21. Субстанціональні якості (виміри) конституційних засад фінансового права.

а* природні принципи фінансового права характерні для права в цілому. Вони визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи, незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Природні принципи діють у всіх галузях права, через що їх називають “загальноправовими” або “основними”.Природні принципи не обов’язково повинні міститися в позитивному законодавстві. Вони виступають своєрідними ідеями, керівними положеннями, що існують в суспільстві в силу його розвитку (наприклад, принцип адекватності, принцип соціального натуралізму, принцип формальної рівності суб’єктів фінансових правовідносин тощо*. З поміж чисельного переліку принципів фінансового права до природних принципів належать також такі, як: принцип гласності, верховенства права, єдності прав та обов’язків суб’єктів фінансових правовідносин,  поєднання стабільності та динаміки. Розглянемо деякі з них більш детально.

б* позитивні принципи фінансового права

Позитивні принципи фінансового права - це принципи, які закріплені або можуть бути виведені з поточного фінансового законодавства.Позитивні принципи фінансового права можна класифікувати на дві групи: загальногалузеві принципи фінансового права, а також ключові принципи ряду найваж­ливіших інститутів фінансового права - бюджетного права, подат­кового права та деяких інших.

До галузевих позитивних принципів фінансового права належать:

-  стрижневий принцип правового регулювання публічних фінансів (принцип публічного характеру фінансового права*;

-  принцип розподілу функцій у фінансовій сфері між представницькими та виконавчими органами влади;

-  принципи пріоритетності  публічних видатків  перед прибутками  до казни;

-  принцип “здорових фінансів”;

-  принцип фінансової безпеки держави;

-  принцип єдності  фінансової діяльності та грошової системи держави;

-  соціальної спрямованості фінансового права;

-  плановості тощо.

В літературі з фінансового права серед галузевих принципів фінансової діяльності держави ще називають "принцип законно­сті", "участь громадян у фінансовій діяльності держави і органів місцевого самоуправління", деякі інші. Щодо першого випадку, принцип законності є загально правовим принципом і застосування його у кожній із галузей права не робить його галузевим. В даному випадку мова може іти лише про галу­зеві особливості прояву цього загально правового принципу. А у відповідності зі статтею 38 Конституції України "громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами". А фінансова діяльність дер­жави є однією з форм управління суспільними справами. Проте мусимо зазначити, що, по-перше, мати право приймати участь в управлінні державними справами і брати дійсну участь в цьому управлінні не одне і те ж. А така форма безпосередньої демократії в управлінні справами держави і суспільства, як референдум, у від­повідності зі статтею 74 Конституції України, взагалі "не допуска­ється щодо законопроектів з питань податків, бюджету". Отже, під великим питанням віднесення до галузевих принципів фінансо­вого права і участь громадян у фінансовій діяльності держави та органів місцевого самоврядування (хоча практика законодавчого регулювання України та цілого ряду цивілізованих країн показує, що це цілком реально*.

Принципи інститутів фінансового права - відповідно до ст.7 БКУ принципами бюджетної системи є:  1* принцип єдності бюджетної системи України; 2*  принцип збалансованості; 3* принцип самостійності; 4*принцип повноти; 5* принцип обґрунтованості; 6* принцип ефективності та результативності; 7*принцип субсидіарності; 8* принцип цільового використання бюджетних коштів; 9* принцип справедливості та неупередженості; 10* принцип публічності та прозорості;

Ст..4. ПКУ визначає наступні принципи податкового законодавства: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів.

Залежно від змісту та функціонального призначення кон­ституційні принципи оподаткування і зборів можна поділити на дві групи:

1* принципи, що забезпечують реалізацію і дотримання ос­нов конституційного ладу, інтересів держави (принцип публічної мети при стягненні податків і зборів; прин­цип пріоритету фінансової мети при стягненні податків і зборів; принцип обмеження спеціалізації податків і зборів; принцип за­провадження, зміни та відміни податків податковими законами; принцип встановлення податків у належній процедурі; принцип обмеження форм податкової законотворчості; принцип єдності системи податків та політики оподаткування в цілому; принцип розподілу податкових повноважень*;

2*   принципи, що забезпечують реалізацію і дотримання основних прав і свобод платників податків, їх законних інтересів (принцип юридичної рівності усіх платників податків; принцип всезагальності опода­ткування; принцип рівного податкового навантаження на плат­ника податку; принцип співрозмірності оподаткування консти­туційне значимим цілям обмеження прав і свобод платників пода­тків*.  До принципів банківського права належать: -  принцип свободи банківської діяльності; -  принцип неухильного виконання обов'язкових економічних нормативів, установлених НБУ, норм чинного законодавства; -  принцип поєднання публічних і приватних начал у бан­ківській сфері; -  принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заін­тересованості банківських установ та їхніх клієнтів; -  принцип захисту економічної конкуренції та заборони діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію; -  принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредит­но-фінансових установ.

в* установчі конституційні фінансово-правові приписи

Установчі конституційні фінансово-правові приписи визначають правовий статус суб’єктів фінансових правовідносин, правовий статус базових фінансово-правових конструкцій, та складають основу подальшого регулювання фінансово-правової сфери.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо  законопроектів  з  питань податків, бюджету та амністії.

Стаття  67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня, згідно якої забезпечення  стабільності  грошової   одиниці   є   основною  функцією центрального банку держави – Національного банку України.

Стаття  100.  Рада  Національного  банку  України   розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль  за її проведенням.

Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

г* компетенційні фінансово-правові приписи. – це принципи, наоснові яких виводяться повноваження  публічних суб’єктів  фінансово-правових відносин.

В тому числі вище зазначена група принципів Конституція України визначає ком­петенцію кожної з гілок влади у сфері правового регулювання публічних фінансів.

Зокрема, до повноважень Верховної Ради України у сфері публічних фінансів Конституцією (ст. 85 * віднесено: 1* затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 2*затвердження рішень про на­дання Україною позик і економічної допомоги іноземним держа­вам та міжнародним організаціям, а також рішень про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом Укра­їни, здійснення контролю за їх використанням; 3* призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; 4* призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Укра­їни за поданням Президента України; 5* призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України.

Також до виключної компетенції Верховної Ради України належить встановлення: бю­джетної системи України в цілому; системи оподаткування, податків і зборів; визначаються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Президент України (ст..106 КУ*: а* підписує закони, прийняті Верховною Радою України; б* має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний роз­гляд Верховної Ради України; в* при­значає за поданням Прем’єр – міністра України окремих членів Кабінету Мі­ністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припи­няє їх повноваження на цих посадах; г* призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; д* призупиняє акти Ка­бінету міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Рес­публіки Крим; є* створює у межах коштів, передбачених у Держав­ному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консу­льтативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Кабінет Міністрів України (ст. 116 КУ*:  1* забезпечує проведення фі­нансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природо­користування; 2* розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково – технічного, соціального і культурного роз­витку України; 3* розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 4* організовує і забезпечує здійс­нення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 5* спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконав­чої влади.