Розділ 8: Контроль за практикою антиконкурентних дій у договірних ліцензіях

Стаття 40

1. ³² Для цього положення «спосіб, який суперечить чесній комерційній практиці» означає принаймні таку практику, як порушення контракту, порушення довіри та спону­кання до порушення, і включає придбання інформації, що не підлягає розкриттю третіми сторонами, які знали або не могли не знати, що з цим придбанням пов'язана така прак­тика.

   Члени домовляються, що деяка ліцензійна практика або умови, які мають відношення до прав інтелектуальної власності, що обмежу­ють конкуренцію, можуть мати негативні наслідки для торгівлі і мо­жуть бути перешкодою для передачі та розповсюдження технологій.

2. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає Членам визначати у своєму за­конодавстві ліцензійну практику та умови, які можуть в окремих випа­дках означати зловживання правами інтелектуальної власності, що не­гативно впливатиме на конкуренцію на відповідному ринку. Як передбачено вище, Член може прийняти, згідно з іншими положеннями цієї Угоди, відповідні заходи для попередження або контролю такої практики, які, наприклад, можуть включати виняткові умови щодо зво­ротної передачі покупцем ліцензії технічної інформації продавцю ліце­нзії, умови, що перешкоджають оскарженню законності та примусово­му пакетному ліцензуванню, у світлі відповідних нормативних правових актів цього Члена.

3. Кожний Член повинен, отримавши відповідне прохання, консуль­туватися з будь-яким іншим Членом, який має підстави вважати, що власник прав інтелектуальної власності, який є підданим або мешкан­цем Члена, до якого адресовано прохання щодо консультації, дотриму­ватися практики, що порушує закони та правила Члена, що подав про­хання, щодо об'єкта положень цього Розділу, і який прагне забезпечити дотримання такого законодавства, не завдаючи шкоди будь-якій дії згі­дно з цим законом та повній свободі у прийнятті остаточного рішення будь-якого Члена. Член, до якого адресовано прохання, повинен приді­ляти повну та щиру увагу і надавати відповідні можливості для консу­льтацій із Членом, що звернувся з таким проханням, і співпрацювати шляхом надання відкритої для широкого загалу неконфіденційної інфо­рмації, яка торкається предмета обговорення, а також іншої інформації, якою володіє Член згідно з внутрішнім законодавством і до укладення взаємно прийнятних домовленостей щодо забезпечення її конфіденцій­ності Членом, який звернувся з проханням.

4. Члену, піддані або мешканці якого є суб'єктом судочинства на те­риторії іншого Члена стосовно підозри у порушенні законів та правил цього іншого Члена щодо предмета цього Розділу, на його прохання надається можливість для консультування з іншим Членом за такими ж умовами, які передбачені у параграфі 3.

Частина III

ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ 1: Загальні зобов'язання Стаття 41

1. Члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інте­лектуальної власності, як визначено в цій Частині, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання пору­шень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань.

2. Процедури, що стосуються захисту прав інтелектуальної власнос­ті, повинні бути справедливими та рівними для всіх. Вони не повинні бути безпідставно ускладнені, вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, мі­стити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки.

3. Рішення по суті справи бажано викласти у письмовій формі і об­ґрунтовано. Вони повинні бути доступними принаймні для сторін судо­чинства без невиправданих затримок. Рішення по суті справи повинні базуватись лише на свідченнях, щодо яких сторонам було надано мож­ливість бути почутими.

4. Сторони судочинства повинні мати можливість перегляду орга­ном судової влади остаточних адміністративних рішень та, за дотри­мання юридичних положень законодавства Члена стосовно важливості справи, принаймні юридичних аспектів першого судового рішення по суті справи. Однак не повинно існувати жодних зобов'язань щодо на­дання можливості перегляду виправдання у кримінальних справах.

5. Зрозуміло, що ця Частина не створює жодних зобов'язань щодо запровадження судової системи для захисту прав інтелектуальної влас­ності, відмінної від тієї, що застосовується для контролю за виконанням закону в цілому і не впливає на можливість Членів контролювати вико­нання свого законодавства в цілому. Ніщо в цій Частині не створює жо­дних зобов'язань стосовно розподілу ресурсів між захистом прав інте­лектуальної власності та виконанням законодавства в цілому.