34. Поняття та особливості матеріального та процесуального фінансового права

Матеріальне фінансове право – це система матеріальних норм, що визначають права та обов’язки суб’єктів фінансового права у сфері правового регулювання розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

Особливістю матеріального фінансового права, є те, що воно містить основний масив фінансово-правових норм. Оскільки саме за допомогою даних норм визначаються та регулюються такі відносини: поняття та види публічних фінансів, принципи правового регулювання публічних фінансів, система фінансового права та її структурні елементи, поняття та види суб’єктів фінансових правовідносин, їх права та обов’язки, поняття, види та форми фінансового контролю, суб’єкти фінансового контролю, поняття та види фінансової відповідальності та фінансово-правових санкцій, бюджетні повноваження, поняття та види доходів та видатків та ін..

Одразу слід зазначити, що наявність особливого підрозділу процесуального фінансового права визнається далеко не всіма юристами фінансистами. Однак, бувають, на нашу думку, і перебільшення значення даного підрозділу фінансового права, так зокрема, російський дослідник С.В.Запольський стверджує, що фінансове право по своїй природі та призначенню є саме процесуальною галуззю права, оскільки, на його думку, основне призначення фінансового права процедурними рішеннями врегульовувати мобілізацію, розподіл та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Процесуальне фінансове право – це система процесуальних норм, які визначають порядок дій суб’єктів у випадку порушення норм права, регламентують процедурні та організаційні питання щодо розподілу ВВП та НД.

Додатковим аргументом при подальшій науковій розробці процесуального фінансового права є історична традиція у бюджетному праві виділяти бюджетний процес, який ні ким з представників фінансово-правової науки не заперечується. Крім того, детальне опрацювання ПКУ свідчить, що досить велика складова процесуальних норм міститься і в ньому, зокрема, наприклад, чого вартий 2 розділ «Адміністрування податків».

35. Фінансово – правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.

Основним структурним елементом системи фінансового права є правовий інститут. Під інститутом фінансового права з позицій системного підходу до його пізнання слід розуміти діалектичну єдність та взаємозумовленість його змісту та форми. Зміст інституту фінансового права з позицій системного підходу можна визначити, як взаємоузгоджену систему фінансово-правових приписів, що містяться у нормах фінансового права, або систему норм фінансового права. Кожному інституту фінансового права властиві внутрішня та зовнішня форми. Внутрішню форму інституту фінансового права складають взаємозв’язки окремих його норм та якісно виокремлених груп цих норм між собою. Їх сутність зводиться до структурування фінансово-правових норм всередині правового інституту. Зовнішню форму інституту фінансового права становить межа, що утворюється системою окремих норм та якісно виокремлених їх груп із подібними нормами інших інститутів фінансового права та публічними фінансами. Зовнішня форма фінансового права детермінується внутрішньою формою та змістом відповідного інституту фінансового права.

Властивість інституту фінансового права – це зовнішнє виявлення одного з моментів його сутності. Вона проявляється у співставленні її з іншими сутнісними моментами даного інституту та аналогічними властивостями інших інститутів відповідної галузі права. Інститут фінансового права наділений багатьма властивостями, іманентна єдність яких виражає його якість, місце в системі інститутів фінансового права. Коли інститут фінансового права втрачає певні свої властивості, то він одночасно позбувається і відповідної частки своєї якості. Як засвідчує якісний аналіз властивостей інституту фінансового права, вони бувають найзагальнішими, атрибутивними, головними та неголовними, специфічними, істотними й неістотними, необхідними та випадковими, зовнішніми і внутрішніми тощо.

До головних властивостей інституту фінансового права належать: а* мета існування даного інституту; б* видова специфіка змісту та форми його приписів (насамперед співвідношення зобов’язуючих, забороняючи та дозволяючи норм фінансового права, що входять до нього*; в* ієрархічність властивостей, що проявляється у їх співпідпорядкуванні; г* структуровність інституту фінансового права. Якщо перших дві властивості фінансово-правових інститутів роблять їх унікальними, неповторними у системі фінансового права в цілому, розрізняють фінансово-правові інститути між собою та є об’єктивною основою їх системи, то наступних дві властивості інститутів фінансового права типові, загальні для усіх фінансово-правових інститутів.

У меті існування кожного інституту фінансового права, яка виражає його основне функціональне призначення, чи не найповніше та найобразніше відображається його індивідуальність, специфіка, суспільна роль. Зокрема, найголовнішим призначенням, метою інституту бюджетного права є справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.