33. Структурні елементи системи фінансового права. Загальна та Особлива частина фінансового права.

Питання про поділ фінансового права на Загальну та Особливу частини, не дивлячись на досить тривалу еволюцію від пропозиції Р.О.Халфіної 1952 року до сьогодні, продовжує залишатись дискусійним. Зокрема, у більшості підручників з фінансового права України, зазначається, що для галузі такий поділ є недоречним та необґрунтованим, що практично не існує інститутів Загальної частини фінансового права, які б розкривались в подальшому у всіх інститутах особливої частини фінансового права. Що про цей поділ доречно говорити лише стосовно фінансового права як навчальної дисципліни, для кращого сприйняття студентами матеріалу по курсу фінансове право, і не більше. Проте, ми з вами ще на першій лекції відзначили, що фінансове право є класичною галуззю права, якій притаманні всі ознаки останньої, просто наука фінансового права на даний момент свого розвитку не розробила в достатній мірі підґрунття для обґрунтування більшої кількості інститутів Загальної частини фінансового права.

До складових  Загальної частини фінансового права можна віднести: предмет фінансового права, методи фінансового права, об’єктивне фінансове право, суб’єктивне фінансове право, джерела фінансового права, фінансовий контроль, фінансово-правова відповідальність.

Що стосується складових Особливої частини, то найбільш доцільно слід було б виділити такі елементи: емісійне право, інститут банківського права, інститут валютного регулювання та валютного контролю, інститут публічних видатків, інститут публічних доходів, інститут податкового права,  загальнообов’язкового державного страхування, інститут публічних  запозичень, державного і муніципального боргу та кредиту.

Існують різні позиції щодо тен­денцій подальшого розвитку системи фінан­сового права, а тому числі і формування правових інститутів.

Триває багаторічна дискусія щодо місця банківського права в системі фінансового права. Це пов'язано з тим, що банківське право розглядають і як самостійну галузь права, і як складову  цивільного, адміністративного чи фінансового  права. Як комплексний правовий інститут запропонувала розглядати право Ю. В. Ващенко. До фінансово-правових, на думку вченої, належать  відносини між Національним бан­ком України та іншими банками.

У Російській Федерації в складі фінансового права існує інститут державних позабюджетних фондів. Поява такого інституту спричинена тим, що позабюджетні фонди відпо­відно до норм Бюджетного кодексу Російської Федерації було включено до складу бюджетної системи Росій­ської Федерації. Інститут державних позабюджетних фондів, як зауважує М. Карасьова, включає в себе норми, що регулюють порядок формування і виконання бюджетів державних по­забюджетних фондів .

Російську модель системи фінан­сового права не можна беззастереж­но перенести на українське фінансо­ве право. Проте, протягом останніх десяти років фінансова система України по­повнилась десятком позабюджетни­х публічних фондів. Серед них - Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасо­вої втрати працездатності, Фонд за­гальнообов'язкового соціального стра­хування України на випадок без­робіття, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб тощо.

Дискусії тривають і стосовно поняття емісійного права, яке також входить в систему фінансового права. Емісійне право як збільшений підрозділ фінансового права, складається з правових інститутів, має свої загальні положення, організаційно направлені на об'єднання всіх інститутів в єдине ціле.

Інститут публічних видатків суспільно(соціального* призначення є новим фінансово-правовим інститутом, якому притаманні особливості предмету регулювання та особливі суб’єкти, які беруть участь у відповідних фінансових правовідносинах. Цей новий фінансово-правовий інститут знаходиться лише у стадії свого становлення і має багато прогалин щодо встановлення правових режимів публічних видатків суспільного (соціального*призначення. Важливе значення інституту публічних видатків почало надаватись в останні роки.

Існує також пропозиція розширити предмет фінансового права, включивши до його складу облікове право як підгалузь фінансового права. Останнє представляє собою сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні (фінансові у сфері облікової діяльності* відносини, які виникають у процесі утво­рення, розподілу, накопичення й використання коштів із метою виконання найбільш актуальних завдань держави на пев­ному історичному етапі".