22. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фінансовому праві

Розуміння юридичних конструкцій лише як засобів юридичної техніки, як допоміжних, технічних характеристик позитивного права є вузьконормативним, таким, що не розкриває їх справжньої природи та місця у праві і правовому регулюванні. Юридичні конструкції являють собою органічний, всезагальний, безпосередньо нормативний, найдосконаліший та найважливіший за значенням елемент власного змісту фінансового права, його внутрішню форму. Вони іманентно містять в собі та водночас виражають назовні такі субстанціональні якості права, в тім числі і права фінансового, як його системність і структуровність.

Юридичні конструкції податку фінансового права належать до числа складних систем, елементи яких та їх якісно виокремлені групи пов’язані між собою та із зовнішнім середовищем структурними, функціональними та генетичними зв’язками. Їх об’єктивний всебічний аналіз неможливий без застосування адекватного наукового інструментарію, насамперед категорійно-понятійного апарату. Наукою фінансового права цей апарат лише почав вироблятись та з’ясовуватись.

Системність юридичної конструкції фінансового права з позицій системного підходу може бути досліджена з допомогою наступних категорій та понять: внутрішня форма юридичної конструкції фінансового права; елемент юридичної конструкції фінансового права; якісно виокремлені групи елементів юридичної конструкції фінансового права; склад юридичної конструкції фінансового права; відношення елементів юридичної конструкції фінансового права; система елементів юридичної конструкції фінансового права; мета юридичної конструкції фінансового права; адекватне зовнішнє середовище юридичної конструкції фінансового права; системність юридичної конструкції фінансового права; структурованість юридичної конструкції фінансового права.

Структуровність юридичної конструкції фінансового права повиннадосліджуватися з допомогою таких категорій і понять, як: структуровність юридичної конструкції фінансового права; внутрішня форма юридичної конструкції фінансового права; мета юридичної конструкції фінансового права; просторовий внутрішній зв’язок елементів та якісно виокремлених груп елементів юридичної конструкції фінансового права; просторовий зовнішній зв’язок елементів та якісно виокремлених елементів юридичної конструкції фінансового права; вхідні зв’язки юридичної конструкції фінансового права; вихідні зв’язки юридичної конструкції фінансового права; функції елементів та якісно виокремлених груп елементів юридичної конструкції фінансового права; функціонування елементів та якісно виокремлених груп елементів юридичної конструкції фінансового права; адекватне зовнішнє середовище юридичної конструкції фінансового права.

Найголовнішим методологічно значимим положенням Р. Ієрінга, яке він обґрунтовує у праці «Юридична техніка» є те, що він пов’язує поняття «юридичної конструкції» з правовим інститутом. Я назвав би їх, - продовжує класик юриспруденції, - щоб викликали у читачів постійне уявлення про їх буття і життя, юридичними істотами, якщо б ця назва не здавалась надто штучною. Тому я віддаю перевагу виразу «юридичні» або «правові тіла» (в протилежність простійсубстанції права, чи правовому матеріалу*» [12]. внутрішню будову правового інституту він і розуміє, як його конструкцію. «Юридична конструкція, таким чином, - резюмує Р. Ієрінг, - є тактичним мистецтвом юриспруденції, предмет і мета її – юридичне тіло» [14], тобто, правовий інститут.

На завершення Р.Ієрінг виводить три закони юридичної конструкції: 1 «Закон співпадання з позитивним матеріалом»; 2. «Закон непротиріччя або систематичної єдності логічної побудови правового інституту та нових фактів правової дійсності даного виду». Другий закон, як зазначав він, поширюється дальше і набуває важливого значення особливо для систематичної класифікації[15]. «Якщо ми хочемо протиставити один одному обидва закони юридичної конструкції, яких ми до цих пір стосувались, - продовжує він, - то можемо сказати, що перший має своїм коренем позитивний, інший – логічний елемент. Елемент третього (й останнього* закону… я назвав би естетичним» або «Законом юридичної красоти»[16].

«Оброблене» юридичною конструкцією позитивне право, на думку Р.Ієрін-га, набуває системних якостей, стає цілісною системою відповідних позитивних норм права і в той же час є джерелом позитивного матеріалу[17

На рубежі ХІХ – ХХ ст. інтерес юриспруденції в цілому та в певній мірі галузевих юридичних наук до питань юридичної конструкції в силу виходу на провідні місця проблем філософії права, методології права, загальної теорії права почав помітно знижуватись і у 20-і – 50-і роки ХХ століття майже зовсім зник. Останнє було особливо характерним радянській юридичній науці цього періоду. Він почав відроджуватися із 60-х років ХХ ст., однак на зовсім іншій методологічній основі, нових доктринальних підходах до проблем юридичної конструкції. В 70-х рр. А.Ф. Черданцев дещо розширив і збагатив спробу відродити бачення юридичної конструкції як своєрідної методології побудови правових норм у систему, започаткованої Р.Ієрінгом. Стверджуючи, що «юридична конструкція є спрощеним, огрубленим образом суспільних відносин, врегульованих правом», А.Ф.Черданцев водночас застерігає, що «Юридична конструкція не враховує і не повинна враховувати нескінченну множину властивостей і ознак конкретних правовідносин. У протилежному випадку було б стільки юридичних конструкцій, скільки реальних правовідносин. Тим самим відпав би і сенс у юридичних конструкціях». Юридичними конструкціями , наголошував він, «відображається структурно-системна будова досліджуваних об’єктів»[23].

23. Види юридичних конструкцій фінансового права.

Юридичні конструкції поділяються на: ідеальні та реальні.

Первинною є ідеальна юридична конструкція оскільки вона відтворює структуру певного правового явища шляхом виділення функціональних зв’язків їх елементів.

Тобто Ідеальна юридична конструкція відображає фінансові правовідносини між суб’єктами таких відносин, в яких кожна зі сторін належним чином виконує свої обов’язки.

На прикладі податкового права можна сказати, щоідеальна юридична конструкція податку в цілому збігається з переліком елементів, визначеним в статті 7 ПКУ, дана стаття розкриває принцип єдиного підходу до побудови системи оподаткування, так звані загальні засади встановлення податків і зборів (забезпечення  єдиного  підходу  до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника  податку  і збору,  об'єкта  оподаткування,  бази  оподаткування,   податкового періоду,  ставки податки,  строків та порядку сплати податку,  порядок обчислення податку, строк та порядок подання звітності про обчислення та сплату податку, підстав для надання податкових пільг*.

Реальна юридична конструкція податку складається із елементів які відображають всі перерозподільні відносини, як ті, які складаються в процесі належного виконання своїх обов'язків суб’єктами, так і ті, які виникають в процесі неналежного виконання ними своїх обов'язків.

Наприклад, податкове законодавство України дозволяє виділити такий елементний склад реальної юридичної конструкції податку: суб'єкт податку, бюджет (фонд* надходження податку, об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподаткування,податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення.