16. Вікові зміни лімфатичної системи.

До моменту народження в організмі людини лімфатична система в основному сформована. Лімфатичні капіляри і внутріорганні лімфатичні судини у новонародженого добре розвинені, грудна протока і решта лімфатичних стовбурів утворені, є численні лімфатичні вузли.

Надалі діаметр лімфатичних капілярів відносно зменшується, кількість їх також знижується (відбувається запустіння частини капілярів).

З віком змінюється і будова стінки лімфатичних судин. У людей літнього і старечого віку в ній утворюються характерні випинання, в яких м'язовий шар може бути зовсім відсутнім.

З віком не залишаються незмінними і лімфатичні вузли. Після народження кількість лімфоїдної тканини спочатку зростає, а після 50 років — знижується. З цього віку у вузлах збільшується вміст сполучної тканини і зменшується вміст лімфоїдної. Лімфоїдна тканина залишається лише на

периферії вузлів. Такі зміни приводять до зниження утворення лімфоцитів і уповільнення руху лімфи у людей літнього і старечого віку.

Література:

1. К.Т Титова, А.А.Гладышева «Анатомия человека», Москва «Просвещение», 1985, стор. 175-189.

2. Г.І.Коляденко «Анатомія людини», Київ «Либідь», 2001, стор. 241-276.

3. О.І.Свиридов «Анатомія людини», Київ «Вища школа», 2001, стор. 273- 311.

4. Б.Г.Хоменко «Анатомія людини. Практикум», Київ, «Вища школа», 1991, стор. 104- 114.

5. В.Я.Липченко, Р.П.Самусев «Атлас нормальной анатомии человека», Москва «Медицина», 1988, стор. 212- 244.

Модуль 5. Анатомія нейроендокринної системи.

Тема 1. Загальна будова нервової системи. Нервова тканина. Спинний мозок. План.

1. Загальна будова нервової системи, її функціональне значення і розвиток. Значення робіт І.М. Сєченова і І.П. Павлова для розуміння єдності будови і функцій нервової системи.

2. Поняття про рефлекс. Принцип нервізму. Поняття про аналізатори. Центральний і периферичний відділи нервової системи.

3. Нервова тканина. Нейрони, їх будова, морфологічне і функціональна класифікація. Нейроглія, її види, будова і функціональне значення. Нервові волокна і їх види.

4. Нерви. Будова нервів. Види нервів. Нервові закінчення, їх види. Рецептори (екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори).

5. Поняття про рефлекторні дуги.

6. Поняття про синапси.

7. Центральний відділ нервової системи: будова і розвиток, сіра і біла речовина мозку. Поняття про нервові центри і ядра мозку.

8. Спинний мозок: топографія, будова, функціональне значення. Спинномозковий вузол. Корінці спинного мозку. Спинномозкові нерви. «Кінський хвіст». Сегментарна будова спинного мозку. Нервовий сегмент. Взаємозв'язок спинного мозку з головним. Найважливіші висхідні і низхідні провідні шляхи спинного мозку. Кровозабезпечення спинного мозку. Вікові зміни спинного мозку.

1. Загальна будова нервової системи, її функціональне значення і розвиток. Значення робіт і.М. Сєченова і і.П. Павлова для розуміння єдності будови і функцій нервової системи.

Нервова система людини по розташуванню в організмі ділиться на центральну і периферичну. Центральна нервова система представлена головним і спинним мозком; периферична — нервами, що відходять від спинного і головного мозку.

Відповідно будові і розвитку організму нервову систему ділять на соматичну і вегетативну, або автономну.

До соматичної нервової системи відносять ті нерви і ті відділи спинного і головного мозку, які забезпечують іннервацію шкіри, органів чуття і рухового апарату (скелетні м'язи, зв'язки, кістки).

Вегетативна нервова система включає частини нервової системи, що іннервують нутрощі, судини і залози.

В процесі онтогенезу нервова система повторює основні етапи філогенезу. Вся центральна і периферична нервова система, а також органи чуття розвиваються із зовнішнього зародкового листка (ектодерми). На третьому тижні розвитку зародка на його спинній стороні з ектодерми утворюється

нервова пластинка, яка дуже скоро перетворюється на нервову борозну. Краї цієї борозни, або нервові вали, ростуть особливо активно, підводяться, зближуються один з одним, і нервова борозна перетворюється на нервову трубку з каналом всередині. Після цього краю борозни відділяються і перетворяться в гангліонарні пластинки, з яких розвиваються спинномозкові вузли і вузли черепних нервів. З передньої частини нервової трубки формуються всі відділи головного мозку, із задньої — спинний мозок.

Значення нервової системи. Орга­нізм людини стоїть на найви­щому щаблі еволюційного роз­витку тваринного світу, а тому управляти його функціями здатний лише високоорганізований меха­нізм, яким є нервова система. Ос­новними її функціями є забезпе­чення інтеграції всіх органів і сис­тем організму, що дає можливість сприймати його як єдине ціле, а та­кож здійснення тісного взаємозв'яз­ку організму з навколишнім середо­вищем.

Діяльність нервової системи ре­флекторна. Рефлекс — відповідь ор­ганізму на подразнення з участю центральної нервової системи (ЦНС). Рефлекторний зв'язок орга­нів між собою і з центральною нер­вовою системою можливий завдяки таким специфічним її властивос­тям, як збудження, передавання імпульсу на певну віддаль і відповідь на подразнення.

Нервова система в процесі еволюції тваринного світу розвивалася як головна система зв'язку і управління в організмі.

Через органи чуття і спеціальні чутливі нервові закінчення (рецептори), розташовані в шкірі, у внутрішніх органах, в зв'язках, сухожиллях, скелетних м'язах, нервова система одержує інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища організму і формує у відповідь пристосувальні реакції.

Вищі відділи нервової системи складають матеріальну основу психічної діяльності; з ними пов'язані свідомість, інтелект, пам'ять, всі види творчої роботи. Без нервової системи людина не могла б розуміти, виражати свої думки, радіти, засмучуватися, сердитися, тобто здійснювати ті функції, які їй властиві.

Нервова система виконує важливу роль в забезпеченні рухів людини. Вона регулює і координує роботу рухового апарату.

Завдяки нервовій системі і органам чуття спортсмен орієнтується в оточуючому його просторі, відчуває свою позу. Велику роль нервова система виконує у формуванні рухових навиків.