4.2. Пальне для дизельних двигунів(дп)

Використовується поряд з карбюраторним, певною мірою є альтернативним йому і за останні роки має стійку тенденцію до розширення сфер і об’ємів використання. Отримують (як і карбюраторне пальне) при переробці нафти: це одна з фракцій перегонки нафти (температура кипіння - 200-350С). ДП - прозора рідина від жовтого до світло-коричневого кольору (залежно від сорту нафти, особливостей перегонки, компонентів), легше від води, практично у ній не розчиняється. При зниженні температури у ДП починають випадати в осад кристали високооктанових вуглеводнів (це є причиною помутніння пального); при подальшому охолодженні вони утворюють мереживний кристалічний каркас, який може сковувати рухливість основної частини вуглеводів (призводити до застигання).

Вимоги ринку стосуються ергономічних та експлуатаційних характеристик ДП:

- температура помутніння і застосування. За цією ознакою ДП класифікують за температурними умовами використання: літнє (більше 0С), зимове (нижче мінус 20С), північне (зимове спеціальне: до мінус 30С), арктичне (мінус 90 – мінус 50С);

- в’язкість (градуси в’язкості умовної - ВУ) (нормується при 20 і 50С, відповідно в межах 2,5-8,0 та 2,5-4,0); повинна бути такою, щоб забезпе­чу­ва­ти достатню швидкість протікання пального трубопроводами мережі живлення двигуна, не утруднювати роботу помп цієї мережі та системи фільтрування (сітки та сукна). За в’язкістю ДП поділяють на види: мало- в’язке (легке) для швидкохідних двигунів з частотою обертання валу більше 800 об./хв., густина - менше 900 г/см³, 2,5-8ВУ; в’язке (важке) - 5-29 ВУ для середньо- і малооборотних двигунів (частота обертання валу - менше ніж 800 об./хв.), густина - більше 900 г/см³; окремо виділяють ДП для тепловозів і пароплавів;

- фракційний склад визначається (як і для карбюраторного пального) перегонкою об’ємної частки пального при певній температурі; регламентується 50, 90 та 96% в межах 225-250С;

- здатність до швидкого займання (запалювання) та плавного горіння - найважливіша характеристика, основна споживча властивість, оскільки пальне, подане у циліндр дизеля, запалюється не відразу; між початком використання палива і його запалюванням проходить певний час - період затримки самозапалювання: чим цей період менший, тим плавніше і спокійніше згорить пальне. Здатність до займання ДП характеризується цетановим числом (ЦЧ); суть його аналогічна суті октанового числа бензинів: ЦЧ називається процентний вміст цетану (ЦЧ=100) у суміші з альфа-метилнафталіном (ЦЧ=0); ЦЧ дизельного палива повинно бути не більше 45. На відміну від карбюраторного пального (збільшення ОЧ є негативною характеристикою) для ДП збільшення ЦЧ забезпечує низку позитивних моментів: покращення пускових властивостей пального, зменшення періоду затримки запалювання, збільшення повноти згорання пального, зменшення задимленості вихлопних газів (сажоутворення), зменшення відкладень нагару в камерах згорання і форсунках двигуна. Підвищення ЦЧ забезпечується додаванням до ДП спеціальних присадок, найчастіше перекису ацетону та етилнітрату;

- здатність до коксування, %, не більше: легких ДП 0,05-0,5; важких - 3-10;

- кислотність, мг КОН/100 мл, не більше 5;

- зольність, %, не більше: легких ДП 0,001-0,02; важких 0,04-0,15;

- вміст води, %, не більше 1-1,5 (для важкого);

- вміст механічних домішок, %, не більше 0,1 - 0,2;

- температура спалахування у закритому тигелі, С: 35-90 залежно від виду.