24. Субстанціональні якості юридичних конструкцій фінансового права.

1. Системність типової юридичної конструкції фінансового права. Закон системного сепаратизму.Піддаючи структурно-функціональному аналізу юридичну конструкцію податку як систему, І.І.Бабін виявив наявність у ній постійних та змінних величин. До перших, як встановив він, належать суб’єкти податкового правовідношення – публічний суб’єкт та платник податку. Зміна хоча б одного з них, як засвідчує практика, з неминучістю веде до зміни даної юридичної конструкції податку іншою конструкцією, оскільки у цьому випадку з’являються новий платник податку чи новий його одержувач. Усі ж інші її елементи – елементи оподаткування – не є постійними і в межах однієї і тієї ж юридичної конструкції податку, як довів І.І.Бабін, можуть змінюватись і змінюються.[13]. Зв’язок юридичної конструкції податку як системи із зовнішнім середовищем забезпечують саме ось ці незмінні елементи юридичної конструкції податку, оскільки тільки вони є та можуть бути її метою у кожному конкретному випадку.

Екстраполюючи дане положення на юридичні конструкції фінансового права як системи в цілому, необхідно сказати, що у кожному конкретному випадку тільки суб’єкти фінансового правовідношення, як постійні елементи відповідних конструкцій фінансового права, забезпечують їх зв’язок із відповідним зовнішнім середовищем. Дану властивість можна назвати вибірковою відкритістю юридичних конструкцій фінансового права. Це перший висновок, який слідує із розрізнення юридичних конструкцій фінансового права як систем між собою.

По-друге, розрізнення юридичних конструкцій фінансового права як систем між собою вимагає здійснення у науці фінансового права переходу від розрізнення цілого та частини теорією системної диференціації. Це зумовлено неістинністю та неадекватністю сприйняття будь-яких якісно виокремлених феноменів фінансового права як сукупності фінансово-правових норм. Якщо ж в конкретних випадках насправді існують ще не оформлені, не трансформовані системно сукупності фінансово-правових норм, то тут ще немає структурно-оформлених, якісно виокремлених феноменів фінансового права, вони ще не склалися, а в окремих випадках можуть ніколи й не скластися.

Отже, системна диференціація є не що інше, як повторення систем в системах, одних юридичних конструкцій фінансового права ускладі інших юридичних конструкцій фінансового права. Тим самим сукупна система набуває функцію «внутрішнього оточуючого середовища» для подібних часткових систем, причому для кожної такої часткової системи  специфічним чином. Таким чином, розрізнення типу система-система (юридичних конструкцій фінансового права між собою* знову набуває характеру вище проаналізованого розрізнення система-оточуюче середовище (юридична конструкція фінансового права – адекватний фрагмент дійсності публічних фінансів*. Цей процес в принципі не може мати меж, оскільки будь-яка реальність, в тім числі фінансово-правова, невичерпна. Кожне розрізнення нової часткової системи та нового внутрішнього оточуючого середовища являтиме собою нову сукупну систему, однак щоразу з іншою метою.

З вище викладеного, на нашу думку, з достатньою підставою можна зробити, по-перше, висновок про доцільність використання у дослідженнях юридичних конструкцій фінансового права закону системного сепаратизму, який гласить, що різноякісні складові елементи системи завжди структурно незалежні. Між ними існує головним чином функціональний зв'язок. Інколи може мати місце взаємопроникнення елементів, але це не позбавляє цілісності та виокремленості кожного з них[14]. Тобто, з позицій вимог даного закону юридична конструкція фінансового права як система можлива лише за умови єдиної мети існування для усіх її складових елементів. Це по-перше. По-друге, внутрішнє поєднання елементів юридичних конструкцій фінансового права у систему завжди детерміноване внутрішньою формою цієї системи, інакше кажучи, її просторовою межею, що належить до системи, а не відповідного зовнішнього середовища.

Тобто, внутрішня форма юридичної конструкції фінансового права як системи відіграє функцію межі системи. У кожної юридичної конструкції фінансового права є своя межа. Дана межа відіграє подвійну роль у системі – з одного боку, вона її відмежовує від зовнішнього середовища, у нашому випадку – від дійсності публічних фінансів, робить спільно з елементами системи власне системою; з іншого боку, дана межа пов’язує систему, якою є юридична конструкція фінансового права, із зовнішнім середовищем – з дійсністю публічних фінансів. Звідси межа юридичної конструкції фінансового права розрізняє та розділяє елементи даної системи та елементи адекватного їй зовнішнього середовища, однак не розділяє зв’язків, що можуть виникати і за певних умов виникають між елементами даної системи та відповідного зовнішнього середовища. Завдяки останньому і підтримується стабільність, життєвість юридичних конструкцій фінансового права як систем.

2. Структуровність типової юридичної конструкції фінансового права. Закон оптимальності структури. Поряд з системністю, тобто, фактично якісною виокремленістю, відмежованістю юридичної конструкції фінансового права від зовнішнього середовища, в тім числі й інших юридичних конструкцій, винятково важливою властивістю її є також її структуровність як системи. Якщо головним принципом системності є забезпечення та підтримка якісної виокремленості, цілісності певного системного об’єкту, в тім числі й типової юридичної конструкції фінансового права, то головним принципом її структуровності є зумовлення її будови та внутрішнього устрою цільовим призначенням та властивостями елементів юридичної конструкції фінансового права, забезпеченням та підтримкою її функціональності як системи в цілому.

Як переконує аналіз, останнє досягається завдяки наявності найрізноманітніших за своєю суттю, характером та особливостями зв’язків між окремими елементами юридичної конструкції фінансового права, груп елементів між собою, а також із зовнішнім середовищем. Даний аспект властивостей типових конструкцій фінансового права, фінансового права як галузі права в цілому найменше досліджений наукою фінансового права. У величезній більшості робіт вчених юристів-фінансистів про різноманітні внутрішні та зовнішні зв’язки фінансово-правової матерії навіть не згадується. Тому і продовжуються пошуки джерел системності фінансового права поза правовою матерією.