
- •1.1.Обгрунтування теми проекту.
- •1.2.Постановка мети і визначення завдань проекту.
- •1.3. Дослідження та аналіз проблеми.
- •1.5. Аналіз моделей аналогу.
- •2.1 Опис обєкту проектування
- •2.2 Виконати ескіз виробу
- •2.3 Підібрати опис виробу
- •2.4 Підбір матеріалів, інструментів для виробу
- •3.1 Складання плану технологічних операцій: технологічна послідовність виготовлення виробу
- •4.1 Розрахунок собівартості виробу
- •4.2 Товарний знак
- •4.3 Самоаналіз творчого проекту
Творчий проект на тему: «В’язана іграшка для дитини» |
|
|
Виконала: учениця 9-Б класу Конотопськой ЗОШ №5 Середа Дарина Вчитель: Дяченко Людмила Іванівна |
|
|
.02.2014 |
|
І. Організаційно - підготовчий етап
1.1.Обгрунтування теми проекту.
Я довго думала: яку техніку обрати для проекту. Та в мене найкраще виходить в'язати гачком. Ознайомитися з цім ділом мені довелося 3 роки назад, на уроці трудового навчання. Зв'язати можна різноманітні речі,починаючи з прикрас і закінчуючи одяг. Я обрала м’яку іграшку, її не складно в'язати та вона сподобається будь який дитині. Сподіваюсь в мене все вийде.
1.2.Постановка мети і визначення завдань проекту.
Завдання:
Підібрати іграшку та опис.
Добре розуміти схему.
Отримати гарний виріб.
Мета:
Підібрати гарні матеріали для іграшки.
Зробити виріб.
Правильно оформити проект.
Вимоги:
Відповідність виробу у призначенні.
Привабливість, охайність, кольорове рішення, відповідність до вимог моди, оригінальність форми.
1.3. Дослідження та аналіз проблеми.
Сьогодні багато виробів в’язаних гачком, але дуже рідко ми зусртрічаемо м’які іграшки. Іграшку можна зробити різну ,к за кольором так и за розміром. Вона не буде шкідливою для дитини. Кожна мама захоче придбати яскраву та оригінальну іграшку для своєї дитини. Сподіваюсь мій виріб буде мати великий попит.
1.4. Історико - технологічна довідка про об'єкт проектування.
Виготовляти в'язані вироби люди навчилися дуже давно. Дві тисячі років до нашої ери єгиптяни носили в'язаний одяг. В одній з єгипетських гробниць (1900 рік до н.е.) збереглося зображення жінки, що надягає шкарпетки. В ІІІ-І ст.. н. е. знайдені в Єгипті дитячі панчохи. Єгиптяни вже враховували форму взуття, сандалій із ремінцем після великого пальця. Під година виготовлення носка великий палець в'язався окремо, як на рукавицях. Пізніше, десь в ІХ-ХІ століттях, деякі в'язальниці сталі наносити навіть тексти на носки. У музеях Дейтройта й Баделя зберігаються такі зразки давньоєгипетського в'язання з бавовняних ниток із давньоарабським текстом. Відбиток панчохи виявлений у застиглій лаві Помпеї (79 р. н.е. ). Плетення гачком - один із найрозповсюдженійших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Існує цей вид рукоділля більше трьох тисяч років. Ось як говорить про це легенда Стародавньої Греції. Афіна Паллада була однією з найбільш шанованих богінь. Вона давала людям мудрість і знання. учила мистецтва та ремесел. Дівчата Стародавньої Греції шанували Афіну за те, що вона навчила їх рукоділлю. Серед майстринь славилася Арахна, яка вирішила викликати на змагання саму богиню Афіну. Під виглядом горбатої бабці богиня прийшла до Арахни, щоб застерегти гордячку - не можна підносити собі вище богів. не послухалась Арахна богиню. Зіткала майстриня полотно, але боги не визнали її переможи. Нещасна Арахна наклала на собі руки. Афіна врятувала дівчину, але перетворив її на павука. І досі павук-Арахна плете свою павутину. І в реальному житті люди не раз пробували використовувати павутину в якості пряжі. Так король Франції Людовік ХI одержавши від парламенту міста Монпельє сувенір - панчохи й пальчатка, зв'язані з шовку павуків. У Європу в'язання прийшло значно пізніше, і в ХІІІ-Х ст.. у багатьох європейських країнах (Іспанія, Італія, Англія, Франція, Шотландія) цей вид рукоділля досяг високого рівня. В'язали найрізноманітніші вироби - шкарпетки, рукавиці, капелюхи,кофти, каптури. У цей година з'являється традиційний для шотландців головний убір - в'язаний берет. В'язанням залюбки займаються чоловіки. У великих містах організовують цехи ручного виготовлення шовкових шкарпеток. В 1589 році помічник парафіяльного священика з Вулбриджа Вільям Лі винайшов в'язальний верстат. Алі вироби, зв'язані гачком неможливо повторити на машині. І дотепер немає в'язальних машин, які б могли зробити полотно, схоже на зв'язане гачком. В Україні в'язані речі - також не новинка. Із літературних джерел відомо, що в ХІ ст.. київські ченці в'язали собі головні убори, які називалися клобуки. Однак масово займатися цим видом рукоділля в нас почали не дуже давно - на початку ХХ ст.. В'язання гачком відтоді стало улюбленим заняттям багатьох наших жінок.