45. Види фінансових правовідносин

Своєрідністю предмета фінансового права, різноманітністю видів його норм обумовлена наявність різних видів фінансових правовідносин, які можна класифікувати за такими критеріями:

1. За функціональною спрямованістю фінансово-правових норм, на підставі яких вони виникають, змінюються чи припиняються, їх поділяють на:

Регулятивні (правовстановлювальні* - суб'єкти реалізують свої права і виконують обов'язки, встановлені фінансово-правовою нормою. Регулятивні правовідносини забезпечують реалізацію регулятивної функції права. Деякі вчені регулятивні правові відносини називають правоустановчими, тому що тут йдеться про нормальний процес реалізації об’єктивного та суб’єктивного права, про відповідне виконання юридичних обов’язків[1]. Зміст регулятивного фінансового правовідношення в значній мірі визначається типом правовідносин.   Більшість фінансових правовідносин мають регулятивний характер. Наприклад, правовідносини по встановленню податків та зборів, правовідносини пов’язані з реалізацією прав та обов’язків платників податків.

Регулятивні фінансові правовідносини поділяються на абсолютні та відносні[2]. Відносні правовідносини (двосторонньо індивідуалізовані* – це ті, в яких уповноваженій особі протистоїть чітко визначений суб’єкт, який зобов’язаний здійснювати чи не здійснювати певні дії. Більшість податкових правовідносин є відносними правовідносинами. Наприклад, правовідносини по сплаті податкових платежів, податковому контролю, отриманню податкового кредиту. Здебільшого у відносних податкових правовідносинах уповноважена особа володіє правом вимоги, якому кореспондує обов’язок конкретного суб’єкта.

Абсолютні правовідносини (односторонньо індивідуалізовані* – це відносини, в яких чітко визначена лише одна сторона, уповноваженій особі протиставлений в якості зобов’язаного будь-який суб’єкт. Наприклад, правовідносини по встановленню податків та зборів. Тут праву законодавчого органу влади на встановлення податку протиставлений обов’язок будь-якого суб’єкта не перешкоджати його реалізації.

Пасивні фінансові правовідносини є виразом статистичної функції права і складаються на основі уповноважуючих та забороняючих норм, передбачають позитивні дії уповноваженої особи і обов’язки пасивного змісту зобов’язаних осіб. Таким чином, наприклад, реалізуються певні відносини в сфері податкового контролю, коли активним діям податкових органів протиставлена пасивна поведінка контрольованих суб’єктів.

Активні фінансові правовідносини є виразом динамічної функції права, складаються на основі зобов’язуючих норм і характеризуються покладенням на особу обов’язку позитивного змісту – виконати податковий обов’язок, тобто здійснити певні дії по податковому обліку, сплаті податків та податковій звітності. Інтереси уповноваженої особи в даному випадку задовольняються тільки в результаті здійснення вказаних позитивних дій зобов’язаною особою.

Охоронні - метою правовідносин є охорона припису фінансово-правової норми. Охоронні  фінансові правовідносини забезпечують реалізацію охоронної функції права, і виникають у зв’язку з порушенням фінансово-правової норми на основі її санкції. Наприклад, податкові, бюджетні правопорушення, правопорушення в сфері валютного, банківського законодавства тощо.

Вони пов’язані з реалізацією санкцій правових норм, і є настільки важливими, що мають ще й форму процесуальних правових відносин. В податковому праві, наприклад, правоохоронні відносини виконують допоміжну роль по відношенню до регулятивних.

Найголовнішою відмінністю між регулятивними та правоохоронними відносинами є те, що у правоохоронному відношенні є можливість примусового здійснення певної поведінки, покладеної на зобов’язану особу[4].

2. За матеріальним змістом (залежно від структури фінансової системи* :

• бюджетні правовідносини; Бюджетний кодекс України не дає визначення бюджетних правовідносин, а лише містить у статті 1 перелік відносин, які регулюються Бюджетним кодексом України – відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства

У статті 81 Бюджетного кодексу України, дається визначення міжбюджетних відносин, які визначаються як відносини між державою, Автономною Республікою Крим і територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. З визначення міжбюджетних відносин, яке міститься в Бюджетному кодексі України, зрозуміло, що суб’єктами цих відносин є виключно публічно-територіальні утворення (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади*, а об’єктом – фінансові ресурси (бюджетні кошти*.

• податкові; Податкові правовідносини, маючи комплексний і багатоаспектний характер, виникають на основі норм податкового права, як форма їх реалізації, виражають публічні інтереси, які тісно переплетені з приватними інтересами, складаються і розвиваються в сфері вторинного перерозподілу ВВП, тобто сплати податків. Однією з сторін в податкових правовідносинах завжди є публічний суб’єкт (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів*. Саме ці риси податкових правовідносин дозволяють характеризувати їх як публічно-правові відносини зі всіма особливостями, які властиві публічним правовідносинам.

У зв’язку с яскраво вираженим перерозподільним характером, окремі науковці наголошують, що податкові правовідносини виникають в процесі перерозподілу національного прибутку та носять майновий характер[6]. А в якості майнових благ в податкових правовідносинах виступають грошові кошти. В рамках податкових правовідносин ці кошти переходять від різних суб’єктів до управління держави чи територіальної громади. Але як зазначає М.В. Карасьова, підкреслюючи майновий характер податкових правовідносин, необхідно пам’ятати, що вони неоднорідні[7]. Серед них виділяють матеріальні і процесуальні правовідносини. В рамках матеріальних податкових правовідносин безпосередньо відбувається рух фінансових ресурсів від одних суб’єктів в розпорядження інших. Процесуальні податкові правовідносини – це ті, які забезпечують реалізацію матеріальних податкових правовідносин. Вони виникають в зв’язку з обчисленням сум податків, здійсненням податкового контролю, притягненням до податкової відповідальності… Ці відносини в точному розумінні поняття не є майновими, оскільки не опосередковують рух фінансових ресурсів. Однак кінцевою їхньою метою є рух грошових коштів, а саме переміщення фінансових ресурсів від одних суб’єктів до інших. У зв’язку з цим, вище перераховане дає підстави  окремим науковцям зазначати, що податкові правовідносини у всій їхній сукупності можуть бути охарактеризовані як майнові та пов’язані з ними немайнові (організаційні* правовідносини. Стосовно самого визначення податкових правовідносин, то законодавчого визначення на даний час немає, а в сучасній літературі з фінансового і податкового права не існує узгодженої думки, щодо розуміння базової категорії податкового права “податкове правовідношення”. На думку одних вчених податкові правовідносини – це відносини, що виникають в процесі справляння податків. Наприклад, податкове право – це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють відносини в області податків (встановлюють порядок їх вилучення, регулюють відносини пов’язані з їх виникненням, зміною і припиненням податкових зобов’язань*[8], або предметом податкового права є податкові відносини державних податкових органів, платників податків і податкових представників (податкових агентів* по встановленню, зміні та вилученні у платників (юридичних і фізичних осіб* частини їх доходів у відповідний бюджет[9]. Але цей підхід не враховує існування цілого комплексу податкових відносин, що пов’язані з встановленням податків, які також підлягають правовій регламентації.

Інші правознавці, навпаки, дуже широко розглядають податкові правовідносини, визначаючи їх як “суспільні відносини по встановленню і стягненню в бюджети різних рівнів і державні позабюджетні фонди обов’язкових, індивідуально безеквівалентних грошових платежів”[10]. Проте, в систему обов’язкових бюджетних платежів можуть входити не тільки податки і збори, але і інші не податкові платежі, відносини по встановленню і стягненню яких не є предметом податково-правового регулювання і регламентуються нормами спеціального законодавства.

• правовідносини у сфері державного страхування;

• кредитні;

• розрахункові;

• валютні.

3* Залежно від об'єкта правового регулювання :

• матеріальні фінансові правовідносини  - в них реалізуються права та обов’язки суб’єктів в сфері правового регулювання публічних фінансів. Наприклад, матеріальними фінансовими правовідносинами є правовідносини з приводу сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, тобто це ті відносини, що містять обов'язок платника сплатити податок чи збір і відповідне йому право податкових органів вимагати його сплати; право місцевого бюджету отримати міжбюджетний трансферт і відповідно обов'язок згідно з бюджетним призначенням надавати бюджетні асигнування тощо;

• процесуальні фінансові правовідносини виникають при вста­новленні форм і методів правового регулювання публічних фінансів, в них виражено юридичну форму, в якій відбувається мобілізація публічних коштів, а також порядок їх розподілу, контроль за використанням тощо. Наприклад, процесуальними фінансовими право­відносинами будуть відносини з приводу бюджетного процесу, які регламентовано нормами Бюджетного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами;

4*за кількістю суб'єктів фінансові правовідносини:

• прості - виникають, змінюються, припиняються між двома суб'єктами;

• складні (виникають, змінюються, припиняються між трьома і більше суб'єктами*.

5* Також можуть поділяти фінансові правовідносини за обсягом суб’єктивних прав та юридичних обов’язків: Наприклад, прості податкові правовідносини характеризуються тим, що їх зміст складається з одного права та одного обов’язку (наприклад, правовідношення по встановленню податку*. Складні складаються з декількох взаємопов’язаних суб’єктивних прав та обов’язків (наприклад, правовідносини по сплаті податків*. В кожному структурно складному податковому правовідношенні можуть бути виділені основне податкове правовідношення та похідні від нього. Основне податкове правовідношення створює конструкцію, на якій базуються всі інші, похідні правовідносини. Наприклад, в матеріальному податковому правовідношенні в якості основного виділяється правовідношення по добровільному виконанню обов’язку по сплаті податку, а в якості похідного – правовідношення по примусовому виконанню обов’язку по сплаті податку, правовідношення по наданню податкової відстрочки, податкового кредиту[15].

5* за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами фінансових правовідносин :

• односторонні - кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки;

• двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки*.

6* За характером дій зобов'язаного суб'єкта :

• Правовідносини активного типу складаються на основі зобов’язуючих норм і характеризуються тим, що активний центр правовідносин знаходиться в юридичних обов’язках. Наприклад, це відносини по сплаті податків та зборів, з надання податкових відстрочок, розстрочок, податкового кредиту.

• Правовідносини пасивного типу складаються на основі уповноважуючих та забороняючих норм і характеризуються тим, що активний центр правовідносин знаходиться у суб’єктивному праві. Зокрема, це право податкових органів проводити податкові перевірки, викликати платників податків тощо.

7* Залежно від об'єкта фінансових правовідносин :

• Майнові - об'єктом є кошти (фінансові ресурси*. До майнових правовідносин відносяться правовідносини: по сплаті податків і зборів, зі сплати пені та штрафу тощо.

• Немайнові - зі складання проекту бюджету, фінансового контролю, встановлення податків, надання податкових пільг.

8* Залежно від суб'єктів фінансові правовідносини, які виникають:

• між органами державної влади;

• між представницькими і виконавчими державними органами, органами місцевого самоврядування;

• між фінансово-кредитними органами і підприємствами, установами, організаціями;

• між фінансово-кредитними органами і фізичними особами;

• між різними фінансово-кредитними органами.

9* За часом дії :

• Короткотривалі (тимчасові* фінансові правовідносини, що мають певні тимчасові обмеження. Діють протягом певного, чітко визначеного терміну, як правило, виникають у результаті реалізації конкретних фінансово-правових норм і після виконання визначених прав та обов’язків припиняються. До них можна віднести, наприклад правовідносини, що виникають у процесі прийняття Закону України «Про Державний бюджет на поточний рік», або, наприклад, бюджетні правовідносини, які виникають на основі актів про бюджет, тобто виникають 1-го січня й припиняють дію 31-го грудня поточного року (в такому випадку, суб'єкти наділено правами й обов'язками, що мають чітко визначений строк їхньої реалізації*. Прикладом також можуть служити, відносини, що виникають під час здійснення окремих видів податкового контролю, що обумовлені строками здійснення.

• Довготривалі (постійні* фінансові правовідносини, в яких права й обов'язки їх суб'єктів мають стабільний, тривалий характер і не мають тимчасових обмежень, але можуть припиняти своє існування за певних умов (смерть платника податків припиняє податкові відносини такого суб’єкта*.