Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Покупець, якому передано товар неналежної якості, має право вимагати від продавця за своїм вибором:

   1. Пропорційного зменшення ціни.

   2. Безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

   3. Відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

   4. Здійснення однієї із зазначених у п. а) – в) дій за вибором покупця.

2. Гарантування продавцем протягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі купівлі-продажу або нормативних документах є:

   1. Строком служби.

   2. Строком виявлення недоліків.

   3. Гарантійним строком.

   4. Строком придатності.

3. Сертифікація є процедурою, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність об’єктів вимогам, встановленим:

   1. Законодавством та умовам договору.

   2. Технічними регламентами та положеннями стандартів.

   3. Законодавством України.

   4. Технічними регламентами, стандартами, умовами договорів.

Задача

Громадянин Петренко придбав у магазині ТОВ «Калинка» мобільний телефон. Однак через чотири дні користування телефон вийшов з ладу. Петренко звернувся до магазину з вимогою обміняти товар або повернути йому гроші, однак йому відмовили на тій підставі, що магазин не виготовляв телефон і після продажу за товар не відповідає, та порадили звернутися до виробника.

Дайте правову оцінку ситуації. Як слід вчинити Петренкові? Які ще варіанти вирішення проблеми ви можете запропонувати?

Література: 1; 6; 7; 10; 11; 12; 23; 25; 27; 38; 81; 102; 115; 127; 129; 162; 163; 179; 184; 186; 187; 191; 195; 300; 349; 438; 439; 467; 499.

*     *     *

Тема 16. Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності. Правовий режим іноземного інвестування

Основні терміни та поняття: інвестиційна політика, іноземні інвестиції, суб’єкти іноземного інвестування, форми здійснення іноземних інвестицій, види іноземних інвестицій, об’єкти іноземного інвестування, режим іноземного інвестування, підприємство з іноземними інвестиціями, гарантії захисту прав інвесторів, інновації, інноваційна діяльність, інноваційний продукт, інноваційне підприємство, інноваційний проект, інноваційна інфраструктура.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Структурна перебудова економіки країни неможлива без належної інвестиційної діяльності, яка у правовому сенсі розглядається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестування може здійснюватись у вигляді: 1) інвестування діяльності іншої особи; 2) інвестування власної діяльності (самоінвестування); 3) спільного інвестування діяльності однієї або декількох осіб.

З економічної точки зору етапами інвестиційної діяльності є: формування інвестиційних ресурсів (інвестицій); вкладення інвестицій в об’єкт інвестування; реалізація інвестицій – використання інвестицій під час провадження господарської діяльності; отримання інвестором систематичного прибутку, а реципієнтом – досягнення відповідного економічного ефекту.

Інвестиція – слово латинського походження, яке у перекладі означає вкладення коштів. Уперше поняття «інвестиція» почало використовуватись в економічному обігу у 80-х роках XX ст., де ним позначали капітал, що вкладався в основні та оборотні засоби з метою отримання прибутку в майбутньому.

У правовому аспекті поняття «інвестиція» використовується у двох значеннях: 1) як капітал, що має ринкову вартість та вкладається в об’єкт інвестування з метою отримання прибутку; 2) як господарська операція щодо вкладення інвестиційного капіталу з метою отримання прибутку та яка має ризиковий характер.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права інтелектуальної власності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Основними учасниками інвестиційної діяльності є інвестори та реципієнти. Інвесторами є суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Окрему групу інвесторів становлять інституційні (професійні) інвестори – суб’єкти підприємницької діяльності, які на професійних засадах від власного імені здійснюють інвестиційну діяльність, пов’язану з вкладенням майна, майнових та інших цінностей, переданих їм індивідуальними інвесторами на договірних засадах. Інституційними інвесторами є інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та довірчі товариства.

Інноваційна діяльність, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» – це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає загальні засади та принципи державної інноваційної політики. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики є:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

• формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Створення об’єктів інноваційної діяльності може бути забезпечено договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт або договорами на створення і передачу науково-технічної продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (надалі – НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Предметом договору на створення і передачу науково-технічної продукції може бути весь комплекс науково-технічних (дослідних) робіт, його частина або навіть уся сукупність робіт, що забезпечують завершений технологічний цикл – від проведення досліджень до впровадження їх результатів (науково-технічної продукції) у виробництво і подальше технічне супроводження (обслуговування) виробництва. Визначення предмета договору залежить від різновидів робіт, що мають виконуватися за договором (науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні тощо) чи певний їх комплекс.

План лекційного заняття

1. Поняття інвестицій та їх види. Інвестиційна діяльність.

2. Інноваційна діяльність.

3. Правове регулювання іноземних інвестицій. Форми і види іноземних інвестицій.

4. Правова характеристика договору на створення і передачу науково-технічної продукції.

План семінарського (практичного) заняття № 16

1. Поняття інвестицій та їх види. Інвестиційна діяльність.

2. Інноваційна діяльність.

3. Правове регулювання іноземних інвестицій. Форми і види іноземних інвестицій.

4. Правова характеристика договору на створення і передачу науково-технічної продукції.

5. Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія).

Самостійна робота

1. Об’єкти і суб’єкти інвестицій.

2. Особливості інвестиційного договору.

3. Поняття інноваційного продукту. Реєстрація інноваційного проекту.

4. Особливості договорів про трансфер технологій.