§ 4. Товарознавча характеристика пального для карбюраторних, дизельних і реактивних двигунів.

Країни-експортери нафти постачають на світовий ринок лише сиру нафту, кількість якої вважається достатньою. Значно багатограннішим є ринок нафтопродуктів, дефіцит яких дуже впливає на ціни на сиру нафту. В означеному аспекті виділяються 3 головні причини зростання цін на нафту: високі темпи світового економічного зростання (близько 4,7%) і пов’язані з цим витрати нафтопродуктів; високі податки на нафтопродукти в економічно розвинутих країнах (60-80%); не достатньо високий рівень переробки нафти в США й інших країнах Заходу.

Поняття “нафтопродукти” позначає усі речовини, які утворюються внаслідок переробки сирої нафти. Розрізняють два ступені переробки сирої нафти: первинний, або фракційна перегонка (виділення з нафти окремих фракцій, погонів легких, летких речовин; молекулярна будова цих речовин лишається незмінною, молекулярний ланцюг не розщеплюється; так отримують первинний бензин, гас, реакторне та дизельне пальне); вторинний, або деструктивний (процес збільшення вмісту легких, летких речовин (компонентів, складників) за рахунок зміни хімічної структури важких речовин (молекулярний ланцюг важких речовин розщеплюють і отримують потрібні легкі речовини); способами вторинної переробки є крекінг, піроліз, гідрогенізація та інші).

Основні стадії (етапи) перероблення нафти як сировини - зневоднення, знесолення, деемульгування, перегонка, крекінг-процес (термічний, каталітичний, піроліз, коксування, гідрогенізація (недеструктивна, деструктивна)), синтез вуглеводів і газів, алкілування. Перегонка сирої нафти - складний фізико-хімічний процес розділення нафти на фракції (дистиляти, що мають певну температуру кипіння). Усі дистиляти є насиченими вуглеводами, які добре горять і можуть бути використані в якості палива. Продукти перегонки нафти мають загальновідому спільну назву “нафтопродукти”, а у хімічному виробництві називаються "погони". Основні види нафтопродуктів:

- бензин (температура кипіння Т_к 49-180С); містять вуглеводні від С₅Н₁₂ до С₁₀Н₂₂; повторна їх перегонка дає можливість виділити легкі нафтопродукти: петролейний ефір, легкий бензиновий дистилят (Т_к 30-90С), авіаційний бензин (Т_к 70-110С), автомобільний бензин (Т_к 100-120С); авіаційний і автомобільний бензини разом складають поняття “бензиновий дистилят”;

- гасовий дистилят (рос. керосиновый); вміст вуглеводнів С₁₀Н₂₂ – С₁₆Н₃₄; Т_к 180-270С;

- лігроїновий дистилят; Т_к 110-230С;

- газойлевий дистилят; газойлі; Т_к 230-350С;

- соляровий дистилят; солярові масла; Т_к 270-360С; містять вуглеводи С₁₂ - С₂₀;

- мазут (нафтові залишки, що складають від 40 до 80% залежно від класу, типу, інших показників сирої нафти; подальша перегонка мазуту у вакуумному середовищі дозволяє отримати важкі змащувальні масла, так звані масляні дистиляти - основні види котельного палива, вазелін, парафін, веретенний дистилят, машинний дистилят, циліндровий дистилят);

- гудрон, бітум, пек - залишки вакуумної перегонки, масляний концентрат у вигляді в’язкої маси чорного кольору.

Нафтопродукти (НП) як сировину поділяють на 6 основних груп: гаси, пальне для реактивних двигунів, дизельне пальне, бензин (пальне для карбюраторних двигунів), дистиляти (дистильоване паливо), залишкове паливо (паливо - загальне поняття для означення усього, що дає теплову енергію; пальне - паливо для двигунів та реакторів). У практиці торгівлі часто об’єднують усі види пального у групу "паливо для двигунів" і поділяють його за типами двигунів: пальне для карбюраторних двигунів, дизельних двигунів, реактивних двигунів.