15. Лімфоїдні органи.

До лімфоїдних органів відносяться лімфатичні вузли, розташовані по ходу лімфатичних судин, окремі скупчення лімфоїдної тканини в слизовій оболонці органів (мигдалини, лімфатичні фолікули, бляшки) і селезінка.

Мал..2. Лімфатичний вузол:

1- приносні лімфатичні судини;

2- капсула; 3- перетинки; 4- виносні лімфатичні судини; 5- лімфоїдна тканина; 6- крайовий синус; 7- вена; 8- артерія.

Лімфатичні вузли (мал..2) є органами утворення лімфоцитів, антитіл і лейкоцитарного чинника, стимулюючого розмноження клітин. Разом з цим в лімфатичних вузлах затримуються і знешкоджуються чужорідні частинки: мікробні тіла і ін., які надходять з током лімфи.

Лімфатичні вузли - це рожево-сірого кольору утворення стрічкоподібної або бобовидної форми розміром від 2 до 30 мм. Утворені вони лімфоїдною тканиною, зовні покриті сполучнотканинною оболонкою. На поверхні лімфатичного вузла єзаглиблення, яке називають воротами вузла. Через ворота в лімфатичний вузол проходять кровоносні судини і нерви, виходять вени і виносні лімфатичні судини.

Розташовуються лімфатичні вузли по ходу лімфатичних судин поряд з крупними кровоносними судинами. Лежать вони звичайно групами, частіше по декілька вузлів (іноді до декількох десятків). Загальна кількість лімфатичних вузлів у дорослої людини 460 і більше.

На шляху від органів до лімфатичних протоків лімфа проходить не менше ніж через один вузол, частіше — через декілька. Так, від шлунку до грудної протоки лімфа проходить через 6—8, від нирки — через 6 —10 лімфатичних вузлів.

Розрізняють лімфатичні вузли, що лежать біля воріт органів, і регіонарні (обласні), через які відбувається відтік лімфи від певних областей тіла. Найкрупнішими регіонарними вузлами є на нижній кінцівці підколінні вузли, що лежать в підколінній ямці, і пахові вузли (поверхневі і глибокі), що лежать під паховою зв'язкою, збирають лімфу від нижньої кінцівки і від нижньої половини передньої черевної стінки; у області тазу — клубові і крижові вузли, що лежать біля однойменних артерій, в які відтікає лімфа від органів тазу; у області живота — черевані, брижові, печінкові, поперекові вузли, що лежать по ходу однойменних артерій і поперекового відділу хребта і збирають лімфу від органів черевної порожнини; у грудній порожнині — передні і задні середостенні і трахеобронхиальні вузли, що збирають лімфу від органів грудної порожнини; у області голови і шиї — піднижньощелепні, глибокі і поверхневі шийні вузли, розташовані відповідно по ходу внутрішньої і зовнішньої яремних вен які збирають лімфу від голови і шиї; на верхній кінцівці — ліктьові вузли, розташовані в ліктьовій ямці, і пахвові вузли, що лежать в пахвовій ямці, збирають лімфу від верхньої кінцівки.

У пахвові вузли відтікає лімфа також від стінок верхньої частини живота і від стінок грудної порожнини.

Спортивний масаж тіла здійснюється по напряму відтоку лімфи по лімфатичних судинах до основних регіонарних лімфатичних вузлів.

Мал..3. Селезінка:

1- селезінкова вена; 2- селезінкова артерія; 3- ниркова поверхня; 4- шлункова поверхня; 5- нижній край.

Селезінка (мал..3) відноситься до кровотворних органів. У ембріональному періоді в ній виробляються всі формені елементи крові, а після народження — лімфоцити і моноцити. Окрім кровотворної функції, селезінка виконує захисну функцію і є депо крові. У ній руйнуються зрілі еритроцити і затримуються іони заліза.

Селезінка — відносно крупний непарний орган, масою 170—200 гр.

Розташовується селезінка в черевній порожнині, в лівому підребер'ї, на рівні дев'ятого—одинадцятого ребер, безпосередньо під діафрагмою.

Селезінка з усіх боків покрита очеревиною. Під очеревиною лежить фіброзна оболонка, від якої всередину органу йдуть вирости (трабекули). Між трабекулами розташовується речовина селезінки — селезінкова пульпа, основою якої є ретикулярна тканина з великою кількістю кровоносних судин. Розрізняють червону і білу пульпу. У червоній пульпі відбувається руйнування еритроцитів, в білій — утворення нових лімфоцитів.

Фізичні вправи сприяють лімфоутворювальній функції селезінки.