50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань.

Безумовно це нецивільно-правові правовідносини, але їх вартісний майновий характер приречує ці відносини, їх правове регулювання на захист, а саме юридичний захист зобов’язаного та уповноваженого  суб’єктів. Тут правовому регулюванню належить надзвичайно важлива, конструюючи ці відносини роль.

По-перше, виходячи із інтересів і уповноваженого і зобов’язаного, необхідно взаємної персоніфікувати. Такі дії, як реєстрація платників податків, взяття грошових зобов’язань, укладення страхового договору, переслідують мету, перш за все, трансформації загального обов’язку та загального, універсального права у площину взаємовідносин сторін. По-друге, слід надати сторонам можливість обміну інформацією, що перетворює їх в уповноваженого та зобов’язуваного. Пересилка платіжного повідомлення, підтвердження грошових зобов’язань, відкриття поточного рахунку та інші подібні акти, що приймаються як уповноваженим так і зобов’язаним, переслідують мету матеріалізації прав та обов’язків стосовно конкретних відносин. По-третє, сторони повинні мати можливість реалізовувати права і виконувати обов’язки, включаючи контроль а виконанням на користь уповноваженого. Не потребує доказів та обставина, що будь-який платіж або перерахування досягає своєї юридичної мети тоді, коли він буде здійснений на адресу одержувача в порядку передбаченому законом. По-четверте, у випадку виникнення необхідності захисту порушеного права сторони зацікавлені у продовженні своїх відносин, але вже у судовій або адміністративній процедурі. По-п’яте, сторони і після завершення фінансових операцій зберігають взаємопов’язаність та зацікавленість у ній як джерелі доказів про походження відповідних коштів, підставах їх сплати та можливості їх повернення або іншого використання в інтересах платника. Наприклад, механізм повернення ПДВ при експорті. По-шосте, переважна частина фінансових операцій пов’язана з реалізацією інших подібних операцій або здійсненням цивільно-правових угод за участю цих же сторін. Так, валютний контроль за комерційними організаціями ведеться тим самим банком, який здійснював зовнішньоекономічні розрахунки в інтересах цих організацій.

Варто також відмітити, що кожний вид фінансового зобов’язання має свої особливі засоби забезпечення. Так, наприклад, як зазначає Д.В. Вінницький податкове зобов’язання забезпечується: примусовим виконання податкового зобов’язання, пенею, зупиненням операцій на рахунках в банку та арештом майна.

Щодо засобів забезпечення фінансових зобовязань цікавим є той факт, що в науковій літературі лунають думки, щодо більш детальної розробки інституту відшкодування шкоди державою за незаконні дії посадових осіб державних органів. На жаль, на практиці цього не відбувається. Саме тому інститут податкової відповідальності необхідно негайно доопрацювати, внісши хоча б норми, які захищають права платників від свавілля чиновників. У цьому, на перший погляд, малозначному питанні лежить розв’язання не лише багатьох проблем вітчизняних підприємців, але і створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій, про що так люблять говорити, вочевидь лукавлячи, українські чиновники.

Адже наявний стан справ у сфері податкового регулювання викликає подив іноземців, жаль вітчизняних підприємців і, вочевидь, нічого, окрім байдужості, у влада імущих. Залякані черговими «заходами, направленими на поліпшення адміністрування податків», на які такий багатий український уряд, підприємці не піднімають голос, боячись нашкодити собі. Здається, більшість з них не знає, що може бути краще, по-іншому, а вирішуючи займатися бізнесом, вони свідомо беруть на себе «ризики податкового беззаконня» держави по відношенню до себе. Проте, як доводить приклад нашого «авторитарного» північного сусіда, держава (ні окремо взяті чиновники, а саме держава* анітрохи не втрачає при введенні мінімальних норм, що гарантують права платників податків, що роблять правила гри більш визначеними. І системний податковий закон, що діє в РФ з 1998 р., є тому яскравим доказом. Наше ж суспільство навряд чи має право говорити про демократію як про одне з небагатьох своїх досягнень без введення чіткого і прозорого механізму захисту прав своїх громадян у фінансовій сфері, в основі якого лежить цивілізований інститут податкової відповідальності.

Межі прав і межі обов’язків мають бути чітко визначені у будь-якій сфері публічної фінансової діяльності, у будь-якій сфері, де потенційно може виникати фінансово-правове зобов’язання. І не має значення, чи мова йде про бюджетну сферу, про банківську, про обов’язкове державне страхування, чи про оподаткування. Кожна з них вимагає чіткого закріплення прав і обов’язків кожної зі сторін, при цьому ми говоримо про чіткі межі таких прав і обов’язківі обов’язкове підкріплення їх можливістю застосування передбачених нормами права засобів юридичної відповідальності до кожної зі сторін.

Вочевидь назріла необхідність введення у фінансове право комплексу норм, що регулюють відповідальність володарюючого суб’єкта. Наприклад, відповідальність держави перед органами місцевого самоврядування (місцевими громадами* за шкоду, заподіяну невчасним фінансуванням, а також іншими порушеннями чинного законодавства в процесі бюджетної діяльності. Відповідальність держави перед платниками за невчасне повернення переплачених сум податку з бюджету (свого часу, а саме у 2005 році, норма, що встановлює відповідальність у вигляді пені за невчасне відшкодування податку на додану вартість з бюджету абсолютно необґрунтовано була вилучена із Закону «Про податок на додану вартість»*. Відповідальність за неправомірні дії Національного Банку України як органу державного регулювання фінансових відносин в банківській сфері перед банками. Відповідальність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг як державного регулятора на цих ринках перед фінансовими установами.

Звичайно, вказані механізми повинні вводитися в правовий оборот вкрай акуратно і обґрунтовано, проте роботу над такими змінами чинного законодавства слід починати вже зараз, коли саме фінансове право стає основним інструментом регулювання економічних процесів, до недавнього часу повністю віднесених до сфери якщо не цивільного, то господарського права.

51. Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох аспектах: як невід'ємну складову частину правового регулювання публічних фінансів; як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому рівнях.

У першому аспекті фінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; у другому аспекті - це вид контролю за законністю і доцільністю дій у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.

Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин. Він має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, які не лише визначають поняття фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також його види, форми і методи, а й регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю.

Законодавчого визначення фінансового контролю немає проте є визначення одного з видів фінансового контролю у Податковому кодексі України – податкового контролю ст.. 61. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також: дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодав­ства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вжива­ються митними органами з метою перевірки правильності нараху­вання, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Метою фінансового контролю є: - контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів; - контроль за організацією грошового обігу; - захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових пра­вовідносин; - вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим правопорушенням. Мета фінансового контролю конкретизується у його завданнях. До завдань фінансового контролю належать такі: 1* забезпечення дотримання норм чинного законодавства та нор­мативних актів, які регулюють правове регулювання публічних фінансів; 2* забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, ціль­овими позабюджетними фондами коштів усіма суб'єктами фінансових правовідносин; 3* забезпечення дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями; 4* сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і коштів на підприємствах, установах, організаціях; 5* запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.

Сутність фінансового контролю розкриваєтьсяу його призначенні, змісті, принципах, об'єкті та предметі.

Зміст фінансового контролю полягає в:

1* перевірці виконання органами державної влади і місцевого самоврядування, та громадянського суспільства розподілу та перерозподілу ВВП та НД  відповідно до своєї компетенції;

2* перевірці виконання юридичними та фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;

3* перевірці правильності використання підприємствами, устано­вами, організаціями державної та комунальної форми власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

4* перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями.

Об'єктом фінансового контролю є, практично, усі  відносини щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД публічного характеру. Але об'єкт фінансового контролю не обмежується лише перевіркою фондів коштів, а включає також контроль за використанням матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів.

Безпосереднім предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відраху­вання до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній документації (бухгалтерські звіти, кошториси, баланси тощо* та свідчать про рух коштів.

Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо: а* суб'єкт, який контролює; б* суб'єкт, якого контролюють,

До першої групи суб'єктів слід віднести державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю. До другої групи належать підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов'язана з, формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Отже, фінансовий контроль характеризується такими особли­востями:

1* здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією у сфері фінансового контролю;

2* здійснюється відносно спеціального об'єкта – публічних фінансів;

3* йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність.

Значення фінансового контролю полягає в тому, що він є важли­вим засобом:

- забезпечення законності та доцільності  правового регулювання публічних фінансів;

- виконання усіма суб'єктами, що здійснюють правового регулювання публічних фінансів, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

- своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів;

- суворого й точного дотримання усіма учасниками відносин щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД своїх обов'язків;

- виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності. Фінансовий контроль тісно пов'язаний з такими поняттями, як фінансова дисципліна, фінансове правопорушення таюридична відповідальність.