63.Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії

Слід зазначити, що відношення до грошей в усі періоди історії людства завжди було неоднозначним. Питання про гроші постійно знаходилося під пильною увагою вчених. Абсолютно негативне ставлення до грошей[1] існувало поруч з їх обожнюванням, наданням їм містичної сили. Однак, дотепер людство не змогло знайти нічого більш зручного і рівноцінного цьому елементу механізму обміну. В літературі вказується, що спроби в період «воєнного комунізму» винайти замість грошей яку-небудь іншу форму народногосподарського обліку зазнали невдачі[2]. Як вказує з цього приводу Л.К. Воронова в єдиній країні світу з 1917 по 1940 р. вважали, що в радянській системі права нема для чого виокремлювати фінансове право, бо держава йде до соціалізму й гроші скоро відімруть. У кінцевому підсумку, соціалізм, породивши на базі суспільної власності новий тип суспільних зв’язків, не ліквідував, а зберіг товарно-грошові відносини і зв’язки в економіці. Історія підтвердила об’єктивну економічну необхідність існування цього суспільного явища, довела його життєздатність, соціальну значимість і роль у суспільному житті як будь-якої окремо взятої держави, так і людства в цілому.

У чому ж сутність і особливості цього соціального феномена? Чому людська цивілізація не може обійтися без грошей? Що викликало до життя це явище, які перспективи його розвитку на майбутнє? Від чого залежать особливості правового регулювання грошового обігу? Які засоби та прийоми правового впливу можна застосувати для впорядкування цього явища? Для того, щоб відповісти на ці й багато інших питань, необхідно, насамперед, розглянути причини виникнення грошей, розібратися в їх генезисі і виявити істотні ознаки. Це має не тільки загальнотеоретичне значення, але й зумовлено повсякденною практикою реалізації багатьох економічних та правових явищ і процесів.

Незважаючи на розуміння ролі обміну в процесі генезису грошей і в економічній, і в юридичній літературі немає єдності щодо концепції їх походження. Такий фахівець, як Г. Мебус, писав, що більше двох тисяч років мислителі, які займаються грошовими проблемами, сперечаються про те, чи є гроші створенням правопорядку, результатом угоди між людьми, чи ж вони розвивалися самі по собі з вільної гри суперечливих інтересів у господарському обороті і викристалізувалися з товару, що має найбільший попит, ставши «загальною формою товару», як згодом визначив сутність грошей Карл Маркс. Зазначимо, що в науці традиційно виділяються дві основні точки зору на цю проблему. Це раціоналістична й еволюційна теорії походження грошей.

Однозначно і беззастережно прийняти яку-небудь із наведених концепцій походження грошей неможливо, тому що вони не враховують низку факторів і оцінюють явище однобічно, надаючи якій-небудь одній стороні феномена визначальне значення, не беручи до уваги чи ігноруючи іншу. Так, еволюціоністи, дотримуючись примата природноісторичного, поступального шляху походження грошей, не надають визначального значення суб’єктивній складовій цього процесу. І, навпаки, для прихильників раціоналістичної концепції властиве перебільшення значення ролі суб’єктивного фактора в питанні походження грошей, при одночасній недооцінці процесу природного виділення з загальної сукупності відповідних мінових благ (товарів* низки предметів, що найчастіше використовувалися як компенсаційні знаряддя при обміні.

Аналіз обох наведених вище концепцій походження грошей дозволяє виділити щось загальне для них: саме правовий звичай необхідно розглядати як елемент, що об’єднує погляди на проблему виникнення грошей як раціоналістів, так і еволюціоністів. Таку позицію цілком можна охарактеризувати як еволюційно-раціоналістичну концепцію походження грошей[3].

Так, однією з найважливіших проблем теорії грошового обігу завжди було питання про поняття і сутність грошей. У зв’язку з чим існує велика кількість точок зору, що є наслідком різнобічного підходу до вирішення указаної проблеми. У спектрі таких поглядів умовно можна виділити кілька напрямів.

Функціональний підхід є найбільш відомим і розповсюдженим в літературі. Його прихильники (І.І. Кауфман, М.І. Туган-Барановський та інші* визначають поняття і сутність грошей за допомогою вказівки на виконувані ними функції. Так, Дж.А. Ашер розглядає як гроші всі рухомі речі, які виступають мірою вартості і призначені служити як засіб обміну в державі, що їх випустила. Варто відзначити, що  існують погляди, згідно з якими грошам притаманний зобов’язальний характер, оскільки вони розглядаються, як форма безстрокового державного боргу.  Неоднозначне ставлення в літературі й до питання про випуск грошей державою, що варіюється від відстоювання монопольного права держави на емісію грошових знаків до захисту, так званої, «денаціоналізації грошей».

Інші підходи до визначення поняття й сутності грошей так чи інакше пов’язані з функціональним напрямком у грошовій теорії, в залежності від того, на яку з функцій робить акцент той чи інший фахівець, при одночасному применшенні значення інших функцій і складаються оригінальні підходи конкретних дослідників до вирішення розглядуваної проблеми[4].

Гроші є предметом дослідження двох наук - економіки і юриспруденції. Однак якщо юристи у своїх наукових дослідженнях, присвячених грошам, як правило, завжди опираються на висновки економічної науки, то економісти найчастіше забувають про юридичну природу грошей. Це приводить до того, що раціонально вибудувані економічні теорії грошей не можуть перетворитися в практику, набути прикладний характер.

В економічній теорії виділяють також декілька підходів до розуміння грошей. Так, представники номіналістичної теорії стверджують, що гроші є тільки знаками вартості, умовними розрахунковими одиницями. Сучасні гроші мають повну незалежність від золота і безпосередньо відображають вартість товару. Металістична теорія, навпаки, підкреслює реальність сучасних грошей, зв'язок їх купівельної спроможності із золотом.

У радянський час гроші визначалися як «загальний еквівалент, загальна форма планомірного обліку витрат суспільної праці, планування, контролю виробництва  й перерозподілу суспільного продукту». Властиво, у радянській економічній науці поняття «гроші» ототожнювалося лише з тими грошима, які емітувала держава, існування інших грошей соціалістичний тоталітаризм об'єктивно не допускав. Саме тому в Радянському Союзі ніколи не було нормативного правового акту, що узаконює грошові знаки, що випускаються державою, тобто такого, що визнає їх законним платіжним засобом, - у цьому не було необхідності.

В 90-х рр. XX в. поняття грошей у науці стало змінюватися. Це відбулося під впливом економічної практики й західної економічної доктрини, що була сприйнята вітчизняною економічною наукою у зв'язку з появою великого числа перекладної економічної літератури. Західноєвропейська доктрина стоїть на тім, що гроші — це не тільки те, що визнається в якості таких державою, але й те, що здатне виконувати функції грошей на тому або іншому тимчасовому етапі. Причому, як стає очевидним, головною функцією грошей, що забезпечує їхню ідентифікацію в якості таких, є функція засобу платежу.

Сучасна  економічна наука розглядає гроші як «особливе економічне благо, безумовно й вільно прийняте для оплати всіх товарів і послуг, вимірюючи їхню вартість». При цьому підкреслюється, що як гроші в певні періоди часу виступають одночасно не тільки національна, але й іноземна валюта, причому не тільки в готівковій, але й у безготівковій (електронної й ін.* формах.

Соціально-економічний зміст грошей розкривається через їхні функції.Хоча вітчизняна й закордонна наука відзначають майже ті самі функції грошей, їхня реалізація трохи відрізняється.

1. Гроші служать мірою вартості. Це значить, що гроші вимірюють вартість всіх інших товарів. Усякий товар має вартість, виражену в грошах, тобто ціну. Для виміру вартості товарів установлюється грошова одиниця.

Гроші виконують функцію засобу обігу. У цьому випадку вітчизняна економічна наука має на увазі тільки готівку, тому що ця функція означає «реальне використання грошей для обслуговування процесів обміну товарів, робіт, послуг, активів, факторів виробництва шляхом здійснення оплати». Закордонна наука вважає, що цю функцію виконують готівка й чекові депозити (вклади до запитання*, тобто наявні й деякі види безготівкових грошей.

3. Служити засобом нагромадження — це інша функція грошей, що проявляється в здатності грошей до нагромадження багатства. На відміну від інших товарів гроші мають абсолютну ліквідність, зберігаючи моментальну купівельну спроможність, а тому є кращим засобом нагромадження". Відповідно до вітчизняної економічної доктрини, цю функцію виконує готівка, хоча в закордонній науці дане обмеження не прийняте.

4.         Крім усього відзначеного, гроші виконують функцію засобу платежу в тих випадках, коли при використанні грошей безпосередньо не передбачається одержання якого-небудь еквівалента або здійснення обміну. Цю функцію здійснюють готівкові й безготівкові гроші, але головним чином - безготівкові. Вона має місце при погашенні й одержанні кредитів, сплаті податків, одержанні бюджетних асигнувань і т.п.

5.         У вітчизняній економічній літературі виділяють ще й таку функцію грошей, як світові гроші. Цю функцію гроші виконують, будучи загальним засобом платежу й, таким чином, спричиняючись міжнародний грошовий обіг.

Поняття грошей у законодавстві і юриспруденції

Крім економічного поняття грошей має місце і їхнє правове поняття. Існування правового поняття грошей, що параметрально відрізняється від економічного по формі, обумовлено двома причинами:

1. Присвоєнням державою права грошової емісії й, відповідно, необхідністю забезпечення обігу власних (державних* грошових знаків.

2. Існуванням цивілістичної доктрини грошей, що зробила можливим нормативний (цивільно-правовий* опис грошей за допомогою понять, властивій цій доктрині.

І. У даний час юридичне поняття грошей може бути виведене з аналізу Конституції , Закону «Про Національний банк України» і Цивільного кодексу .

Згідно ст. 99 Конституції, «грошовою одиницею в Україні є гривня. Грошова емісія здійснюється винятково НБУ. Введення й емісія інших грошей в Україні не допускаються. Захист і забезпечення стійкості гривні - основна функція НБУ, що він здійснює незалежно від інших органів державної влади». З аналізу цієї статті випливає, що грошима є емітуємі  агрегати, номіновані в гривню як грошову одиницю, які захищаються, і стійкість яких забезпечується НБУ. Виникає питання: які агрегати, номіновані в гривнях, емітує НБУ? Конституція  не дає на це відповіді.

Крім названого поняття грошей у законодавстві і юриспруденції існує й поняття грошей як законного засобу платежу. Гривня є законним платіжним засобом, обов'язковим до прийому по номінальній вартості на всій території України.

Банкноти (банківські купюри* і монети НБУ є єдиним законним засобом готівковогоплатежу на території України. Їхня підробка й незаконне виготовлення переслідуються  законом.

Отже, юридичне розуміння грошей зводиться до трьох параметрів:

а*         грошима є готівкові й безготівкові гроші, номіновані в гривню як грошову одиницю;

б*        гривня є законним платіжним засобом, тобто обов'язкова до прийому на всій території України. Банкноти й монети Національного Банку є єдиним законним засобом наявного платежу;

в*         у цивільно-правовому аспекті гроші — це речі. У цивілістиці до грошей відносять в одних випадках готівка, а в інші - готівкові й безготівкові.

Сьогодні практика активно підштовхує фінансово-правову науку досліджувати юридичні особливості грошей стосовно до сфери публічно-правового регулювання. Мабуть, це завдання не може виконати ніяка інша галузь публічного права крім фінансового, тому що саме в ньому грошові відносини становлять домінантну сферу регулювання.