333.2. Хронічний гастрит

Хронічний гастрит - хронічне запалення слизової оболонки шлунка, яке характеризується порушенням фізіологічної регенерації залозистого епіте­лію, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної та інкретор­ної функції шлунка.

Хронічний гастрит належить до поширених захворювань і частіше трап­ляється у чоловіків, ніж у жінок. Це поняття клініко-анатомічне, оскільки ха­рактеризується морфологічними змінами слизової оболонки шлунка, які збіга­ються з клінічними ознаками і порушенням функціонального стану шлунка.

ЧИННИКИ

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

екзогенні:

• тривале хронічне порушення харчування;

• тривале зловживання алкоголем і нікотином;

• дія термічних, хімічних, механічних агентів;

• професійні шкідливості (хронічні свинцеві отруєння);

• тривале приймання медикаментів (саліцилати, сульфаніламідні засоби);

• нервово-психічний стрес; ендогенні:

• рефлекторні (патологічні рефлекторні впливи на шлунок з інших хво­ рих органів - кишок, жовчного міхура, підшлункової залози);

• хронічні інфекції;

• гіпоксемічний вплив при хронічній недостатності кровообігу та ди­ хальній недостатності;

• порушенні функції ендокринної системи;

288

• алергії (деякі продукти харчування: яйця, полуниці, суниці тощо);

• нестача в їжі білків і вітамінів (В, С, А), що порушує функцію і реге­ нерацію залозистого епітелію.

Залежно від форми захворювання, виділяють різні механізми патогене­зу хронічного гастриту. Гастрит типу А (автоімунний) характеризується виробленням автоантинтіл до клітин слизової оболонки шлунка. Йому вла­стиві переважання атрофічних процесів над запальними, гіпоациднІсть і ура­жається, головним чином, фундальний відділ шлунка, У патогенезі гастри­ту типу В відіграють значну роль мікроорганізми НеіісоЬасіег руіогі. Для нього характерні ураження антрального відділу, наявність гастритичних явищ, гіперсекреція.

КЛІНІКА

На хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше хворіють особи зрілого і похилого віку. Основні скарги вкладаються в синдром шлун­кової диспепсії. Це порушення апетиту, неприємні відчуття в надчеревній ділянці, пов'язані з прийманням їжі, відрижка повітрям або „тухлими яйця­ми", нудота, блювання. Можуть приєднуватись явиша кишкової диспепсії -відчуття переповнення їжею, метеоризм, бурчання, пронос. Має місце бо­льовий синдром, який не чітко виражений. Біль виникає в надчеревній ділянці, зазвичай з'являється після їди, триває декілька годин, але поступово зни­кає. Розвиваються ознаки вітамінної недостатності внаслідок порушення всмоктування, дисбактеріозу, руйнування аскорбін ової кислоти в безкис-лотному вмісті шлункового соку. Порушення всмоктування харчового заліза призводить до залізодефіцитної анемії. Наслідки гіповітамінозу: сухість шкіри, почервоніння, розпушення ясен, язик стовщений, на ньому є відбитки зубів, у подальшому спостерігається гладенький блискучий язик. Зазначені симптоми в основному характерні пя гастриту типу А.

Хронічний гастрит із нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка здебільшого виникає у людей молодого вік>. Для гастриту типу В найбільш характерним симптомом є печія, яка носить тривалий характер, часто спостерігається кисла відрижка, рідко блювання, при якому виділяєть­ся невелика кількість шлункового вмісту. Хворі скаржаться на відчуття печії, стискання і тяжкості в надчеревній ділянці, які з'являються через 15-20 хв після приймання їжі, особливо гострої. Цей гастрит характеризуєть­ся схильністю до закрепу.

Загальний стан хворого змінений мало, вираженого схуднення не бу­ває. Під час пальпації надчеревної ділянки спостерігається помірна бо­лючість, у цих хворих відзначається неврастенічний синдром, який харак­теризується підвищеною дратівливістю, поганим сном, зміною настрою, швидкою втомлюваністю. Є симптоми підвищеної збудливості нервової системи, артеріальної гіпотензії, лабільності пульсу, брадикардії, слинотечі, похолодання і вологості кистей.

Огляд живота типових ознак не виявляє, при пальпації надчеревної ділянки відзначається дифузна болючість, іноді її немає.

289

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

• шлункова диспепсія;

• кишкова диспепсія;

• астеноневротичний;

• больовий. ПЕРЕБІГ

Періоди загострення змінюються ремісіями, хвороба прогресує поступово.

УСКЛАДНЕННЯ

Гастрит типу А може трансформуватися в рак шлунка, а типу В - у виразкову хворобу.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних даних, результатів фіброгастродуоде-носкопії із прицільною біопсією, інтрагастральної рН-метрії, рентгеноскопії шлунка.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Лікування хронічного автоімунного гастриту типу А: при виражено­му загостренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування у фазу за­гострення - дієта №1, пізніше №2.

У добовому раціоні передбачають збільшення кількості білків до 140 г, при зменшенні вуглеводів до 400-450 г і нормальної кількості жирів (90-110 г). Харчування має бути 5-6-разовим, рекомендується включати у раціон фруктові соки. Хворим призначають слизисті супи з круп на слабкій м'ясній юшці, молоко, вершки, вершкове масло, яйця, зварені некруто, домашній сир, варене м'ясо, пропущене через м'ясорубку, пісну рибу, пюре з овочів, картоплю, моркву, білковий омлет, черствий білий хліб, яблучне пюре, настій із шипшини.

Через 7- 10 днів такого лікування хворі можуть вживати м'ясну юшку, супи м'ясні з овочами, фруктові соки, відварене м'ясо (телятина, яловичи­на, курятина) і рибу (судак, лящ, щука), котлети (м'ясні, курячі, рибні), добре розварені каші з додаванням вершкового масла, білий хліб, добре вимочений оселедець, желе, креми.

Під час ремісії хворих переводять на звичайний харчовий раціон, але уникають страв, які викликають неприємні відчуття під грудниною. Не рекомендують вживати солянку, свинину, баранину, гусятину, качине м'я­со, консерви, гриби, макарони, алкогольні напої.

Медикаментозне лікування:

1. Препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка (лимон- тар, пентагастрии. глюконат кальцію).

2. Замісна терапія {шлунковий сік, пепсидил, пепсин, ацидин-пепсин. абомін. панзінорм. соляна кислота). Із першого дня лікування призначають натуральний шлунковий сік по І столовій ложці на півсклянки води, який слід пити малими ковтками під час їди. Розведену соляну кислоту, пепси­ дил, ацидин-пеиспн використовують за відсутності явищ загострення. При-

290

значають 10-20 крапель розведеної соляної кислоти на півсклянки води, її краще приймати через трубочку під час їди, щоб не псувати зуби.

3. При наявності болю і диспепсичних розладів - церукал, еглоніл, но- шпа, гаяідор.

4. Протизапальна терапія {плантаглюцид, вентер). Призначають обво- лікальні й в'яжучі засоби рослинного походження, які мають також проти­ запальні властивості (настій із листя подорожника, ромашки, м'яти, звіро­ бою, кореня валеріани, трилисника тощо). Настій Із трав слід приймати по півсклянки 4-6 разів на день перед їдою.

5. Ферменти (солізим, ораза. фестал, мезим-форте).

6. Мінеральні води („Миргородська¹¹, „Слов'янська" „Куяльник" №6, „Верховинська", „Єсентуки" № 4, 17, „АрзнГ - у теплому вигляді за 15-20 хв до їди, невеликими ковтками по 1/2 - 1 склянці два - три рази на день).

7. Фізіотерапевтичне лікування (ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діадинамотерапія, парафіно-, озокерито-, грязетерапія).

8. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Мир­ город).

Лікування хронічного гелікобактерного гастриту (тип В): при загост­ренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування (дієта №1). Медикаментозне лікування:

1. Ліквідація гелікобактерної інфекції (де-нол, амоксицилін, кларитро- міцин, метронідазол).

2. Протизапальна терапія (калефлон. вентер, гшастрофарм).

3. Антисекреторні засоби (ранітидин. фамотидин, роксатидин, нізатидин),

4. Антациди (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон).

5. Репаранти (солкосерил, етаден, пентоксил. рибоксин).

6. Засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, егл­ оніл, мотиліум).

7. Мінеральні води („Лужанська", „Поляна квасова", „Моршинська" у теплому вигляді без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 год до їди).

8. Фізіотерапія (ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діодинамотерапія, парафіно-, озокерито-, грязетерапія).

9. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (За­ карпаття, Моршин).

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Медична сестра повинна постійно турбуватись про те, щоб хворі не порушували дієту, також переконати хворого в тому, що йому необхідно дотримуватись збереження режиму харчування, що вживання алкоголю і куріння € шкідливим. Позитивний вплив має санація порожнини рота, своє­часне лікування захворювань органів черевної порожнини, усунення про­фесійних шкідливостей.

Важливе значення для лікування має спокій хворого. Сон повинен бути повноцінним (достатнім). Якщо у хворого безсоння, слід дати йому снодій-

29 і

не. Необхідно оберігати хворого від побічних подразників, не дозволяти родичам або друзям повідомити хворому про неприємні новини.