцевих бюджетів.
Погашення такої заборгованості в межах суми перевиконання в наступному бюджетному періоді здійснюється у строк до одинадцяти календарних місяців шляхом зарахування на єдиний казначейський рахунок доходів загального фонду відповідного місцевого бюджету згідно з графіком погашення, узгодженим територіальним органом Казначейства та місцевим фінансовим органом. Обсяг щомісячних платежів з погашення заборгованості не повинен перевищувати 5 відсотків обсягу доходів загального фонду місцевого бюджету на відповідний місяць. Під час формування місцевих бюджетів на плановий бюджетний період у таких бюджетах передбачаються кошти на виконання зобов'язань за непогашеними позиками минулих років.
Форми заяви про надання позики, реєстру сум позики у розрізі місцевих бюджетів, доручення щодо її надання та примірного договору про надання позики затверджує Мінфін.
Надання позик з одного бюджету іншому забороняється. Під час визначення суб’єктного складу принциповим положенням є те, що надання позик з одного бюджету іншому згідно зі статтею 73 Бюджетного кодексу України, заборонено.
