Надходження і розгляд заявок на об'єкти права промислової власності та реєстрація охоронних документів за 2000—2006 роки [155]

Об'єкти промислової власності		Кількість поданих заявок
		2000	2001	2002		2003		2004		2005		2006
Ви­находи:	20-річні в т. ч. за процеду­рою РСТ	3372 1378	3380 1365		3147 1379		3103 1281		5778 1422		5592 1750	5930 2142
	деклара­ційні	3867	5433		7041		9502		—		—	—
Корисні моделі		376	434	622		839		5232		7286		8171
Промислові зразки		1135	1376	1806		2310		1863		2010		2236
Знаки для товарів і послуг за національ­ною процедурою		6272	8583	11 324		13 772		13 960		16 366		20 813

25000 А 20000 15000 10000 5000

0

ггі
_—ґ
	ги			НІ

2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

• Винаходи (20-річні)

• Корисні моделі

• Промислові зразки

• Знаки для товарів і послуг за національною процедурою

Рис. 3.8. Динаміка надходження заявок на об'єкти права промислової власності [155]

За даними Державного комітету статистики України, протя­гом останніх років спостерігається постійне зменшення кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: порівняно з 2005 р. в 2006 р. їх кількість зменшилась на 5,5 %, з 2004 р. — на 10 %, з 2003 р. — на 13 %, з 2002 — на 22 %, з 2001 р. на 26 % [43].

Орієнтація України на інноваційний тип розвитку актуалізує проблему трансферу технологій та стратегій комерціалізації інте­лектуального продукту. Для країн з перехідною економікою ак­тивізація такого трансферу є вагомим фактором реструктуризації економіки і джерелом збільшення надходжень до державного бюджету. Проблема розвитку національної конкурентоспромож­ності у сфері трансферу технологій пов'язана з необхідністю ви­рішення трьох найважливіших завдань:

• створення конкурентного інтелектуального продукту;

• забезпечення прав інтелектуальної власності ефективною її охороною;

• становлення ринку інтелектуальної власності, що сприяти­ме комерційному використанню інтелектуального продукту.

Створенням конкурентного інтелектуального продукту можна досягти загального підвищення конкурентоспроможності українсь­кої економіки. Для цього необхідне стимулювання інноваційного розвитку для масового пошуку ефективних способів технологіч­них змін і швидкої підтримки позитивних знахідок. Головним за­вданням інноваційної політики України повинно стати забезпе­чення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробни­чого потенціалів, розробка та впровадження механізму активі­зації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поши­рення інновацій в усіх сферах національної економіки. Інноваційна політика має включати:

• вдосконалення законодавства в цілях пріоритетного розвит­ку інноваційного підприємництва (в т. ч. створення сприятливих умов для залучення приватних інвестицій в інноваційну інфра­структуру);

• організація моніторингу за виділеними бюджетними ресур­сами і ефективністю їх використання перерозподільними струк­турами, перехід на контрактні відносини між державними замов­никами і суб'єктами інноваційного підприємництва;

• координація дій державних структур, бізнесу і громадських організацій у сфері розвитку інноваційного підприємництва на принципах соціального партнерства;

• розвиток інноваційної інфраструктури.

Завдання державної інноваційної політики полягає в тому, щоб належним чином компенсувати винахідникам ефект, який інновації мають для суспільства. Така компенсація може набува­ти вигляду як прямого надання фінансових ресурсів через систе­му пільгового кредитування, оподаткування, митного обкладен­ня, грантів тощо, так і непрямого — через надання повністю чи частково безоплатних послуг в інфраструктурній, інформаційній, правовій та інших сферах.

Для розвитку інноваційної діяльності та забезпечення конку­рентоспроможності національної економіки в умовах інтеграції України до міжнародного інноваційно-технологічного простору необхідно здійснити реформу системи державного управління і наділити державні органи функціями сприяння розвитку іннова­ційно-технічного потенціалу. Крім цього Україна має поглибити міжнародну кооперацію шляхом активізації участі держави в глобальних або регіональних проектах високотехнологічного розвитку. В межах державного бюджету необхідно збільшити видатки на фінансування розвитку академічного, освітянського і виробничого секторів науки. Концентрація зусиль держави на здійсненні фундаментальних і прикладних досліджень за напря­мами, в котрих Україна має значний науковий, технічний і вироб­ничий потенціал, і які можуть сприяти виходу національної про­дукції на світовий ринок, є передумовою розвитку конкурентосп­роможної національної економіки. І, нарешті, перспективи інтег­рації України до глобального економічного простору визначати­муться дією низки факторів і залежатимуть, зокрема, від розбу­дови ефективної системи охорони інтелектуальної власності в напрямку приведення національного законодавства у відповід­ність до міжнародних зобов'язань України.

Розвиток конкурентоспроможності інноваційно-технологічної сфери України вимагає вдосконалення внутрішньої структури і організації інноваційно-технологічного середовища в напрямку адаптації до змін зовнішнього середовища, а також поглиблення міжнародної кооперації шляхом активізації участі України в гло­бальних або регіональних проектах високотехнологічного розвит­ку. Так, перед Україною стоїть завдання здійснення реформи у сфері науки з метою пристосування до вимог ринкової іннова­ційної економіки; забезпечення ефективної інтеграції науково-технічного потенціалу в систему міжнародного науково-техно­логічного співробітництва. Пріоритетами для України мають стати:

• концентрація ресурсів на здійсненні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами, в котрих Україна має знач­ний науковий, технологічний і виробничий потенціал, і які мо­жуть сприяти виходу національної продукції на світовий ринок;

• впровадження механізмів підтримки прикладних дослі­джень і розробок, розширення участі малого і середнього бізнесу в науково-технологічному та інноваційному розвитку;

• фінансування розвитку академічного, освітянського і вироб­ничого секторів науки;

• вдосконалення національної системи охорони інтелектуаль­ної власності;

• розвиток і впровадження в Україні новітніх інформаційних технологій.

Україна, яка має великий досвід і розвинутий науково-тех­нічний потенціал, опинилася у становищі зростаючого відставан­ня від провідних технологічних центрів. Актуальною стає необ­хідність опрацювання якісно нового підходу до розвитку науко­во-технічного потенціалу та створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності.

В часи СРСР панував правовий нігілізм, в умовах якого зали­шалися незахищеними вітчизняні винаходи. Монополія держав­ної власності, що існувала впродовж тривалого часу, довго спо­творювала розуміння суспільством суті інтелектуальної влас­ності, а головне — командно-адміністративна економіка не ство­рювала належних стимулів для технічного прогресу. Правова охорона винахідництва почала розвиватися тільки після приєд­нання 1965 року Радянського Союзу до Паризької конвенції про охорону промислової власності. Із набуттям незалежності в Україні досить інтенсивно відбувалося становлення системи охо­рони інтелектуальної власності. Відразу став відчуватися недос­татній рівень охорони прав винахідників і авторів, виникла пот­реба у вдосконаленні законодавства у сфері інтелектуальної вла­сності та приведенні його у відповідність до світових стандартів.