1. Поняття, правова природа та види публічних фінансів.

 Фінанси є основою економічного життя суспільства, розвитку економіки, зростання добробуту населення. Наявність публічних фінансів об’єктивно зумовлена необхідністю розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту між верствами населення, підприємницькими структурами та окремими територіями

Найбільш повна етимологія терміну “фінанси” вперше була проведена  на початку 20 ст. російським юристом фінансистом Іловайським С.І., так згідно його дослідження термін “фінанси” етимологічно бере свій початок  від латинського слова “finis” , що означало “строк платежу”.За іншою точкою зору, даний термін в німецькій мові має походження від англійського “fine” (штраф, мито* або від німецького “finden” (знаходити*, “finderish” (винахідливий, хитрий)…

Еволюціярозуміння поняття фінанси не закінчилась. Найбільш гострою є дискусія представників «класичної радянської» школи фінансового права з сучасними новаторськими школами фінансового права, яка полягає в тому, що до цього часу представники першої школи вперто ігнорують доречність існування та значення категорії публічні фінанси у фінансовому праві, акцентуючи увагу виключно на державних фінансах  і відповідно фінансовій діяльності держави. Сьогодні  часто можна зустріти таке пояснення, що категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому значенні - лише державні фінанси.

Публічність як поняття походить від латинського терміна “publicus” – “суспільний” («не приватний»*, належний усім людям взагалі, гласний, відкритий, спільний. До правових ознак “публічності” в суспільних явищах із вищенаведеного можна віднести: 1* право власності на об’єкт дослідження: державна власність або власність громади, комуни, 2* мету використання об’єкта дослідження: чи використовується він в інтересах всього людства, всієї держави, усієї нації, всієї громади, комуни, або усього об’єднання людей, що створено не за класовим принципом. Можна виділити три найпоширеніші на сьогодні теорії розмежування публічного та приватного в суспільних відносинах в тому числі і праві.

Перша теорія, яка бере витоки ще від визначення Ульпіана, – це теорія врахування характеру інтересу, який виявляється в суспільних відносинах. Публічні інтереси регулюються публічним правом, приватні інтереси – приватним.

Друга – теорія субординації у суспільних відносинах (або теорія влади – підпорядкування, теорія суб’єкта*, яка базується на характері взаємовідносин учасників. Відповідно до цієї теорії публічне право характеризується відносинами владного підпорядкування, тому регулює та встановлює відносини владно-підпорядкування. А приватне право характеризується відносинами рівності.

Третя теорія – віднесення за суб’єктами мети виникнення суспільних відносин (інакше кажучи– теорія особливих прав*, відповідно до якої публічне право включає правові положення, які стосуються виключно таких суб’єктів, як держава чи будь-який інший носій державної влади. А до приватного права належать всі інші правові норми та положення, які діють відносно усіх громадян.

Для подальшого визначення публічних фінансів як різновиду суспільних відносин ми пропонуємо використовувати такі ознаки “публічності” та “приватності”:

1* характер інтересу, який виявляється у правовідносинах: публічний чи приватний;

2* форма власності на матеріальний носій (об’єкт* правовідносин: державна, комунальна, колективна (спільна приватна власність певного об’єднання громадян* – для публічних правовідносин або приватна власність окремих громадян – для приватних правовідносин;

3* мета виникнення відповідних суспільних відносин: задоволення потреб однієї окремої людини; задоволення потреб суспільства;

4* метод правового регулювання відповідних суспільних відносин: встановлення імперативних приписів чи встановлення цивільно-правового регулювання відносин між суб’єктами стосовно утворення, розподілу та використання фондів коштів;

5* форма розподілу та форма пристосування матеріального носія (об’єкта* відповідних суспільних відносин до використання:

–              призначення об’єкта для розподілу між окремими юридичними чи фізичними особами для прямого задоволення приватних потреб цих осіб, або

–              пристосування об’єкта для спільного задоволення відокремлюваних інтересів осіб – суб’єктів правовідносин.

Фінанси можна розглядати з економічної та матеріальної точки зору. У економічному аспекті фінанси – це економічні відносини, пов’язані з утворенням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів найрізноманітніших суб’єктів (держави, муніципальних утворень, підприємств, організацій тощо*. В матеріальному аспекті фінанси являють собою грошові фонди держави, державно-територіальних і муніципальних утворень, підприємств, установ, організацій, які використовуються для матеріального забезпечення потреб суспільства та розвитку виробництва.

1* до фінансів слід відносити суспільні відносини, які виникають у процесі утворення, розподілу, перерозподілу та використання фондів коштів як держави, так і органів місцевого самоврядування всіх видів, а також фондів коштів підприємств, організацій та установ. При цьому необхідно чітко відокремлювати три види фінансів: “державні фінанси”, “місцеві фінанси” (або ж фінанси органів місцевого самоврядування* та “фінанси підприємств і організацій”;

2* фінанси відіграють роль економічного інструменту розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та частини національного доходу. Тобто фінанси виконують розподільчу та перерозподільчу функцію у суспільних відносинах, а також функцію контролю за виконанням розподілу, перерозподілу та використання валового внутрішнього продукту та частини національного доходу;

3* метою утворення, розподілу, перерозподілу та використання фондів грошових коштів, які є матеріальною основою фінансів, є: матеріальне забезпечення потреб суспільства; виконання функцій та завдань держави та органів місцевого самоврядування всіх видів; розвиток виробництва.

Фінансове право – це наука про публічні фінанси, але останні розглядаються не в їх статиці, а в процесі всіх операцій, об'єктом яких вони є. Предметом фінансового права є публічні фінанси. Стан же і динаміка публічних фінансів визначаються рішеннями публічного суб’єкта  та діями публічної влади. З цього випливає ряд наслідків, що відрізняють публічні фінанси від приватних:

а* публічний суб’єкт  може в примусовому порядку забезпечувати свої доходи за допомогою системи податкового оподаткування. Саме таким чином забезпечується можливість витрачання публічних коштів. Разом з тим відсутнє примусове виконання у відношенні самого публічного суб’єкта. Що ж до приватних осіб, то ситуація тут протилежна: вони не можуть в примусовому порядку забезпечувати свої доходи і, отже, можуть виявитися не в змозі виконувати свої зобов'язання; б* публічні фінанси пов'язані з грошовою системою, яка більшою чи меншою мірою управляється державою, тоді як ця грошова система не залежить від приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами; в* приватні фінанси зорієнтовані на одержання прибутку. Публічні фінанси, навпаки, - це кошти на здійснення, задоволення так званого загального інтересу;

г* нарешті, розміри публічних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи.

Висновки: фінанси - це не просто грошові, а розподільні і перерозподільні суспільні відносини, які опосередковуються, реалізуються з допомогою грошей; між фінансами публічними та фінансами приватними наявні прин­ципові відмінності якісного характеру; безпосереднім об'єк­том правового регулювання публічної влади є не усі фінансові відносини, а лише та частина з них, поява якої історично зумо­влена виникненням публічних потреб, тобто публічні фінанси.

Держава, враховуючи публічні потреби, які завжди детерміновані рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, масштабами державної діяльності тощо, повинна надавати об’єктивним за змістом публічним фінансовим відносинам адекватні правові форми, а не довільно конструювати останні. Вона це здійснює головним чином з допомогою фінансового права, зокрема, встановлює конкретні види платежів (податків, збо­рів, мита* і порядок їх зарахування в державні грошові фонди, визначає напрями використання фінансових ресурсів, принципи їх розподілу і т.д. Інакше кажучи, вона здійснює це з допомогою фінансового права. Звідси матеріальним предметом фінансового права є функції публічних фінансів, інакше кажучи, розподільні, перерозподільні і контрольні відносини у сфері публічних фінансів. Це відносини не грошові, хоч без посередництва грошей вони не можливі в принципі. Це відносини не майнові, хоча завжди здійснюються з приводу майна, вираженого у грошовій формі. Це відносини не владні, тому що сенсом, квінтесенцією фінансових відносин є не підпорядкування волі одного суб’єкта – держави – волі іншого суб’єкта, наприклад, платника податків, а розподіл (перерозподіл* частки недержавної власності на користь суспільства в цілому, держави або іншого суб’єкта публічної влади та контроль за пропорціями, механізмом цього розподілу.

Сучасне визначення публічних фінансів – як суспільних відносин, які пов’язанні із задоволенням усіх видів публічного інтересу та забезпечення розширеного відтворення, і виникають у процесі розподілу та перерозподілу ВВП та НД, а також контролю за цими процесами.

Види публічних фінансів. 1* публічні фінанси держави (державні фінанси* — складаються із суспільних від­носин, які виникають із приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу* та використання публічних фондів коштів держави. Державні фінанси – це система відносин з приводу розподілу ВВП, яка включає централізовані та децентралізовані фінанси.2* публічні фінанси органів місцевого самоврядування (місцеві фінанси*.— скла­даються із суспільних відносин, які виникають із приводу  розподілу (перерозподілу* та контролю за публічними фондами коштів органів місцевого самоврядування всіх видів. Регулювання місцевих фінансів здійснюється на підставі ратифікованої Європейська Хартія про місцеве самоврядування, Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування». Сюди входять фінансові ресурси територіальних громад:  кошти місцевих бюджетів; позабюджетні кошти місцевого самоврядування;кошти комунальних підприємств. 3* публічні фінанси суспільного (соціального* призначення — складаються із суспільних відносин, що виникають із приво­ду утворення, управління, розподілу (перерозподілу* публіч­них фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні* інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, та які не є державною чи комунальною влас­ністю.1) публічні солідарні фонди коштів обов’язкового соціального страхування: фонд загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття;фонд загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 2) публічні накопичувальні фонди коштів загальнообов’язкового соціального страхування: недержавні пенсійні фонди.