1.1 Визначення кількості виконавців по кожному заходу і тривалості робіт

Сітьова модель графічно відображає технологічну залежність і послідовність виконання робіт з обліком затрат ресурсів. Суть сітьового

методу планування і управління полягає в тому, що кожну складну систему можна представити у вигляді графіка чи сіті. Такі графіки використовуються для узгодження і побудови взаємодії між роботами, а також для контролю за виконанням цих робіт.

Побудова сітьового графіка виконується таким чином. Головне завдання при цьому - визначити технологічну послідовність виконання робіт, яка обумовлює структуру сітьового графіка. При перевірці технології графік повинен бути простим, не мати пересічень, замкнутих контурів, петель і "тупиків", використовувати горизонтальні лінії для зображення більшості робіт.

Основні елементи сітьового графіка - робота і подія.

Робота — це частина технологічного процесу по виробництву, яка вимагає для свого виконання витрат часу, праці і ресурсів.

Подія - відображає факт початку і закінчення робіт.

В свою чергу розрізняють такі види подій:

Вихідна - відображає факт початку робіт сітьового графіка і не має попередніх робіт.

Завершальна - відображає факт виконання усіх робіт сітьового графіка і не має наступних робіт.

На наступному етапі виконання завдання необхідно призначити кількість виконавців по кожній роботі. При цьому треба враховувати трудомісткість роботи, чисельний склад працівників відділу, служби , або виробничого підрозділу ДБУ, якому може бути доручене виконання цієї роботи, можливість притягнення спеціалістів сторонніх організацій на принципах господарських договорів або на контрактній основі. У кожному випадку максимально використовується інформація, отримана при розробці першого розділу.

Далі розраховується тривалість виконання кожної роботи t у робочих днях за формулою

T

t = ---- (1.1)

n

де Т- трудомісткість виконання кожної роботи, людиноднів,

n- прийнята для кожної роботи кількість виконавців, люд.

Результати розрахунків розміщують у графі 5 (див. табл.1.1)

1.2 Розрахунок параметрів сітьового графіка

Черговий етап - побудову сітьового графіка - виконують на основі положень раніше вивченої теорії з використанням діаграм.

Сітьовий графік у даному завданні можна будувати, базуючись на одному з двох підходів. У першому за основу побудови беруть не тільки перелік робіт але і приведені в таблиці шифри робіт, що є номерами попереднього і наступних подій.

У шифрах уже закладена логіка побудови всього комплексу робіт і послідовність їх виконання. Для побудови графіка достатньо відтворити лише графічне зображення сітьової моделі у вигляді сукупностей кіл і стрілок. Коло в цьому випадку означає подію і є вершиною сітьового графіка. Всі вершини сітьового графіка треба розбити на чотири рівних сектора, у верхні сектори внести порядкові номери подій відповідно до шифра робіт, ліві сектори слід зарезервувати під числові значення ранніх початків робіт, праві - для пізніх початків, нижні - для резервів часу по кожній події.

Ранній початок наступних робіт t _рн відповідає моменту, коли

закінчуються усі роботи, що включені в подію

t _рн = max (t _рн^предш - t _вх ) (1.2)

де t _рн^предш - ранній початок роботи, яка є попередньою щодо аналізованої

події у робочих днях,

t _вх - тривалість цієї ж роботи, у робочих днях,

mах - якщо подія містить у собі одночасне завершення декількох робіт, у тому числі і фіктивних, із множини значень t _вх слід вибирати

максимальне.

Пізній початок іпн відповідає граничному моменту часу, коли може початися та або інша робота, інакше загальний термін завершення всього комплексу робіт буде порушений

t _nн = min(t _пн^посл - t _ісх ) (1.3)

де t _пн^посл - пізній початок роботи, що іде слідом за аналізованою подією, у робочих днях,

t _ісх - тривалість цієї ж роботи в робочих днях,

тіп — якщо від аналізованої події починається декілька робіт, включаючи фіктивні, із множини значень t _nн слід вибирати мінімальне.

Резерв часу щодо події R показує, на який гранично припустимий період часу можна затримати здійснення цієї події, не викликаючи при цьому збільшення загального терміну виконання комплексу робіт у робочих днях

R=t _nн – t_рн ) (1.4)

Критичний шлях, тобто повний шлях, що має найбільшу довжину в масштабі часу, має особливе значення, тому що роботи, які належать до цього шляху, визначають загальний термін завершення всього комплексу робіт. Він пролягає через події, за яких дотримуються умови

t_рн = t _nн (1.5)

R=0 (1.5)

Відповідно до цих ознак на графіку визначаємо топологію критичного шляху і виділяємо його подвійною рисою. Довжина критичного шляху визначає час, необхідний в даному випадку на розробку і впровадження АСКБП. Він проходить через наступні події:

1 – 2 – 3 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10 – 19 – 20 – 23 – 26 – 27 – 29 – 30

Таблиця 2.1 - Розрахункові дані до сітьового графіка розробки і впровадження АСКБП в ДБУ

Трудомісткість люд.-днів	Відділи виконавці	Шифри робіт	Кількість виконавців, чол	Тривалість робіт, днів
1	2	3	4	5
	Нач	1-2	1
	ООТ	2-3	1
	ОС	3-4	3
	ПРО	4-5	4
	ЗАМ	5-29	7
	ООТ	3-6	7
	ООТ	6-7	3
	ГИН	7-8	2
	ПРО	9-10	2
	ГИН	8-9	2
	ООТ	10-13	2
	ГИН	13-16	3
	ООТ	10-14	2
	ГИН	14-16	3
	ПЛО	10-15	2
	ПЛО	15-16	5
	ООТ	16-26	2
	ООТ	10-19	2
	ОГМ	19-20	6
	ООТ	20-23	5
	ООТ	19-21	3
	ООТ	21-23	2
	ГИН	19-22	5
	ГИН	22-23	6
	ГИН	23-26	5
	ЗАМ	10-17	2
	ГИН	17-26	2
	ООТ	10-11	2
	ООТ	11-12	2
	ГИН	12-26	2
	ООТ	10-24	2
	ПЛО	24-25	3
	ГИН	25-26	2
	ООТ	26-27	2
	ГИН	10-18	2
	ГИН	18-26	2
	ОС	3-28	3
	ОС	27-29	6
	ООТ	28-29	3
	НАЧ	29-30	5

В практичній роботі рекомендується прийняти наступи позначення структурних підрозділів ДБУ та окремих керівних посад:

НАЧ - начальник ДБУ, ГИН - головний інженер, ЗАМ - заступник начальника ДБУ, ОГМ - відділ головного механіка, ПЛО - плановий відділ, ПРО - виробничий відділ, ОС - відділ забезпечення, ООТ - відділ охорони праці.