31. Радянські концепції системи фінансового права

В радянський період найбільш поширеними були три правові концепції системи фінансового права: фондова, інституційна та посуб’єктна, які на даний момент мають вплив на розвиток підходів до системи фінансового права.

Фондова концепція системи фінансового права.

Ровінський одним з перших почав ототожнювати систему фінансового права з різноманітними ланками державних ресурсів , тобто за основу ним було взято фондову концепцію системи фінансового права. При визначенні меж радянського фінансового права, продовжував Ю.А. Ровинський, висхідним є «критерій, властивий усій нашій фінансовій системі, що визначає її як державну систему по здійсненню функції планової акумуляції і планового розподілу державних фінансів.

Він, зокрема, пише, що згідно Конституції СРСР 1936 року фінансова система СРСР складається з наступних інститутів: 1* бюджетної системи СРСР; 2* фінансів галузей народного господарства СРСР; 3* податкової системи СРСР; 4* державного кредиту і державної ощадної справи; 5* державного страхування СРСР; 6* банківської системи СРСР; 7* системи фінансового контролю СРСР[13].

Інституційна концепція системи  фінансового права.

Більше того, обґрунтовуючи інституціональний поділ радянського фінансового права, Ю.А. Ровинський вступає у протиріччя сам із собою. Зокрема, він пише, що «побудова системи фінансового права за ознакою інститутів, що регулюють мобілізацію і витрачання державою грошових коштів, робить можливим виявити і таку найважливішу особливість радянського фінансового права, як наявність у цій галузі двох видів юридичних інститутів: а* єдині інститути, які охоплюють своїм регулюванням весь комплекс відносин, що належать фінансово-правовому впливу; б* змішані (комплексні інститути**, у яких даний комплекс фінансових відносин, в порядку послідовності їх виникнення, регулюються не тільки фінансовим правом, але й іншими галузями»[15]. Для виділення у радянському фінансовому праві єдиних інститутів Ю.А. Ровинський застосував критерій видових особливостей однорідних фінансових відносин, інакше кажучи, критерій наявності у фінансовій системі держави відповідного фінансового інституту. Для ілюстрації та підтвердження  у фінансовому праві єдиних фінансово-правових інститутів він частіше всього називав групу норм бюджетного права.

Що ж до критерію виділення Ю.А. Ровинським змішаних (комплексних* фінансово-правових інститутів, він робить не логічний відступ від запропонованого ним же принципу формування системи радянського фінансового права на базі системи радянських публічних фінансів та у згадуваній уже його  монографії пише: «… включення будь-якого змішаного інституту не лише в систему фінансового права, але й іншої галузі є наслідком того, що один і той же нормативний актзавжди є спільним джерелом права для цих галузей. Отже, для виділення змішаних (комплексних* фінансово-правових інститутів Ю.А. Ровинський застосував критерій джерела фінансово-правових норм (зовнішньої форми права*, чим припустився грубої методологічної похибки з позицій теорії систем та системного аналізу – відійшов від спільного для усіх інститутів фінансового права критерію їх виділення.

Підхід Р.Й.Халфіної до систематизації радянського фінансового права.

Значним внеском у розвиток теорії фінансового права став висновок Р.Й. Халфіної про доцільність та необхідність поділу усіх фінансово-правових норм на Загальну та Особливу частини.Такий поділ необхідний, на її думку, для виявлення внутрішньої єдності галузі права та для її загальної правової характеристики. Зокрема, Р.Й. Халфіна запропонувала у Загальній частині фінансового права сконцентрувати правові принципи, що у тій чи іншій мірі властиві всім інститутам цієї галузі. На її думку, саме тут також повинна бути дана загальна характеристика норм, правовідносин, актів, органів, що діють у сфері фінансового права. При побудові Спеціальної частини системи радянського фінансового права, зазначає вона, повинні бути прийняті деякі інші підстави, тобто, критерії, ніж при побудові Загальної частини системи права, оскільки побудова Загальної частини мала своєю метою виявлення внутрішньої єдності радянського фінансового права як галузі радянського права  і з’ясування його основних принципів. Спеціальна ж частина повинна встановити групи правовідносин та інститути радянського фінансового права.

Посуб’єктна концепція системи фінансового права.

В 70-х роках ХХ ст. серед частини вчених-фінансистів відбулася трансформація розуміння поняття «фінансова система». Вони стали ототожнювати фінансову систему країни не з різноманітними ланками державних фінансових ресурсів (фондова теорія*, а з органами та установами, що здійснюють фінансову діяльність  держави (суб’єктна теорія*. Так, у підручнику з фінансового права цього періоду Ю.А. Ровинський, що «фінансова система як сукупність державних органів і установ – це розгалужена сітка фінансових органів і кредитних установ, які здійснюють безпосереднє керівництво фінансовою діяльністю держави. Систему фінансових органів очолює союзно-республіканське міністерство фінансів СРСР»[29]. Тобто, у завершальний період творчого шляху він ототожнював поняття фінансової системи та системи фінансових органів, зводив перше до другого за змістом та логічним обсягом, що, на нашу думку, є методологічно хибним підходом.