12. Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів

Загальноприйнятим є розгляд права, його галузей у двох розуміннях – об’єктивному та суб’єктивному. В силу наших традицій, загально прийнято, що право відноситься до суб’єктивної сторони нашого життя. До того, що являє собою плід думок і волі людей. Особливо тих хто має державну владу – творить закони, приймає обов’язкові рішення по тих чи інших питаннях правового регулювання публічних фінансів. Проте, вихідний, принципово важливий пункт істинно наукового розуміння права полягає саме в тому, що право – це факт об’єктивної реальності. Стосовно об’єктивного фінансового права слід зазначити, що стосовно його визначення існує 2 підходи – позитивістський та природно-правовий.

Згідно позитивістського підходу об’єктивне фінансове право визначають в двох розуміннях – вузькому та широкому. У вузькому розумінні, об’єктивне фінансове право – це система всіх нормативно-правових актів, які регулюють процес мобілізації, розподілу та використання фондів коштів.

У широкому розумінні об’єктивне фінансове право являє собою систему всіх існуючих норм права, що врегульовують відносини в сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування ( наприклад, норми, створені судовими органами*.

Вищезазначений підхід є загальноприйнятим в науці фінансового права України. На противагу позитивістському підходу представниками Чернівецької школи фінансового права було розроблене визначення об’єктивного фінансового права  з природно-правової точки зору.

За цим підходом об’єктивне фінансове право – це система ієрархічно влаштованих елементів, що взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем, а саме: начала фінансового права, природні принципи фінансового права, конституційні засади фінансового права, юридичні конструкції та норми фінансового права.

Фінансово-правова доктрина – це цілісна система ідей, поглядів, принципів, що знайшли нормативне закріплення у Конституції держави та інших нормативних актах.

1* Етатистська доктрина фінансового права

Найпершою родовою ознакою етатистської доктрини оподаткування є абсолютизація фінансового інтересу держави, взята як “відображення тільки специфічних потреб самої держави та особливого її ставлення до недержавних сфер соціального життя”. Могутність же держави тримається на фінансовому фундаменті. Звідси здійснення державних завдань проголошується етатистами основною функцією фінансів, головним напрямком фінансової діяльності

По-друге, будь-який різновид етатизму, в тому числі й у сфері оподаткування, характеризує державу як монополіста публічної влади. Якщо турбота про загальне благо з етатистської точки зору забезпечується альтруїстськими міркуваннями держави, то найсуворіше виконання приватними особами своїх податкових обов’язків забезпечується силою закону, армією чиновників, ідеологічною могутністю держави, її апаратом примусу.

По-третє, етатизм, тотально лобіюючи фінансові інтереси держави, приховує ці інтереси від широкого загалу під виглядом інтересів суспільства, окремих його верств чи навіть окремих громадян

По-четверте, з точки зору етатистів держава не служить людям, суспільству, не виконує свого прямого обов’язку перед ними. Вона тільки милостиво надає їм відповідні послуги. По-іншому неможливо кваліфікувати ті акції, здійснення яких неможливо вимагати від держави в силу відсутності у тих, хто користується послугами держави, відповідного права на ці послуги, норм і процедур забезпечення реалізації цього права.